Статті

Тест на патріотизм. Фінансовий

«Немає патріотів там, де йдеться про податки», — Джордж Орвелл навіть не міг уявити, наскільки його слова виявляться пророчими щодо сьогоднішньої України. Як не хизуйся вишиванкою на авто і новою «вдяганкою» для телефону із зображенням тризуба, коштів у бюджеті від цього не прибуває, військовим на сході тепліше не стає. Навіть за найнижчих ставок податків і їх простого адміністрування людям складно розлучатись із заробленими грішми, не кажучи вже про протилежні ситуації. На жаль, кращого способу латання державної скарбниці, ніж за рахунок збільшення податкового навантаження на пересічних громадян і суб’єктів малого й середнього бізнесу, ще не винайшли. Такий собі зворотний бік медалі, або фінансовий тест на патріотизм. Тому й переростають періодично хвилі народного невдоволення у демарші проти подібних нововведень.


Перший всенародний?..

Теоретично в Україні було два Майдани — у 2004 і 2013 — 2014 рр. Практично ж — цілих три, адже підприємці чудово пам’ятають, як у 2010-му, напередодні ухвалення Податкового кодексу, вони вийшли на головні вулиці й площі столиці захищати свої права. У чому сенс? Спершу так звану економічну Конституцію нашої держави вирішили винести на розсуд громадськості, були численні публічні обговорення документа, що давало підстави автору даного матеріалу тішити читачів життєствердними заголовками типу «Податковий кодекс: перший всенародний».

Утім ухвалений парламентом проект Кодексу виявився зовсім не таким, як його малювали. І вже 16 листопада 2010 р. обурені підприємці вийшли на Податковий майдан, який став першим масовим антиподатковим протестом у незалежній Україні. За різними оцінками, на тому Майдані мітингували 10 — 12 тис. осіб, також масові акції проходили в Харкові, Львові, Кіровограді, Івано-Франківську, Полтаві.

Вимоги бізнесу були такими: відхилити проект Податкового кодексу як такий, що знищує підприємництво в Україні; скасувати додаткові пенсійні внески підприємцями; знизити ставки ЄСВ або відстрочити набрання ними чинності. Тодішній прем’єр-міністр України Микола Азаров скептично сприйняв дії мітингувальників: мовляв, їх просто змусили зображати протест, тоді як норм документа вони й в очі не бачили. А от опозиціонерка на той час Юлія Тимошенко про бойовий дух підприємців була іншої думки. «У цих подіях я вбачаю поворотний пункт у боротьбі за незалежність, демократію і свободу України. Дуже символічно, що все це відбувається напередодні річниці Помаранчевої революції», — зазначила вона.

Так чи інакше, але влада пішла на часткову зміну Податкового кодексу, задовольнивши вимоги протестувальників, і 3 грудня вони розійшлися по домівках, а з початку 2011 р. документ набрав чинності.

Легенда і реалії

Протести проти підвищення податків — не український винахід, просто у нас до опису руху занепокоєних, стурбованих та обурених політикою влади, у тому числі економічною, додається красномовний іменник «Майдан».

За легендою перший тематичний протест здійснила англосаксонська графиня леді Ґодіва в XI ст., причому голий. Піддані її чоловіка, графа Леофріка, потерпали від непомірних податків, і леді вмовляла його піти на поступки. Одного разу граф таки пообіцяв податкове послаблення за умови, якщо його дружина проїде вулицями міста на коні оголеною. Вона на це пішла — і ставки податків було знижено. Дослідники кажуть, що ця подія навряд чи мала місце в реальному житті, але чи буває дим без вогню — як знати...

Сьогодення, до слова, є не менш вражаючим. Буквально нещодавно, 26 жовтня 2014 р., у столиці Угорщини Будапешті тисячі людей вийшли на протест, вимагаючи від влади відмовитися від планів запровадити податок на Інтернет. Відповідний законопроект було зареєстровано в тамтешньому парламенті. Згідно з ним базою оподаткування планувалося зробити мережевий трафік за ставкою 150 форинтів (0,6 дол. США) за кожен спожитий гігабайт. Такий крок пояснювали тим, що громадяни стали більше телефонувати через Інтернет, зокрема за посередництвом Skype, а отже, ухиляються від платежів за користування телефоном. За рахунок цього влада країни сподівалася поповнити бюджет на 80 млн. дол., а от люди були проти і продовжували це демонструвати, доки уряд через кілька днів відкликав своє рішення.

