Статті

Яблуко надії

Останнім часом українські садівники вкладають чималі інвестиції в яблучний бізнес. І мають для цього вагомі підстави. Адже продуктивність яблуневих садів в Україні, за даними фахівців галузі, упродовж останніх семи років подвоїлася, що дало імпульс внутрішньому виробництву яблук. Неабияк стимулює вітчизняного фермера і патріотичний настрій українського споживача, який як ніколи раніше залишається вірний принципу «свій до свого по своє». Українці здебільшого віддають перевагу вітчизняним яблукам, які поступово витісняють імпортні, про що свідчить скорочення обсягів їх закупівлі на зовнішніх ринках. Приміром, минулого року Україна імпортувала мінімальні обсяги яблук за останні п’ять років. Утім вибір на користь вітчизняного продукту і зменшення яблучного імпорту ще не означає зростання експорту. Поки що перспективи продажу українських яблук на зарубіжних продовольчих ринках, зокрема на ринку ЄС, залишаються примарними.


Політичний присмак фруктів

Європейські інвестори характеризують український клімат і ґрунти, особливо Поділля, як вкрай сприятливі для ведення цього бізнесу, відзначаючи при цьому вміння українських аграріїв вирощувати якісну і безпечну продукцію, навіть згодні вкладати кошти у розвиток галузі. Однак виростити яблука — це лише півсправи. Складніше створити комфортні умови для їх зберігання і визначити, хто ще крім вітчизняного споживача може стати потенційним покупцем корисного продукту.

Конкурувати на ринках Європи і вчитися продавати продукцію стає дедалі складніше за несприятливої політичної ситуації. Навіть за умов продовження терміну дії торгових преференцій ЄС для українських експортерів до кінця 2015 р. чи не найбільшою проблемою залишається збут плодоовочевої продукції.

«В умовах ембарго з боку Росії щодо харчових продуктів Євросоюзу українським фермерам буде непросто вийти на ринок ЄС», — переконаний європейський експерт з питань аграрної логістики та оптових ринків Яцек Аустен. Та попри перенасиченість європейського ринку плодоовочевою продукцією і труднощі, пов’язані з пошуками українськими фермерами власних ніш, аналітик переконаний, що саме ці ринки можуть збагатити їх неоціненним досвідом, без якого не можна втілити величезний потенціал галузі.

Експерти плодоовочевого сектора радять українським плодоовочівникам активніше шукати ринки збуту і не зациклюватися на якомусь одному, маючи на увазі російський. Хоча саме в Росії аналітики передрікали непогані перспективи для українських фермерів-яблучників за відсутності конкуренції з польськими та молдовськими фермерами, яким РФ ще в серпні заборонила ввозити їхню плодоовочеву продукцію. Приміром, керівник проекту «АПК-Информ: овощи и фрукты» Тетяна Гетьман припускала, що завдяки цим обставинам українські фермери мають «чудову можливість збільшити експорт яблук мінімум у п’ять разів».

З досвіду конфронтацій

Однак про такі перспективи вже не йдеться. Перший тривожний дзвінок пролунав, коли Россільгоспнагляд звернувся до Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України з проханням до 21 жовтня 2014 р. надати інформацію, що підтверджує походження експортованої з України до РФ рослинної продукції. Для цього у Россільгоспнагляді хотіли отримати інформацію про обсяги вирощеної в Україні рослинної продукції і площі, зайняті під окремі культури в кожній області України, а також інші переконливі гарантії українського походження рослинної продукції, що її Україна поставляє до Росії.

Офіційно такі прискіпливі вимоги російські чиновники пояснили прагненням убезпечити російський ринок від потрапляння продукції з третіх країн (йдеться насамперед про Польщу). Але навчений перебігом «сирних» та «молочних» баталій український виробник у таких претензіях небезпідставно вбачав для себе ознаки економічної конфронтації. Вже 22 жовтня поточного  року Росія заборонила ввезення овочів і фруктів з України. У Россільгоспнагляді офіційно мотивують обмеження ймовірно неукраїнським походженням продуції. А також заявляють, що в українській продукції, мовляв, виявлено яблуневу плодожерку та каліфорнійський тріпс. До подібних пасажів вітчизняному виробникові не звикати. А протиставити цьому можна хіба що пошуки нових ніш збуту.

Від Казахстану до Балтії

На думку представника компанії «Західний рітейл» Федора Рибалка, потрібно шукати альтернативні варіанти ринків збуту українських яблук. «Як альтернативу ми вже сьогодні можемо розглядати ринок Казахстану, де українське яблуко може успішно конкурувати за якістю і ціною як з місцевою, так і з імпортною продукцією», — радить фахівець. Досвід Польщі, яка була найбільшим постачальником яблук до сусідньої Росії, свідчить про те, що прив’язка до одного покупця є доволі ризикованою. Так, за інформацією Польської федерації виробників харчових продуктів, втрати від російської заборони на поставки харчових продуктів до РФ сягатимуть 800 млн. євро, що дуже вразливо для невеликої економіки країни. Однак польські підприємці сподіваються на компенсації від ЄС та нові ринки збуту яблук і переконані, що ситуація за півроку стабілізується. З нових ринків Польща називає поки що білоруський, але це, переконані аналітики, лише «спроба зайти на російський ринок в обхід санкцій». Не менш складно Польщі просувати яблука і на ринок США, де в цілому забороняють імпорт овочів і фруктів з країн Євросоюзу. Винятком є хіба що експорт Польщею солодкого перцю й броколі, Італією — яблук та груш. Офіційно США мотивують це особливостями фітосанітарних стандартів. Однак за припущеннями польського інформагентства, таким чином США захищає власного товаровиробника.

Тому вихід на нові ринки збуту для українських фермерів має стати стратегічним пріоритетом. Справа ця непроста й довготривала. Аналітики ринку радять звернути увагу на Близький Схід як на покупця яблук, ретельно вивчивши всі ризики, пов’язані з освоєнням цього ринку. На думку фахівців, найбільший з них — брак досвіду у логістиці, тривалі терміни транспортування і відмінності у культурі споживання яблук в Україні й на Близькому Сході.

Перспективними для українських фермерів є також ринки країн Балтії, які потребують нашої продукції і укладають попередні угоди. На підтримку України вони навіть лобіюють українську продукцію на інших ринках.

Український ексклюзив

Вітчизняним фермерам доведеться докласти немало зусиль, аби українські яблука знайшли своїх прихильників у світі, запровадивши спершу систему сертифікації виробництва плодоовочевої продукції за міжнародними стандартами. Для цього потрібні чималі кошти, яких вітчизняним підприємцям катастрофічно не вистачає з огляду на знецінення гривні й кабальні ставки кредитування. Однак, як говорив відомий філософ, те, що не вбиває нас, робить нас сильнішими. От і стрімка девальвація української валюти певним чином підсилює позиції плодоовочівників на зовнішніх ринках. Нижча вартість українського яблука порівняно з аналогічною продукцією на міжнародному ринку додає українським фермерам шансів на успіх. Іноземний споживач тим часом має змогу насолодитися новими яблучними смаками. Фахівці галузі зауважують, що в Україні, приміром, залишилося багато садів, де вирощують кисле яблуко, чого немає в Європі. Відшуковувати подібний ексклюзив, просуваючи яблучну продукцію, — справа маркетологів. Бо хоча європейські фермери не зацікавлені поступатися своїми ринковими нішами, якісна українська продукція користується попитом, додаючи смаків і розширюючи фруктовий асортимент.


Інна ГОЛОВКО

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42