Новини
Тема: Трансфертне ціноутворення

Документація з трансфертного ціноутворення: національні вимоги

Національні вимоги щодо складання та подання платниками податків документації з КО повністю відповідають положенням Настанов ОЕСР щодо трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та податкових служб (ОЕСD Transfer pricing guidelines for multinational  enterprises and tax administrations, 2010) і ґрунтуються на досягненні балансу між корисністю даних для фіскальних органів при здійсненні оцінки ризиків ТЦ та недопущенням збільшення навантаження з ведення платниками необхідної документації.


Подання документації з трансфертного ціноутворення — обов’язок платників податків

Норми складання та подання платниками документації для цілей податкового контролю за ТЦ наведено у п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу.

Так, відповідно до пп. 39.4.2 вищезазначеного пункту платники податків (крім Нацбанку України), які протягом звітного періоду здійснювали КО, зобов’язані подавати Звіт про контрольовані операції, форму якого затверджено наказом № 669 (далі — Звіт про КО), і документацію про окремі КО, що подається платниками на запит ДФС України.

Головні відмінності цих документів наведено на схемі 1.

 

Надсилання запитів про подання документації

Податковий кодекс визначає підстави, за яких контролюючі органи надсилають платникам податків запит про подання документації. Такими підставами є:

  • установлення контролюючими органами відхилення цін КО від рівня звичайних (ринкових) цін;
  • неподання платниками податків або подання з порушенням вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу Звіту про КО та/або обов’язкової документації;
  • виявлення порушень під час моніторингу Звіту про КО та/або обов’язкової документації.

При цьому запити про подання документації надсилаються безпосередньо ДФС України, територіальні органи фіскальної служби на цей час таких повноважень не мають.

Як зазначалося, законодавством встановлено обмеження в частині неможливості надсилання платнику податків запиту раніше 1 травня року, що настає за календарним роком, у якому такі операції було проведено (тобто щодо операцій, проведених підприємством у 2014 р., запит може бути направлено не раніше 01.05.2015 р.).

Податковим кодексом передбачено також право ДФС України запросити у платника податків додаткову документацію у разі, якщо платник на перший запит надав документацію не в повному обсязі. Такий додатковий запит ДФС України може направити, якщо за результатами моніторингу цін у КО було встановлено відхилення ціни КО від звичайної.

З урахуванням п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу запит про подання документації надсилається платнику податків за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові).

Строки подання документації платниками податків

Залежно від категорії платника Податковий кодекс установлює різні строки подання документації з КО до ДФС України. Великі платники податків зобов’язані подати документацію протягом двох місяців з дня, що настає за днем надходження запиту, інші платники — протягом місяця.

У разі надходження запиту про подання додаткової документації всі платники незалежно від категорії повинні подати документацію до ДФС України протягом 30 календарних днів з моменту отримання запиту.

Документація з КО подається безпосередньо до територіального органу ДФС України, на обліку в якому перебуває платник податків.

ДОВІДКОВО

Великим платником податків вважається юридична особа, у якої обсяг доходу від усіх видів діяльності за останні чотири послідовні податкові (звітні) квартали перевищує 500 млн. грн., або загальна сума сплачених до Держбюджету України податків за платежами, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, за такий самий період перевищує 12 млн. грн. (пп. 14.1.24 -п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Кількість великих платників податків в Україні становить: у 2013 р. — 1486, 2014 р. — 2131, 2015 р. — 1978.

 

Склад документації з КО, вимоги до інформації, яку вона має містити

Законодавством не встановлюються конкретні вимоги щодо форми документації. Вона може бути подана як сукупність документів або як єдиний документ. Водночас для різних категорій платників Податковий кодекс установлює вимоги щодо її змісту.

Платники податків (крім великих) зобов’язані подати первинну та іншу документацію, за допомогою якої вони можуть обґрунтувати відповідність договірних цін зазначеної КО рівню звичайних цін.

Узагальнюючою консультацією, затвердженою наказом № 699, у відповіді на запитання 6 надано роз’яснення про те, що до контролюючих органів надаються не оригінали, а належним чином завірені копії первинних документів.

Банки надають документацію з КО з урахуванням положень, установлених Законом про банки, щодо дотримання вимог банківської таємниці (пп. 39.4.1 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу).

Для великих платників податків цей Кодекс визначає конкретний перелік інформації, яка має бути розкрита компанією.

Розглянемо, яку саме інформацію має містити документація, що подається великими платниками податків.