У червні в Угорщині працівники ЗМІ протестували проти урядової ініціативи оподатковувати доходи від реклами для комерційних мас-медіа за ставками до 40%. Телеканали на 15 хвилин перервали трансляцію, а на екранах з’явився напис: «Ми проти податку на рекламу!». Наступного ранку чимало газет було надруковано з чистою першою шпальтою. Усього в акції взяли участь понад 100 телеканалів, радіостанцій, газет та Інтернет-видань, які розцінили пропозицію влади як спробу натиснути на недержавні ЗМІ, що її критикують.

«Вила» по-італійські

Минулого року податковими бунтами найбільше запам’яталась Італія. У Неаполі в листопаді десятки власників крамниць вийшли на вулиці в одних, вибачте, трусах. Причиною слугувала реформа муніципальних тарифів на прибирання сміття, які подекуди для комерційних підприємств було підвищено на 300 — 450%. І це — на тлі падіння обсягів роздрібних продажів, які в деяких секторах торгівлі зменшилися на 70%. Протестувальники охрестили нововведення убивцею, що душить торгівлю. І не дивно: за останні півтора року 162 підприємці в країні через неможливість звести кінці з кінцями покінчили життя самогубством.

У грудні 2013 р. Італією прокотилася хвиля народних протестів проти економічної політики уряду і високих податків. У різних містах проводилися маніфестації, демонстранти перекривали залізницю й шосе. Первісно протести були ініційовані водіями вантажівок, до яких пізніше приєдналися представники різних верств суспільства, незадоволені високим податковим тягарем і політикою, зорієнтованою на повсякчасну економію. Організатори назвали свою акцію, яка тривала три доби, «протестами з вилами», а влада — популістською.

На Кіпрі того ж таки березня відбулися масові протести проти запровадження податку на банківські депозити. У Нікосії учасники цього дійства «штурмували» парламент плакатами на кшталт «Не чіпайте наші гроші!», «Ми не хочемо платити за помилки інших» тощо. Сценарій із залучення громадян до фінансування з власної кишені наслідків неправильних дій банкірів і політиків Кіпру запропонував ЄС. Варіантів його реалізації було два: справляння податку в 9,9%
з депозитів, що перевищують 100 тис. євро, і за ставкою 6,75% — для менших сум; підвищення податку до 12,5% для великих сум вкладів і зниження до 3% — для дрібних. Обійти ж закон у вкладників не було змоги, бо гроші списували з їхніх рахунків ще до настання чергового банківського дня.

У близькому до нас Мінську торік у грудні також протестували під гаслом «Стоп-податок». Законом, що набрав чинності з 1 січня 2014 р., передбачено справляння разового збору з власників легкових і вантажних автівок під час проходження техогляду. Розмір збору — від 390 тис. до 1,3 млн. білоруських рублів, або 41 — 137,5 дол. в еквіваленті. Показово, що заарештували не лише активістів у сигналізуючих автівках у центрі міста, а й кількох осіб, що знімали цей процес на відео.

Взяти в оборот

Поточний рік був не менш багатим на події. У вересні в Єревані (Вірменія) близько 200 підприємців малого й середнього бізнесу вийшли на акцію проти набрання чинності змінами до закону «Про податок з обороту». Документом передбачено зниження ставок цього податку для підприємців, задіяних у сфері торгівлі, з 3,5 до 1%. Крім того, запроваджено статус сімейного бізнесу, претендувати на який можуть підприємці з річним обігом у 12 млн. драмів (приблизно 29 тис. дол.). У такому разі на відміну від інших суб’єктів господарювання вони звільнятимуться від сплати податків. З одного боку, нібито послаблення, з іншого ж — застосування з 1 січня 2015 р. до цієї категорії підприємців, якщо вони не зможуть документально підтвердити товарообіг, санкцій за такою шкалою: попередження (перший випадок), штраф у розмірі 20 тис. драмів, або 50 дол. (повторне порушення), і далі по висхідній — податок з обороту за ставкою 5%, а то й сплата ПДВ. Звідси і випливають побоювання, що зміни в податковому законодавстві не лише не стимулюватимуть, а й завдадуть шкоди бізнесу, оскільки великі компанії не завжди видають підтвердні документи своїм меншим партнерам.

У квітні 2014 р. в Буенос-Айресі (Аргентина) протести проти високих податків та інфляції паралізували роботу громадського транспорту. Чимало автобусних і залізничних маршрутів припинили роботу, низка авіакомпаній скасувала рейси. Також зачинилися двері магазинів, АЗС і медичних установ. Учасники страйку не лише висловлювали невдоволення поточним станом справ в економіці, а й вимагали підвищення пенсій, зарплат і соціальних виплат. Влада ж звинуватила бунтарів у недемократичності протестного руху: мовляв, профспілки зобов’язали до участі в ньому і тих, хто хотів вийти на роботу.

