Юридична практика

Відповідальність за порушення норм законодавства при формуванні витрат з податку на прибуток та обліку готівки, що надійшла до каси підприємства

Суть справи. На думку платника податків, ним не було порушено норми чинного законодавства при оприбуткуванні готівки, а відтак застосування до нього відповідальності є неприпустимим.

Судове рішення. ВАСУ, підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № К/800/22920/13 за позовом ТОВ «Д» про скасування рішення про застосування штрафних санкцій, зазначає таке.

Підставою для донарахування ТОВ «Д» грошових зобов’язань з податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки про порушення ТОВ «Д» норм чинного законодавства при формуванні витрат з податку на прибуток та обліку готівки, що надійшла до каси підприємства.

Не погоджуючись із здійсненими донарахуваннями, ТОВ «Д» звернулося до суду. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення. Рішенням суду апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасовано у частині задоволення позовних вимог та у задоволенні позову відмовлено.

ВАСУ, переглядаючи у касаційному порядку рішення суду апеляційної інстанції, вважає, що воно не підлягає скасуванню зважаючи на те, що абзацами першим і третім п. 2.6 Положення № 637 уся готівка, що надходить до каси підприємства, має своєчасно (у день отримання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Вимога норми абзацу першого п. 2.6 Положення № 637 щодо оприбуткування готівки у день отримання готівкових коштів стосується кожного із зазначених способів проведення готівкових розрахунків.

Відповідно до абзацу першого п. 4.2 цього Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

У судовому процесі встановлено, що 27.08.2009 р. бухгалтером ТОВ «Д» — Особою 1 було внесено готівку на розрахунковий рахунок товариства у сумі 242 000 грн. та 65 000 грн., отримані від Особи 2 за договором позики, однак у касовій книзі записи про отримання цих сум готівки відсутні.

Абзацом третім частини першої ст. 1 Указу № 436 встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами — громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Нацбанком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівкиу п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Апеляційний суд на відміну від суду першої інстанції, встановивши факт внесення готівкових   коштів у сумі 307 000,00 грн. на рахунок ТОВ «Д» його посадовою особою, правильно оцінив ці обставини як свідчення невиконання ТОВ «Д» норм п. 2.6 Положення № 637 щодо попереднього оприбуткування готівки у цій сумі у касі товариства. При цьому доводи ТОВ «Д» про те, що його головний бухгалтер діяла від імені Особи 2, як це зазначено у копіях виписок з розрахункового рахунку ТОВ «Д» та квитанцій, апеляційний суд правильно оцінив як такі, що суперечать встановленим у справі обставинам, оскільки повноважень діяти від імені цього громадянина, які були б підтверджені у визначеному законом порядку, головний бухгалтер ТОВ «Д» не мала.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ «Д» до складу витрат у податковому обліку за IV квартал 2011 р. віднесло суму в розмірі 2 761 967,00 грн. (без ПДВ), сплачених Особою 3 (з якою ТОВ «Д» уклало трудовий договір) ТОВ «С» за послуги з аналізу ринку торговельної нерухомості та ТОВ «Н» — за послуги з аналізу положень проектів договорів оренди, підготовки презентаційних матеріалів, створення (розробки) архітектурної концепції магазинів. Як підстава для віднесення понесених Особою 3 витрат за договорами із цими суб’єктами підприємницької діяльності у загальній сумі 3 314 361,60 грн. ТОВ «Д» посилається на звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 — 138.9, підпунктами 138.10.2 — 138.10.4 п. 138.10, п. 138.11 ст. 138.

Абзацом «г» пп. 138.10.2 п. 138.10 цієї статті до складу інших витрат віднесено винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу).

На підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договору про надання послуг, укладеного Особою 3 з ТОВ «С», та додаткової угоди до нього, актів здавання-приймання робіт (надання послуг), квитанцій до прибуткового касового ордера, договору про виконання робіт (надання послуг), укладеного Особою 3 з ТОВ «Н», та додаткових договорів до нього, актів здавання-приймання робіт (надання послуг), квитанцій до прибуткового касового ордера, суд апеляційної інстанції встановив, що стороною цих договорів та особою, яка оплачувала вартість отриманих послуг, є Особа 3, а відтак дії ТОВ «Д» при збільшенні суми витрат в податковому обліку за IV квартал 2011 р. на 3 314 361,60 грн. не відповідають нормам чинного законодавства.

Наявність звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, на який посилається ТОВ «Д», не є безумовним підтвердженням понесення ним витрат у зазначеній сумі з огляду на те, що у судовому процесі на підставі пояснень Особи 3 встановлено, що сплачені нею кошти належали їй та не відшкодовані ТОВ «Д» на час судового розгляду.

Доводи ТОВ «Д», що Особа 3, підписуючи зазначені договори, діяла на підставі доручення від нього, суперечать самому договору доручення, за яким згідно зі ст. 1000 Цивільного кодексу одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Водночас зміст цих договорів, актів здавання-приймання робіт (надання послуг) свідчить про те, що Особа 3 виступала у цих правочинах стороною-замовником.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду в касаційному порядку справи скаргу ТОВ «Д» залишив без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову — без змін.

 

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42