Оплата праці

Право держслужбовця на невикористану відпустку

До редакції «Вісника» надійшов лист із таким запитанням: «Державний службовець має 34 календарні дні невикористаної щорічної відпустки та 5 невикористаних днів відпочинку, наданих за роботу у вихідний день. Чи має він право на їх використання перед звільненням за п. 1 частини першої ст. 40 КЗпП?»


Право на відпустки забезпечується гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади) і заробітної плати та забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.

Таким чином, при звільненні працівника роботодавець незалежно від підстав звільнення зобов’язаний розрахуватися з ним за всі невикористані дні щорічних відпусток шляхом виплати грошової компенсації. Водночас якщо працівник має намір використати відпустку повністю або частково перед звільненням, роботодавець зобов’язаний її надати. При цьому днем звільнення вважатиметься останній день відпустки, навіть у випадку, якщо цей день виходить за межі встановленого ст. 32 КЗпП двомісячного строку попередження про майбутнє звільнення у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці.

Залучення працівників до роботи в установлені для них вихідні дні дозволяється лише у виняткових випадках, визначених у частині другій ст. 71 КЗпП.

Відповідно до ст. 72 КЗпП робота у вихідний день може компенсуватися за згодою сторін наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Інший день відпочинку для кожного працівника доцільно визначати в наказі про залучення окремих працівників до роботи у вихідний день.

Порядок надання іншого дня відпочинку у порядку компенсації за роботу у вихідний день законодавством не врегульовано. Оскільки йдеться про відступ від правил про мінімальну тривалість щотижневого безперервного відпочинку (ст. 70 КЗпП), день відпочинку в порядку компенсації за роботу у вихідний день незалежно від відпрацьованого в цей день часу має надаватися по можливості через найкоротший проміжок часу після залучення працівника до роботи у вихідний день. Але сторони не позбавлені права домовитися про надання іншого дня відпочинку, приурочивши його, наприклад, до початку або закінчення відпустки.

Чинним законодавством також не передбачено терміну давності, після якого втрачається право на зазначені додаткові дні відпочинку. Тому якщо працівник не скористався своїм правом на використання іншого дня відпочинку, наданого для компенсації роботи у вихідний день, минулого року або за кілька попередніх років, він має право їх використати.

Згідно зі ст. 7 Закону № 3556 у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку. Тому порядок компенсації за роботу у вихідний день доцільно визначати у колективному договорі.

«Гарячі лінії»

Дата: 16 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00