Дані про пов’язаних осіб, які дають змогу їх ідентифікувати

У цьому розділі зазначаються дані, які дають змогу ідентифікувати кожну пов’язану особу (повне найменування, податковий номер, найменування держав (територій), податковими резидентами яких є такі особи, тощо). Це стосується не тільки учасників КО, а й усіх осіб, які є пов’язаними особами з великим платником податків та між собою, відповідно до положень пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Дані про групу, в тому числі про структуру групи, політику ТЦ, опис діяльності

Якщо платник податків та його пов’язані особи є частиною або самі утворюють групу компаній (сукупність суб’єктів господарювання, що є пов’язаними особами, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють), відомості про групу розкриваються шляхом викладення інформації про структуру власності групи компаній, основні конкурентні переваги групи компаній (у тому числі із зазначенням матеріальних та нематеріальних активів, що суттєво впливають на ціноутворення), опис діяльності, розподілення функцій та активів у групі, загальну характеристику місця групи компаній на ринку у відповідній галузі.

Законодавством не визначено поняття політики ТЦ. Водночас світова практика свідчить, що одним з найефективніших інструментів щодо мінімізації податкових ризиків для платника є розробка спеціального внутрішнього документа — політики ТЦ, яка може бути частиною маркетингової політики або окремим внутрішнім регуляторним документом. Такий документ повинен містити чіткий і прозорий алгоритм процесу ТЦ у компанії, опис джерел ринкової інформації, використовуваної платником для оцінки ринкових рівнів рентабельності, порівнянності комерційних та фінансових умов тощо.

Роз’яснення щодо розкриття інформації про пов’язаних осіб та групу компаній містяться у відповіді на запитання 36 Узагальнюючої консультації, затвердженої наказом № 699.

Сфера діяльності платника податків, аналіз підприємства

Податковий кодекс окремо не вимагає розкриття зазначеної інформації у документації. Водночас міжнародний досвід свідчить, що ці дані дадуть змогу краще зрозуміти місце компанії у складі групи та/або надати податковому органу необхідну для розуміння діяльності платника інформацію у разі, якщо компанії не входять до складу такої групи.

У цьому розділі доцільно описати основні характеристики виду діяльності платника податків і продукції, що ним випускається, внутрішню структуру, узагальнені фінансові показники, бізнес-стратегію, рівень конкуренції на ринку у відповідній сфері діяльності платника податків (основні конкуренти, споживачі вироблюваної продукції, постачальники сировини і матеріалів тощо).

Ця інформація має допомогти краще зрозуміти компанію, її місце на ринку, а також оцінити вплив зазначених факторів на особливості процесу ціноутворення.

Опис операції, умови її проведення

Відповідно до пп. «в» пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу опис операції та умов її проведення передбачає відображення ціни, строків та інших визначених законодавством України обов’язкових умов договорів (контрактів).

До обов’язкових контрактних положень входять умови, без яких відповідний договірний документ не має сенсу та змісту, необхідних для того, щоб сторони мали юридичні підстави для обумовлених господарських і технічних дій.

Стаття 638 Цивільного кодексу визначає поняття істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів даного виду, а також усі умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Це питання розглядається і у ст. 180 Господарського кодексу. При цьому в частині третій цієї статті зазначені положення дещо конкретизуються, а саме: встановлюється, що до будь-якого господарського договору мають бути включені такі умови, як  предмет, ціна та строк дії договору.

Вітчизняні підприємства при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) і товарообмінних договорів з іноземними суб’єктами підприємницької діяльності мають застосовувати Положення № 201.

 

ДОВІДКОВО

Обов’язкові умови, які повинні передбачатись у зов-нішньоекономічному договорі (контракті): назва, номер договору, дата та місце його укладення, преамбула (містить повне найменування сторін, країни реєстрації, скорочене визначення сторін як контрагентів, особи, від імені яких укладається договір, тощо), предмет договору (найменування, номенклатура, асортимент), кількість і якість товарів (обсяги робіт, послуг), базисні умови постачання товарів (відповідно до правил Інкотермс), ціна та загальна вартість договору, умови платежів, умови приймання-здавання товару (робіт, послуг), визначення строків і місця фактичної передачі товару, упаковка та маркування, форс-мажорні обставини, санкції та рекламації, врегулювання суперечок у судовому порядку, місцезнаходження, поштові та платіжні реквізити сторін.

 

Крім вищезазначених умов договорів при різних їх видах необхідно враховувати інші окремі положення щодо них, які містяться в Цивільному та Господарському кодексах та у спеціальних нормативно-правових актах.

Також слід враховувати, що у міжнародній торговельній практиці існують найрізноманітніші контракти. Їх зміст, а отже, й істотні умови залежать від угоди (операції), яку мають намір виконати контрагенти.

