Митна справа

Перші кроки української митниці

11 грудня 1991 р. в історії молодої незалежної держави Україна сталася важлива подія — перший Президент Леонід Кравчук видав перший офіційний документ — Указ про Державний митний комітет України, та призначив його головою Олексія Коваля. Наступного дня,  12 грудня, Верховна Рада України прийняла й перший Митний кодекс України — вагомий кодифікований акт, що майже 12 років забезпечував основи митної політики, митного контролю та митної безпеки нашої країни.


Починати завжди важко, особливо коли необхідно з нуля закладати підвалини потужного механізму, заздалегідь плануючи розбудову проекту загальнодержавної ваги. За радянських часів в Україні не було ні власної митної служби, ні навіть координуючої установи, яка б займалася митною проблематикою — усі питання щодо митної справи, кордону, переміщення вантажів і людей вирішувалися у Москві. Однак країна, яка обравши незалежний демократичний, ринковий шлях розвитку, не могла існувати без власної митниці. Бо лише один день без митного контролю за переміщенням товарів через кордон вартував нашій країні чималих втрат грошових ресурсів і матеріальних цінностей.

Більше того, встановлення надійного митного контролю вимагала криміногенна ситуація на кордоні. На сході, півночі і південному заході країни стрімко зростала контрабанда, а порушення митних та прикордонних правил на новостворених, але фактично не забезпечених митними та прикордонними постами рубежах держави ставало буденним явищем. Адже починаючи з кінця 80-х років, після того як радянська політична адміністративна система опинилася на межі розвалу, десятки тисяч громадян рушили до Польщі, Румунії та Словаччини, щоб продати чи виміняти товари, які потім можна було спожити або реалізувати в Україні. На західних кордонах і на залізничному транспорті утворились величезні черги українців, котрі будь-яким чином намагалися вирватися за кордон зі своїм товаром. Ситуація на митниці ставала дедалі складнішою.

На той час саме актуалізувалися зустрічні контрабандні прояви з боку певних комерційних структур, окремих громадян із сусідніх держав. По той бік західного кордону України створювалися підприємства, які спеціалізувалися на виробництві дешевих ходових фальсифікованих товарів, та у взаємодії з нашими контрабандистами нелегально переправляли їх в Україну. Реалізовували в основному дешеві одяг та взуття, продовольчі товари, сигарети, алкогольні вироби низької якості, вживання яких становило загрозу здоров’ю, а часом і життю людей. Ділки масово скуповували й вивозили за кордон натуральні українські продукти, ліки, технічні засоби.

Частина контрабандистських угруповань спеціалізувалися на переміщенні за кордон культурних цінностей — ікон, старовинних манускриптів, бібліографічних раритетів, державних нагород. Злочинці не зупинялися перед пограбуванням музеїв, церков та громадян, які мали раритети.

Біля витоків створення митної служби України стояли справжні ентузіасти-першопрохідці, передусім керівники відомства Михайло Коваль, Едуард Мірошниченко, Олександр Єгоров, Володимир Іса-ков; начальники митниць: Бориспільської — Станіслав Віденко, Одеської — Павло Ятковський, Севастопольської — Леонід Рудкін, Львівської — Анатолій Колос, Ізраїльської — Василь Свєтлов, Київської — Олег Грабовський, Харківської — В’ячеслав Дьомін, Керченської — Віталій Шиманський, Ужгородської — Василь Майор, Виноградівської — Михайло Грицак, Чопської — Юрій Шляхта, Мостиської — Василь Сенів та ін.

Чітка організація роботи митниць, наполегливість та обов’язковість працівників дали змогу вже протягом першого року роботи служби досягти суттєвих результатів. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності спрямували до державної скарбниці близько 40 млрд. купоно-карбованців і 12,1 млн. інвалютних карбованців. Митниками було порушено 262 кримінальні справи про контрабанду, за якими було вилучено 25 кг наркотиків, а також товари, валюту та цінності на загальну суму понад 12 млн. купоно-карбованців. Того ж року Митний комітет України налагодив службові контакти з усіма суміжними митними адміністраціями, а у листопаді 1992 р. Україну було прийнято до Всесвітньої митної організації на правах повноправного члена. Протягом року було визначено зони діяльності митниці, запроваджено систему кодування митних установ. В усіх митницях організовано відділи боротьби з контрабандою, впроваджено кінологічну службу. Велика увага надавалася створенню нової нормативної бази служби, організації інформаційно-обчислювального центру та митних лабораторій, підготовці професійних кадрів митних органів.

І хоча на митних кордонах все ще стояли тимчасові вагончики та саморобні шлагбауми, митний контроль за переміщенням громадян і товарів через українські кордони діяв чітко та ефективно. Українська митниця впевнено виходила на широку міжнародну дорогу.

«Гарячі лінії»

Дата: 5 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42