Юридична практика

Визначення коду імпортованого товару

Суть справи. На думку платника податків, оформлення митницею товару згідно з поданою суб’єктом господарювання вантажною митною декларацією є дією суб’єкта владних повноважень, що породжує для нього певні правові наслідки, які може бути оскаржено у суді. При цьому право суб’єкта господарювання на оскарження не залежить від того, сам він помилково зазначив код товарної номенклатури чи в результаті вказівки митного органу, оскільки останній має діяти лише в спосіб, на підставі та в межах закону.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України (далі - ВАСУ), підтримуючи позицію органу доходів і зборів, при розгляді справи № К/9991/80913/12 за позовом приватного виробничого підприємства «В» (далі — ПВП «В») про визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення надміру сплачених митних платежів зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що при імпорті товару на митну територію України ПВП «В» самостійно здійснено зазначення коду товару — УКТ ЗЕД 2309 90 31, визначено ставку мита у розмірі 10% і сплачено до бюджету мито та ПДВ.

При здійсненні зазначеного ПВП «В» керувалося рішенням органу доходів і зборів, прийнятим щодо попереднього оформлення аналогічної партії товару.

Водночас рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін судом апеляційної інстанції у іншій справі, визнано протиправним та скасовано зазначене вище рішення органу доходів і зборів про визначення коду імпортованого товару; визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України; зобов’язано орган доходів і зборів вчинити дії щодо митного оформлення (переоформлення) у звичайному порядку товару, оформленого за тимчасовою декларацією.

Враховуючи, що судом було скасовано рішення органу доходів і зборів, яким керувалося ПВП «В» при імпорті товару на митну територію України, на думку платника, ним надміру було сплачено кошти до бюджету, що, у свою чергу, передбачає їх повернення.

При розгляді зазначеної справи судами першої та апеляційної інстанцій позов ПВП «В» задоволено, зобов’язано орган доходів і зборів повернути ПВП «В» надміру сплачені платежі з бюджету.

ВАСУ, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій, керуючись ст. 1 Митного кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зазначає, що митним оформленням є виконання митним органом дій (процедур),  що пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Відповідно до частини першої ст. 70 цього Кодексу метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Згідно зі ст. 72 Митного кодексу митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів і документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Статтею 313 цього Кодексу передбачено, що митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов’язковими для підприємств і громадян.

Пунктами 2 — 4, 12 Порядку № 1863 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що УКТ ЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу, затвердженого Законом № 2371 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі, здійснення митного оформлення товарів.

УКТ ЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Держмитслужба України забезпечує ведення УКТ ЗЕД, а саме: здійснює підготовку пропозицій про внесення змін до УКТ ЗЕД у зв’язку із внесенням змін до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення Всесвітньою митною організацією, а також до Комбінованої номенклатури Європейським Союзом; приймає рішення про проведення деталізації товарів в УКТ ЗЕД на національному рівні та запровадження додаткових одиниць виміру; визначає процедуру та встановлює форму рішення щодо класифікації товарів в УКТ ЗЕД; здійснює розроблення пояснень до товарних підкатегорій УКТ ЗЕД (національний рівень деталізації товарів) з метою забезпечення однакового тлумачення та застосування УКТ ЗЕД, які мають рекомендаційний характер; здійснює заходи щодо організації роботи з видання та поширення УКТ ЗЕД і пояснень до неї; поширює інформацію про застосування УКТ ЗЕД; веде та зберігає еталонний примірник УКТ ЗЕД (на паперовому та електронному носіях); виконує інші функції, пов’язані з веденням УКТ ЗЕД.

Пояснення до УКТ ЗЕД затверджуються наказом Держмитслужби України.

Порядком № 1227 (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено механізм надання митним органом письмового повідомлення заінтересованим особам про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

У всіх випадках відмови невідкладно оформлюється картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

За нормами ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав.

Із системного аналізу зазначених статей вбачається, що у правовідносинах між митницею та декларантом право останнього є порушеним у випадку відмови митниці в митному оформленні товару за ціною, вказаною суб’єктом господарювання, та самостійного визначення митної вартості товару. При цьому рішення митниці про відмову в митному оформленні товару здійснюється в письмовій формі.

У разі відсутності письмового рішення митниці про відмову в митному оформленні товару заявник не може посилатися на порушення свого права, оскільки оскарження дій органу доходів і зборів з мотивів, які ґрунтуються на припущенні про можливість порушення права, є безпідставним.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку рішень судів першої та апеляційної інстанцій їх скасував, у задоволенні позову ПВП «В» відмовив повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 16 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00