Статті

Зміни в освіті — інвестиції в майбутнє

Освіта — одна із сфер, де реформи є першочерговим завданням. Без неї сьогодні не ступити і кроку. Лише у сучасних та якісних навчальних закладах можна виховати нове покоління молодих фахівців, які у майбутньому вирішуватимуть долю держави.


Перший крок до змін уже зроблено: Верховна Рада України прийняла новий Закон України «Про вищу освіту». Та зупинятися на цьому не слід, адже кардинальних змін потребує вся освітня система.

Уряд добре це розуміє, а тому підготував проект Концепції розвитку освіти України на період 2015 — 2025 рр., до розробки якого долучились експерти та представники громадських організацій.

Реформи покликані забезпечити відповідність системи освіти сучасним вимогам. Насамперед вона має бути доступною всім верствам населення, а зарплата  чителів та викладачів такою, яка б забезпечила їм гідний рівень життя. Зміни слід починати з дошкільного рівня. Концепція пропонує збільшити кількість дитячих садків, які б до 2020 р. змогли прийняти 95% дітей віком до чотирьох років. Крім того, потрібно легалізувати домашні дошкільні установи.

Середню школу планується повернути до 12-річного навчання. Це, зокрема, зменшить і навантаження на учнів. Освіта буде триступінчатою: початкова, базова та старша. Цікаво, що початкову школу пропонують зробити шестирічною. Народний депутат голова Комітету Верховної Ради з питань освіти і науки Лілія Гриневич пояснює, що таким чином молодшим учням не доведеться звикати до великої кількості вчителів, що зменшить рівень дитячого стресу. Крім того, це рішення збереже від закриття сільські школи, у яких є брак кадрів. Тим більше що концепція передбачає існування початкових «шестирічок» із будь-якою кількістю учнів, тоді як, наприклад, у старшій школі їх кількість має бути не менше ніж 200.

Доопрацюють і навчальні програми. Зокрема, більше уваги звертатимуть на вивчення іноземних мов та ІТ-дисциплін, адже освіта має розвиватися й рухатися вперед разом із суспільством. При вивченні природничих наук відновлять лабораторну та практичну частину. Школи отримають більшу автономію — самі зможуть вибирати підручники та навчальні посібники. Нове законодавство дасть змогу навчатися за індивідуальною системою й створить кращі умови для учнів з особливими потребами. Дворівневою стане також професійно-технічна освіта, де навчатися можна буде безпосередньо на робочому місці.

Щодо вишів, бакалаврат планують зробити трирічним, магістратуру — дворічною. Держзамовлення буде реформовано, щоб більше відповідати суспільним вимогам. Концепція також передбачає виділення грантів на наукові дослідження у таких закладах та створення докторських шкіл, що об’єднуватимуть кілька вузів.

Важлива частина реформ — забезпечення належного рівня життя освітян. Їхня річна заробітна плата мусить бути не меншою за частку ВВП на душу населення. Від поурочної оплати праці слід відмовитися, але і навантаження на вчителів зросте (воно на сьогодні нижче, ніж у багатьох європейських країнах). Для працівників цієї сфери держава має створити систему пільгового кредитування. Проте й підхід до відбору кадрів мусить бути суворішим. Планується також перерозподіл бюджетних коштів: 65% фінансування спрямують на середні школи, тоді як на сьогодні більше фінансуються виші.

Міністр освіти і науки України Сергій Квіт зазначає, що наразі урядовці працюють над новим основоположним законом «Про освіту», а також законами «Про професійну освіту» та «Про науку і науково-технічну діяльність».

«На жаль, освіту в Україні продовжують сприймати як джерело проблем, що потребує коштів з бюджету, — наголосив Сергій Квіт. — Необхідно докорінно змінити не лише підходи, а й погляди, бачення цієї теми. За радянських часів освіта була носієм певних ідеологічних спрямувань держави, відтак мала фінансування з держбюджету. У 1990-х роках ця ідеологія зазнала краху. З тих пір, яких би етапів і перебудов освіта не зазнавала, ми, на жаль, так і не створили нового погляду на її завдання. Наша держава і суспільство уже не дивляться на освіту з надією, що вона створить умови для всебічного інноваційного розвитку».

Першим справжнім досягненням, на думку Міністра, є університетська автономія, забезпечена Законом України «Про вищу освіту». Саме вона сьогодні дала змогу університетам тримати кошти в банках, а не на казначейських рахунках.