Під час опису операції потрібно детально розкрити комерційні, фінансові та інші умови здійснення операції, адже на цій інформації ґрунтуватиметься економічний та функціональний аналіз.

Опис товарів (робіт, послуг)

Ціна договору насамперед залежить від того, що є предметом операції. Можливість оцінити відповідність ціни КО ринковим цінам залежить від розуміння, що саме є предметом операції, які характеристики товару (роботи, послуги) обумовлюють відповідну ціну на нього. У цьому розділі зазначаються назви товарів (робіт, послуг), технічні характеристики, фізичні властивості, країна походження виробника, наявність товарного знака, репутація на ринку (із зазначенням наявності попиту у споживачів, унікальності, відмінності від інших продуктів (робіт, послуг) тощо).

Під час опису якісних характеристик товару (роботи, послуги) доцільно робити посилання на відповідність національним і міжнародним стандартам, технічні умови на продукцію, технологічні регламенти її виробництва, прийняті промислові формули, рецепти, а також умови технічної захищеності (патент, авторські права, торговий знак, ліцензія, завдяки яким власник має переваги перед конкурентами).

Посилання на країну походження товару, що є предметом зовнішньоекономічних операцій, має ґрунтуватися на відомостях, які містяться в документах, виданих компетентними органами, котрими можуть бути: сертифікат про походження товару, декларація (засвідчена декларація) про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару, або на додаткових відомостях, які містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів тощо (ст. 43 Митного кодексу).

Отже, здійснюючи опис предмета КО, потрібно зазначити всі основні фізичні та споживчі характеристики, які можуть вплинути на формування ціни.

ДОВІДКОВО

 

У ст. 14 Податкового кодексу міститься перелік характеристик товарів (робіт, послуг), які є обов’язковими для оцінки товарів (робіт, послуг) як ідентичних та/або однорідних (подібних):

  • у пп. 14.1.80 п. 14.1 ідентичні товари (роботи, послуги) — це товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. При цьому під ідентичними слід розуміти товари, що мають однакові ознаки з оцінюваними товарами, у тому числі такі як фізичні характеристики, якість і репутація на ринку, країна виробництва (поход-ження), виробник;
  • у пп. 14.1.131 п. 14.1 однорідні (подібні) товари (роботи, послуги) — це товари (роботи, послуги), що не є ідентичними, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, у результаті чого виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення товарів однорідними (подібними) враховуються такі ознаки: якість і ділова репутація на ринку, наявність торгової марки, країна виробництва (походження), виробник, рік виробництва, новий чи вживаний товар, термін придатності.

Ці характеристики обов’яз-ково мають зазначатись у документації для оцінки можливості використання методу порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу).

 

Умови та строки здійснення розрахунків за операцією

У цьому розділі зазначаються валюта платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов’язань.

Якщо КО є зовнішньоекономічною, доцільно відобразити в документації інформацію щодо умов банківського переказу (до (авансового платежу) та/або після відвантаження товару), або умов документарного акредитиву, або інкасо (з гарантією) відповідно до постанови № 444, а також, за наявності, виду, терміну гарантії та її впливу на зміни умов договору (контракту).

 

Чинники, які вплинули на формування та встановлення ціни

Після структурування інформації про КО потрібно проаналізувати фактори (як зовнішні, так і внутрішні), які вплинули на процеси ціноутворення в цій операції. Такими факторами можуть бути:

  • стратегія маркетингової діяльності (організація реклами, витрати на рекламу та ціноутворення, можливості стимулювання продажу, формування іміджу продукції та фірми в цілому);
  • наявність можливих замінників товарів (робіт, послуг), що виробляються, або інших товарів, які впливають на процеси ціноутворення у даній галузі промисловості;
  • рівень державного регулювання в галузі та вплив такого регулювання на процеси ціноутворення;
  • розмір звичайних надбавок чи знижок до ціни товарів (робіт, послуг), зокрема знижок, зумовлених сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги);
  • втрата товарами споживчих якостей, закінчення (наближення дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації), збут неліквідних або низьколіквідних товарів;
  • аналіз світового, національного законодавства країни призначення, українського ринку відповідних товарів (робіт, послуг) у звітному періоді, тенденції ринку, інші ринкові, зовнішньоекономічні, політичні, соціальні фактори та події, які вплинули на встановлення ціни.

Функціональний аналіз

За допомогою функціонального аналізу визначається, яка зі сторін буде досліджуваною, та обирається найдоречніший метод ТЦ, тому цей розділ можна назвати фундаментальним.

