Статті

Інновація — рушійна сила економіки

Останнім часом поняття інновації, інноваційності вже не такі актуальні, як раніше. Першочергового значення набули питання, пов’язані з миттєвими реакціями на кризові явища. Але, на думку вчених, так триватиме недовго. Нинішній спад виробництва у промисловості багатьох країн свідчить про необхідність стимулювання структурних зрушень, закладення підвалин нової економічної моделі розвитку, яка відповідатиме особливостям конкурентних викликів після-кризового світу. Тому пріоритетним завданням національної політики держав на сучасному етапі має бути модернізація власної промисловості на основі активізації інноваційних процесів, повноцінного використання її потужного науково-технологічного потенціалу. Проаналізуємо інноваційну ситуацію в світі та зупинимося на перспективах інновацій в українській економіці.


Що гальмує інновації в Україні?

Сучасною тенденцією світового розвитку є широке впровадження досягнень передових науково-технологічних розробок, що надає імпульсу структурним зрушенням в економіці, стимулюючи виробництво нової наукоємної високотехнологічної продукції. Умови глобального ринкового середовища диктують необхідність активізації інноваційної діяльності як найефективнішого способу підвищення конкурентоспроможності країни та подальшого її розвитку на інтенсивній основі. Логічним обґрунтуванням стратегічного напряму розвитку, в якому головну роль відведено інноваціям, є безпрецедентні успіхи високорозвинутих країн світу, що стали наслідком практичного впровадження інноваційних моделей.

Вітчизняна промисловість має вагомий інноваційний потенціал, здатний забезпечити структурну трансформацію національної економіки та високий рівень науково-технологічного розвитку країни. Водночас в Україні дотепер джерелами зростання у промисловості були переважно резерви виробничих потужностей, не задіяні протягом кризового періоду, і сприятлива зовнішньоекономічна кон’юнктура. Збереження діючої моделі розвитку промислового сектора з орієнтуванням на низькотехнологічні виробництва та експорт може призвести до зниження конкурентних позицій національної економіки й подальшого нарощування технологічного відставання від розвинутих країн.

Як стверджують науковці, зараз необхідно здійснювати комплекс заходів щодо збалансованого розвитку всіх підсистем національної інноваційної системи, підтримки інноваційної активності вітчизняних суб’єктів господарювання на всіх стадіях інноваційного процесу, стимулювання попиту на результати наукових досліджень і розробок, створення сприятливих умов для виробництва інноваційної продукції з високим рівнем доданої вартості.

На думку оглядачів, основними вадами, що заважають вітчизняному інноваційному розвитку, є недостатня ефективність державного управління і регуляторного контролю, низька якість верховенства права, несприятливе бізнес-середовище, ускладнений режим сплати податків та банкрутства підприємств, невисока енергоефективність і екологічність виробництв, низькі темпи формування капіталів, незначний рівень конкуренції на внутрішньому ринку.

Як вважають експерти, інноваційна діяльність в Україні потребує міжгалузевого технологічного обміну, зміцнення зв’язків компаній з університетами й науково-дослідними інститутами, розвитку міжнародної науково-технічної кооперації, венчурного інвестування в нові прогресивні розробки, створення інноваційної інфраструктури, широкого застосування інформаційних технологій тощо.

Інновації в харчовій промисловості України

Вітчизняна харчова промисловість функціонує в умовах стійкого внутрішнього та зовнішнього попиту на харчову продукцію, швидкої окупності інвестицій та розвинутої сировинної бази сільськогосподарської продукції, що значно сприяє підвищенню ефективності роботи галузі. Водночас протягом останніх років посилюється імпортозалежність ринку товарів харчової промисловості. Крім того, на її функціонування впливає загострення конкуренції на міжнародному продовольчому ринку, пов’язане зі зростанням світової пропозиції продуктів харчування, про що свідчить висхідна динаміка показників індексу валового виробництва харчової продукції у світі.

Незважаючи на загалом позитивну динаміку, показники інноваційної активності у харчовій галузі України значно поступаються аналогічним показникам європейських країн.

За таких умов головним чинником підвищення ефективності роботи галузі та посилення конкурентоспроможності харчової продукції на внутрішньому і зовнішніх ринках є активізація інноваційної діяльності підприємств, спрямованої на підвищення якості вироблених продуктів.