У Греції та Франції цього року мітингували фермери. В Афінах, зокрема, вони виступили проти намірів підвищити податки на фермерські господарства і зобов’язати селян вести бухгалтерський облік. Французькі ж сільгосптоваровиробники у своїх діях були більш радикальними: вони не лише кричали і тупали ногами, а й підпалили офіс податкової служби і страхову контору в Морле (Бретань) на знак протесту проти зниження рівня життя, що аграрії пов’язують у тому числі з неможливістю поставляти продукцію до РФ через обопільні санкції.

Країна «затягування пасків»

Це — про Ірландію, яка чи не найбільше потерпала від кризи 2008 — 2009 рр., а вже у грудні 2013 р. офіційно залишила список проблемних країн єврозони. Роль платників податків у відновленні фінансової незалежності республіки складно переоцінити, адже саме на їхні плечі ліг додатковий фіскальний тягар. «У Дубліні мали місце і демонстрації проти «політики за-ощаджень», хоча їх хвиля була помірною, і банальне ігнорування майже половиною мешканців країни сплати так званого антикризового податку, запровадженого в 2012 р. з метою боротьби з борговою кризою», — розповів «Віснику» екс-депутат Республіки Ірландія Френк Фахі. Як тамтешня влада знайшла порозуміння з громадянами? Шляхом проведення референдуму.

Нещодавно, у жовтні 2014 р., на акції протесту в Дубліні вийшли близько 80 тис. мешканців «смарагдового острова», не згодних із запровадженням плати за використання води, розмір якої для родини з двох осіб може сягнути до 300 євро на рік. Вочевидь, ідеться про черговий прихований податок. Як далі розгортатимуться події, покаже час.

Сплатив податки — спи спокійно

1 квітня минулого року влада Великої Британії по-своєму пожартувала над громадянами, запровадивши «податок на спальні», що мав сприяти ефективнішому використанню соціального житла та економії для країни 465 млн. фунтів стерлінгів на рік. Власники помешкань, що мали «зайву» спальню, втратили 14% комунальних субсидій, а в кого є дві такі кімнати і більше — 25%. Розрахунок робився на те, що мешканці переїжджатимуть з більших квартир у менші, але об’єктів житлового фонду такого метражу виявилося недостатньо. Тож і запротестували рік по тому тисячі британців відразу в кількох великих містах — Лондоні, Манчестері, Кардиффі, Ноттингемі, Глазго, Лідсі, Бірмінгемі.

Не зайве згадати і про запровадження в 1990 р. подушного податку, або рall tax revolt, що призвело до бурхливих акцій протесту і, як наслідок, поставило хрест на політичній кар’єрі тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії Маргарет Тетчер. Податок докорінно змінював принципи місцевого оподаткування. Якщо раніше головним джерелом поповнення місцевих бюджетів був податок на власність, який сплачували заможні люди, то з квітня 1990 р. його повинні були сплачувати всі. За статистикою, тоді нововведення бойкотували 18 млн. британців, а за наступника «залізної леді» Джона Мейджора цю норму скасували.

«Хочемо як краще...»

Паралелі проводити не будемо, але вони так і просяться. Хоча б тому, що податковою реформою передбачено включення до бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, комерційної нерухомості, скасування неоподатковуваного мінімуму площі, надання права органам місцевої влади встановлювати ставки та пільги. Очікується, що гранична ставка податку дорівнюватиме 2% від мінімальної зарплати, або 24,36 грн., за 1 м2. Встановлення пільг — прерогатива органів місцевої влади, але зважаючи на те, що керівники в регіонах завжди скаржаться на брак коштів, можна сміливо прогнозувати: сплачуватимуть усі.

До розгляду урядового пакету реформ (законопроекти № 5078, 5079, 5080) у парламенті справа так і не дійшла. Якими будуть ініціативи в царині оподаткування новосформованого уряду, склад якого буде затверд-жено після завершення перевиборчого процесу, і які поправки вноситимуть до пропонованих законопроектів депутати Верховної Ради України VIII скликання, поки що невідомо. Представники галузевих асоціацій, бізнесу та експертного співтовариства висловили низку застережень щодо майбутніх змін. Якщо коротко, то тексти законопроектів повинні, по-перше, формуватися не кулуарно, а тільки після обговорення з громадськістю й бізнесом, а по-друге, не мати на меті наповнення бюджету будь-якою ціною. Якщо цей баланс буде витримано, з’явиться надія на життя по-новому. У протилежному ж випадку вираз «хотіли як краще...» — знову про Україну.

«Гарячі лінії»

Дата: 19 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00