Головне завдання функціонального аналізу — пошук та впорядкування фактів про операцію з точки зору функцій, ризиків і активів з метою визначення того, як вони розподілені між сторонами КО.

Аналізу та дослідженню підлягають:

  • функції, які виконувалися сторонами операції, а також ступінь виконання ними кожної функції (пп. 39.2.2.6 пп. 39.2.2 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу передбачено 21 основну функцію, яка аналізується під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операцій);
  • ризики, які особи враховували під час здійснення КО, аналіз розподілу відповідальності між сторонами (вищезазначеним підпунктом Податкового кодексу передбачено 10 основних ризиків, які враховуються під час визначення зіставності комерційних та/або фінансових умов операцій);
  • активи, які використовуються в КО, та ступінь використання цих активів.

За результатами функціонального аналізу визначається сторона операції, яка бере на себе менше функцій, несе менше ризиків та залучає менше активів для виконання операції. Це, як правило, і буде досліджувана сторона.

Функціональний аналіз та аналіз ризиків дають уявлення про характер взаємодії підприємства з його взаємозалежними та асоційованими підприємствами і компаніями та виконання відповідних функціональних ролей сторонами КО. Таке уявлення дає можливість зрозуміти, як корпоративні зв’язки між компаніями однієї інтегрованої структури впливають на ціну товарів (робіт/послуг) у договорі та на рівень прибутку, що отримують сторони операції у результаті здійснення КО.

Економічний аналіз

Економічний аналіз включає:

  • відомості про методи, застосовані для визначення ціни КО, та обґрунтування причин вибору відповідного методу;
  • опис зіставних операцій та зіставних підприємств (залежно від обраного методу);
  • суму доходів (прибутку) та/або суму витрат (збитку), отриманих/понесених внаслідок проведення КО, рівень рентабельності;
  • розрахунок ринкового діапазону цін (рентабельності) щодо КО з описом підходу до вибору зіставних операцій;
  • джерела інформації, застосовані для визначення ціни КО.

Платник податків повинен детально обґрунтувати підхід, використаний для вибору методу визначення ціни в КО, та описати зіставні операції й зіставні підприємства (залежно від обраного методу) з урахуванням попередньо проведеного опису операції, функціонального аналізу та обраних оптимальних джерел інформації.

Якість і повнота розкритої інформації у цьому розділі найчастіше впливають на необхідність отримання додаткової інформації від платника податків. Тому інформація, опис прийняття рішення та висновки повинні бути логічними, послідовними і давати можливість податковому органу їх перевірити.

На думку міжнародних фахівців, дуже важливим є детальне та по-етапне розкриття платником податків процедури пошуку й оцінки зіставних операцій, показники яких будуть використані для розрахунку ринкового діапазону цін або ринкового діапазону рентабельності. Розкриття такої інформації має забезпечувати можливість оцінити зіставність порівнюваних операцій та надійність використаних показників.

Процедура розрахунку та застосування ринкового діапазону цін і ринкового діапазону рентабельності для цілей ТЦ проводиться відповідно до положень постанови № 763.

 

Результати порівняльного аналізу комерційних та фінансових умов операцій

За результатами функціонального, економічного аналізу, порівняльного аналізу комерційних та фінансових умов операцій наводяться висновки, чи відповідає ціна товарів (робіт, послуг) КО рівню звичайних цін.

У разі якщо ціна КО не відповідає рівню звичайних цін і платником податків протягом календарного року проведено самостійне коригування цін КО і сум податкових зобов’язань згідно з пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу, доцільно відобразити зазначений факт у документації.

Інформація про пропорційне коригування

Відповідно до пп. 39.5.5 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу в разі проведення платником податків пропорційного коригування податкової бази та сум податку в документації потрібно зазначити це.

Рекомендується зазначати реквізити повідомлення про можливість проведення пропорційного коригування, отриманого від ДФС України, яке стало підставою для проведення такого коригування.

Нагадаємо, що пропорційне коригування може бути проведено платником податків — пов’язаною особою за умови, якщо  за результатами перевірки платника (іншої сторони КО) з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення КО територіальним органом фіскальної служби встановлено відхилення від рівня звичайних цін та проведено донарахування податкових зобов’язань і коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування чи інших показників податкової звітності, або якщо іншою стороною КО здійснено самостійне коригування згідно з пп. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Податкового кодексу та платником податків отримано повідомлення ДФС України про можливість проведення пропорційного коригування.

