Статті

Дмитре, ти наш герой!

Близько 90 днів наш колега боронить східні кордони України.


Позаштатний автор «Вісника» Дмитро Забаштанський, як і багато інших українських бійців, котрі захищають сьогодні Україну на сході, до війни не готувався. Рафінований інтелектуал, майстер на всі руки, віртуозний автомобіліст — можна нанизувати безліч епітетів, які дають уявлення про нашого колегу, а можна сказати просто — талановита і непересічна людина, чий діапазон захоплень — від літакобудування до аерофотозйомки (до речі, саме він з висоти пташиного польоту зробив знамените фото обійстя Януковича) — завжди вражав і зачудовував. Пізнавальні публікації Дмитра Забаштанського, написані під несподіваним кутом зору, привнесли у наш журнал новий струмінь викладу — легкий, іронічний, пересипаний блискітками яскравого гумору, хоч би якої теми стосувалися.

У минулорічний номер, присвячений новорічним святам, Дмитро підготував захоплюючу розповідь про екзотичні новорічні маршрути відпочинку та зробив екскурс в історію появи зимових святкувань і їх неодмінних атрибутів — новорічної ялинки та іграшок. Навряд чи він міг тоді уявити, що менше ніж за два місяці відбудуться драматичні події, що назавжди змінять Україну, в епіцентрі яких опиниться і він, патріот, небайдужий до долі держави. У трагічні дні «зачистки» Майдану Дмитро буде поранений і дивом уціліє. А вже у вересні вирушить на передову захищати Україну від окупантів, коротко мовивши дружині Ірині та синові — одинадцятикласнику Сашкові: «Не хочу зустрічати їх біля свого дому».

Сьогодні Дмитрові воєнні записи у Facebook, як завжди, надзвичайно промовисті та образні у своїй простоті і вкрай лаконічні. Хоча написати, як зізнається він сам, можна багато. І є про що. Однак робити це, щохвилини опановуючи військову науку і вживаючись у нехитрий солдатський побут, просто ніколи, та й не про все наразі можна сказати.

Посилки, які регулярно збирає для Дмитра та інших бійців його дружина Ірина, стали для неї своєрідним ритуалом і сенсом життя в очікуванні зустрічі. У них — не просто харчі чи вкрай необхідні на війні речі, які передають Дмитрові родичі, колеги, земляки, — це послання любові, вдячності і шани. Син Сашко радує тим, що на час відсутності батька взяв на себе всю чоловічу роботу в домі. І не тільки. Нещодавно здивував Дмитра та його бойових побратимів справжнім кулінарним шедевром — горіховими коржиками, власноруч випеченими без борошна. На передову відправили й малюнки-обереги, зроблені юними земляками Дмитра, учнями Кодаківської ЗОШ, що на Київщині. Діти переконані, що їхні листівки неодмінно захистять наших героїв і зроблять їх невразливими для ворога.


Інна ГОЛОВКО

         

 

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42