Заслужений учитель України віце-президент Асоціації директорів відроджених гімназій Віктор Громовий переконаний, що більше незалежності та свободи вибору потрібно дати не лише інститутам та школам, а й тим, хто здобуває освіту, — студентам і школярам, адже наразі вони занадто керовані.

Заступник Міністра освіти і науки Інна Сосун вважає, що у нашій державі протягом тривалого часу реформи надто затягувалися, у результаті упродовж понад 20 років майже нічого не було зроблено. І це не нормально, адже зміни у сфері освіти мають відбуватися паралельно з розвитком суспільства. Причому здійснювати їх мають не лише урядовці своїми підзаконними актами — потрібно організовувати тренінги та громадське обговорення.

«Дуже важливо ініціювати дискусію, спрямовану у майбутнє, — зазначила Інна Сосун. — Досить часто головним ворогом реформ стає повсякденна рутина, через яку втрачається бачення тієї освіти, яка має бути через п’ять чи десять років».

Відступати нікуди — бездіяльність влади в освітній сфері тривала надто довго. На думку Лілії Гриневич, процес змін буде болючим і важким, а важливими факторами при здійсненні реформ є вимоги Угоди про асоціацію з ЄС та бойові дії на сході країни. Та попри все слід уникати помилок і рухатися вперед. Адже без сучасної освітньої системи ми не зможемо збудувати цивілізоване суспільство.

 

ПРЯМАЯ РЕЧЬ

Заступник Міністра освіти і науки України Павло ПОЛЯНСЬКИЙ:

«Ключове слово у цій Концепціїпроект. Сподіваємося на активну громадську дискусію. Ми заразна півдорозі до вирішення проблем шкільної та дошкільної освіти й чітко знаємо, чого ми не хочемо: черг до дитячих садків, щоб дитсадок перетворювався на підготовче відділення до школи, зловживань при вступі дитини до навчального закладу. Дитина має залишатися дитиною. Ми не хочемо перевантажених навчальних програм, складних підручників для учнів і неймовірних навантажень, які лягають також на плечі вчителя у вигляді складання планів, підготовки розгорнутих тем (до кожного урокунових). Водночас у Концепції плануємо паралельно розвиток класно-урочної системи, тому закладаємо в проект інші способи здобуття освіти, поза межами школи.

Для втілення задумів потрібні три складові. По-перше, це політична воля, якої нам раніше бракувало. Сьогодні вона є і в керівництва уряду, і міністерства. По-друге, має бути суспільний запит. Він є, хоч і не стовідсотковий. Бо якби ми стверджували, що всі без винятку в суспільстві прагнуть прозорої, чесної, якісної освіти, це було б неправдою. Декого задовольняє ситуація, коли документ про освіту здобувається без надзусиль або за інших обставин. Третя складоваце ресурси. Поза сумнівом, є великий ризик, що без фінансових, інтелектуальних та інших інвестицій в освіту будь-який документ залишиться літературним твором. Це саме стосується й оплати праці вчителя. Звісно, ми можемо моделювати і у своїх планах заходити надто далеко, але успіх реформи в освіті насамперед великою мірою залежить від педагога, його прагнення зробити урок цікавим, насиченим, змістовним. І як не контролюй його роботу, усе залежить від творчого настрою вчителя, його вміння працювати з аудиторією, володіти нею, зрештою, від його порядності, сумлінного ставлення до роботи. Бо що не кажіть, а зайшовши до класу, учитель діє на власний розсуд. Тож необхідно стимулювати його дії.

Ми сьогодні, не очікуючи розробки рамкового закону, намагаємося максимально «визволити» вчителя від невластивих завдань, які він має виконувати.

У концепції є речі, про які варто дискутувати. Деякі з них у позитивному сенсі є провокативними, бо ми хочемо, аби суспільство на них відгукнулося. Наприклад, за нинішніх обставин з появою переселенців зі сходу країни виникають інші форми дитячих садків (надомні), й підходити до них шаблонно не можна. Ми намагаємось «одягнути» у правові норми те, що є в житті, користується попитом і виправдовує існування.

У роботі сповідуємо принцип: спочатку зробимо, люди це оцінять, а потім говоритимемо про це. Наразі робочі групи завершують роботу з розвантаження програм для початкової школи, які є дуже переобтяжені. І це визнають всі. Необхідно вирішити, як кажуть, усім миром, чи потрібно початковій школі стільки навчальних дисциплін.

Хотілося б, щоб усі небайдужі долучилися до обговорення щодо того, як жити далі і здобувати освіту молодшому поколінню, стали активними учасниками процесу, а не сторонніми спостерігачами»

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42