Потрібно зазначити, що перелік інформації, яку великий платник податків повинен розкрити у документації, є обов’язковим, але не вичерпним. Платник може додатково надати будь-яку інформацію, яка, на його думку, дасть змогу найкращим чином обґрунтувати контролюючому органу відповідність договірної ціни КО рівню звичайних цін та дотримання ним принципу «витягнутої руки».

Відповідальність за неподання документації з КО

Невиконання вимог щодо подання документації є правопорушенням та передбачає відповідальність, визначену Податковим кодексом.

Так, штраф за неподання Звіту про КО становить 100 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, штраф за неподання документації щодо окремих КО — 10 мінімальних розмірів заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (п. 120.3 ст. 120 Податкового кодексу).

ДОВІДКОВО

 

Розмір мінімальної заробітної плати: з 01.01.2013 р. — 1147 грн. (Закон № 5515), з 01.01.2014 р. — 1218 грн. (Закон № 719).

 

Слід зазначити, що подання Звіту про КО із запізненням прирівнюється до його неподання і тягне за собою штрафні санкції, передбачені п. 120.3 вищезазначеної статті Кодексу (відповідь на запитання 6 в Узагальнюючий консультації, затвердженій наказом № 699).

При цьому важливо пам’ятати, що сплата фінансових санкцій (штрафів) не звільняє платника податків від обов’язку подання Звіту про КО та/або документації, визначеної пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу.

Крім цього, факти неподання платником Звіту про КО та/або неподання платником чи подання з порушенням вимог п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу документації з КО є підставою  для проведення перевірок, пов’язаних з КО.

Рекомендації щодо складання документації з КО

Як свідчить багаторічна світова практика, обґрунтування цін у КО є досить складним процесом, який, по-перше, перебуває на межі бухгалтерського, фінансового, економічного аналізу, по-друге, передбачає здійснення аналізу ринку зіставних операцій, для проведення якого необхідно «вийти за межі компанії». Як наслідок, у платника податків можуть виникати певні труднощі з проведенням і документуванням результатів аналізу.

Згодом після завершення КО буде досить складно відновити важливі деталі, що вплинули на формування рішення про визначення ціни операції. А відповідно до специфіки ТЦ важливою може бути найменша деталь.

З метою забезпечення збереження необхідних документів з КО платникам податків потрібно керуватися п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу. Згідно із цим пунктом вони зобов’язані забезпечити зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого Податковим кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків варто самостійно вести облік операцій, які можна буде класифікувати в подальшому як контрольовані, та заздалегідь збирати, оформлювати, фіксувати і зберігати документи, що містять інформацію, наведену в пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу.

Кожен платник самостійно визначає, яким чином та коли йому готувати документацію з КО. Експерти у сфері ТЦ рекомендують готувати її поетапно (рекомендації щодо етапів складання документації з ТЦ наведено на схемі 2).

Цей процес не в усіх випадках є лінійним та може вимагати переходу на інші етапи, або повернення до попередніх етапів, або одночасного виконання декількох етапів. Такий підхід дасть змогу платнику податків найточніше здійснити оцінку майбутніх податкових зобов’язань, необхідності та розміру коригувань, належним чином обґрунтувати фіскальному органу відповідність цін у КО рівню звичайних цін.

При виконанні даних етапів доцільно використовувати рекомендації міжнародних рекомендаційно-методичних документів щодо документації з ТЦ.

 

Висновки

Таким чином, практичний зміст підготовки документації з КО, а отже, й подання її фіскальному органу полягає в можливості платника податків підтвердити відповідність застосованих ним цін рівню звичайних цін.

Як бачимо, перелік необхідної інформації є досить об’ємним та складним. У деяких компаніях запровадження норм ТЦ призвело навіть до створення окремих аналітичних відділів, роботою яких є виключно пошук доказів з метою доведення «звичайності» ціни при здійсненні податкових перевірок та формуванні щорічного звіту до фіскальної служби.

Слід зазначити, що прийняття платником рішення про підготовку документації з ТЦ і вибір стратегії її підготовки (а саме якість підготовленої документації з урахуванням її інформативності, обґрунтованості, об’єктивності, повноти тощо) безпосередньо впливають на прийняття ДФС України рішення про проведення перевірки КО та визначають напрям такої перевірки.

Отже, своєчасна підготовка платником податків детальної та достовірної документації з КО має багато переваг, спрощує процедуру податкового аудиту і знижує ризик донарахування податкових зобов’язань та штрафів. Крім того, цей процес є одним із важливих інструментів, який має довести фіскальному органу, що проведені КО відповідають принципу «витягнутої руки», а держава отримала податки у повному обсязі.

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00