Підприємства харчової промисловості поступово модернізують матеріально-технічну базу. Інтегральним показником техніко-технологічного рівня галузі є ступінь зношеності основних засобів (ОЗ). Щодо цього показника протягом 2005 — 2010 рр. спостерігалася помірна позитивна динаміка.

Якщо у 2005 р. ступінь зношеності ОЗ у виробництві харчових продуктів та напоїв становив 50,7%, то у 2010 р. він знизився до 45,5%, що свідчить про поступове оновлення матеріально-технічної бази галузі. Поліпшення було зумовлено нарощуванням протягом 2005 — 2008 рр. введення в дію нових ОЗ. У 2008 р. цей показник зріс майже вдвічі порівняно з 2005 р. Проте економічна криза 2008 р. завадила подальшому нарощуванню показників оновлення матеріально-технічної бази підприємств через брак фінансових ресурсів, і станом на 2010 р. показник введення в дію нових ОЗ не досяг докризового рівня 2007 р. Використання застарілої енергоємної техніки у виробництві призводить до того, що вітчизняні підприємства споживають майже вдвічі більше енергоресурсів, ніж аналогічні виробництва за кордоном, результатом чого стає зниження конкурентоспроможності вітчизняних продуктів харчування за критеріями ціни та якості.

Повільні темпи інноваційно-технологічної модернізації підприємств харчової промисловості України зумовлено неефективною структурою фінансування інноваційної діяльності в галузі, у якій переважна частка припадає на власні кошти підприємств (92,9% у 2011 р.).

Бюджетне фінансування інноваційної діяльності протягом усього періоду майже не здійснювалося. Це не відповідає світовій практиці, згідно з якою у розвинутих країнах основним джерелом фінансування такої діяльності є бюджетні кошти — держава фінансує майже половину витрат на науково-технологічні цілі й від половини до двох третин витрат — на фундаментальні дослідження.

Найперспективніші напрями інноваційного розвитку підприємств харчової промисловості України мають визначатися з урахуванням світових тенденцій. На думку вчених, це насамперед виробництво високоякісної та безпечної продукції, органічної продукції поглибленої переробки з екологічно чистої сільськогосподарської сировини, а також виробництво біопалива з продуктів та відходів харчової промисловості.

Перспективи

Одним із довгострокових трендів глобального розвитку є підвищена увага до інновативності індустріального складника світової економіки. У найближчій перспективі науковці очікують на активний розвиток індустріалізації раніше малоіндустріалізованих економік у світових масштабах. Це означає, що конкуренція на глобальному ринку значною мірою зводитиметься до конкуренції в індустріальних моделях виробництва, що підвищує важливість інновативності традиційних секторів економіки. Цей тренд, можливо, модифікуватиме глобальний попит на технологічні інновації та наукові дослідження, оскільки країни, які володіють справжнім економічним потенціалом і технологіями виробництва в реальному секторі, можуть отримати додаткові конкурентні переваги.

У цьому контексті формування в Україні інноваційної моделі розвитку, інноваційної інфраструктури, національної інноваційної системи стає вкрай важливим для національної конкурентоспроможності, післякризового відновлення економічної динаміки, побудови нової моделі економічного зростання.

Аналітики вважають, що основна інтеграційна роль у формуванні інноваційного потенціалу промисловості України має належати державі.

Державне регулювання інноваційного розвитку промисловості повинно здійснюватися шляхом вдосконалення основ інноваційної політики у промисловості, стимулювання впровадження інновацій у виробничі процеси промислових підприємств, розвитку механізмів фінансової підтримки інновацій, збалансування розвитку секторів науки та зміцнення зв’язків між ними.

Протягом 20052012 рр. інноваційний розвиток промисловості України відзначався нестабільністю. У докризовий період рівень інноваційної активності був найвищим у 2007 р. Кількість промислових підприємств, що займалися інноваційною діяльністю, у 2007 р. порівняно з 2005 р.  збільшилася на 23,3%, їхня частка в загальній кількості промислових підприємствдо 14,2% (з 11,9%).

Руйнівний вплив на стан інноваційної сфери спричинила світова фінансово-економічна криза 20082009 рр. У цей період показники інноваційної активності мали переважно низхідну динаміку. Згодом ситуація поліпшилася. Втім наразі показники інноваційного розвитку в Україні відстають від аналогічних світових значень. Так, у провідних країнахСША, Японії, Німеччині та Франціїчастка інноваційно активних підприємств коливається в межах 7080%; у країнах ЄС частка підприємств, що впроваджують інновації, вчетверо більша, ніж в Україні.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42