Статті
Тема: Організація діяльності підприємств, Інше

Молоко: процес очищення

В Україні дедалі більшає підприємств з виробництва молока та молокопродуктів. Однак фахівці галузі радять вітчизняним споживачам не надто тішитися цим фактом і не втрачати пильність. Адже в повені «молочних рік» ділки спритно «розчиняють» тонни трансізомерів, діоксид титану, соєвий білок та інші жахливі домішки, що вкорочують віку українцям і зазіхають на найсвятіше — здоров’я дітей, для яких молоко є головним харчовим продуктом. Кричущі факти фальсифікату, виявлені громадськими контролерами на ринку споживання молокопродуктів, а також кроки, які сприятимуть очищенню ринку від неякісних товарів, обговорили учасники прес-конференції «Фальсифікація молокопродуктів: норма чи виняток? Чи варто довіряти написам на етикетці?», що відбулася нещодавно в Укрінформі.


Жонглюючи інгредієнтами

Фальсифікат молокопродуктів — явище зовсім не нове на продовольчому ринку України. Тенденції до заміни молочного жиру дешевшим рослинним виникли ще років 15 тому і дуже інтенсивно розвивалися. Зі слів доктора технічних наук професора кафедри технології молока, жирів і парфумерно-косметичних засобів Одеської національної академії харчових технологій Олександра Чагаровського, тенденція ця існує і на заході. Однак там превалюють інші підходи до цього питання, оскільки молочний ринок є регульованим. В ЄС дерегуляції ринку запобігають квоти для виробника: якщо підприємство переробляє більше молока, ніж визначено квотою, на нього накладають штраф.

В Україні, де виробництво є  нерегульованим, дрібним підприємствам дуже складно конкурувати з продукцією великих брендів. Тому майже всі вони йдуть найпростішим шляхом — виробництва дешевої продукції. Часткова, а то й майже повна заміна молочної сировини дешевшою рослинною дає можливість збільшувати випуск товарів, заробляючи гроші на кінцевій продукції. Так, жонглюючи інгредієнтами, ділки отримують більші доходи.

«Сьогодні, коли ми чуємо, що дрібні виробники виготовляють згущенку, — говорить Олександр Чагаровський, — то одразу постає питання наявності у них вакуум-випарювального апарата. Зрозуміло, що згущене молоко вони виготовляють не з натурального продукту, як того вимагають технології, а із сухого знежиреного: розчиняють його, додають рослинний жир, емульгатор, цукор. Зробити це нескладно у будь-якому цеху. Втім саме від інгредієнтів, які використовують виробники, безпосередньо залежить якість продукції».

Йдеться насамперед про тропічні олії, якими масово замінюють натуральні складові. Сьогодні в Україні, зокрема в Кіровоградській, Одеській областях, споруджено потужні комплекси з виробництва тропічних олій, які загалом не є шкідливими. Однак при високих температурах, в процесі обробки сировини, до молекул жирної кислоти приєднується водень, змінюючи її структуру. І хоча зовнішній вигляд товару поліпшується, подовжується термін його придатності, однак чужорідні людському організму трансізомерні жирні кислоти каталізують онкологічні захворювання, спричинюють інші незворотні зміни в організмі людей. У країнах Євросоюзу, наприклад, вміст трансізомерів регламентовано і зазначено на етикетках. Якщо рівень трансізомерних жирних кислот перевищує 9%, то такий продукт не вважають харчовим. В Україні споживача намагаються або не інформувати про склад продукту, або робити на етикетках написи, які не відповідають дійсності.

У полоні стереотипів

Фальсифіковані товари найпростіше розповсюджувати на ринках, у міні-маркетах, де контроль за продукцією фактично відсутній. До того ж у законодавчому полі є така кількість «дір», що несумлінні підприємці, анітрохи не бентежачись, пропонують неякісні продукти на повний голос. При цьому, аби привабити покупця, вдаються до найрізноманітніших трюків і широко експлуатують стереотипи, які панують серед споживачів щодо товарів, виготовлених за державними стандартами. Так, абревіатура ГОСТ, якою маркували радянські товари високого ґатунку, сьогодні хоч і здійснює магічний вплив на покупця, якість вмісту продукту не гарантує.

Фахівці ГО «Громадський контроль захисту прав споживачів» не раз констатували, що саме згущенка у пластикових пляшках з відомою блакитною етикеткою, подібною до тієї, яку десятиліттями використовували радянські підприємства, викликає найбільшу лояльність сучасних покупців. І хоча напис великими літерами свідчить про те, що продукцію виготовлено за ДСТУ 4274:2003, висновки протоколів випробувань ДП «Укрметртестстандарту» після контрольних її закупівель були невтішними: зразки молока таких виробників, як ТОВ «ТД «Центр харчових технологій» (м. Харків), ТОВ «Технологія» (м. Донецьк), ФОП Кураскін Ю. В. (м. Харків), ТОВ «Гранд-молпродукт» (Полтавська обл., смт Чутове), не відповідають ДСТУ 4274:2003. Вміст немолочного жиру у зразках, що досліджувалися, становить від 87 до 100% від загального вмісту жиру, тоді як на етикетках протестованих зразків містився напис «Склад: молоко коров’яче та цукор». Про це повідомив керівник науково-дослідницького центру випробувань продукції ДП «Укрметртестстандарт» Віктор Волошинець. Зі слів посадовця, підробка цього важливого стратегічного продукту набула такого поширення, що споживачі встигли забути не лише смак справжньої згущенки, а й те, що її було створено як продукт, який містить повний набір вітамінів, потрібний людині. Не випадково згущене молоко є однією із складових державного продовольчого резерву на випадок війни чи інших катаклізмів.

ДОВІДКОВО

Згущене молоко було запатентовано в 1856 р. американцем Гейлом Борденом, який прагнув винайти спосіб тривалого зберігання продуктів і намагався згущати чай, сік, м’ясо.
У 1850 р. він створив м’ясний сухар, а в 1858 р. запрацював перший завод з виробництва згущенки.

 

Покласти край «дитячим» звичкам

«Дуже часто молокопродукти реалізують на ярмарках, які (приміром, у Києві) працюють за графіком, складеним місцевою адміністрацією, — ділиться спостереженнями віце-президент об’єднання «Спілка молочних підприємств України» Жанетта Ємельянова. — Коли адміністрація дає дозвіл на проведення таких ярмарків, виділяє спеціальні місця, у людей складається враження, що держава несе відповідальність за продукцію, яка реалізується там. Втім дуже часто під егідою ярмарків торгують продуктами неякісними, без документів, з яких не сплачено податки. Чимала частина цього товару поповнює тіньовий ринок молокопродуктів, який, за оцінками фахівців, на сьогодні становить в Україні майже 30%».

Навіть у так званому бабусиному сирі, який продається на сільськогосподарських ринках і зажив серед покупців слави натурпродукту, громадський контроль якості молочних товарів на ринках столиці виявив майже усі види мікробів, окрім хіба що стафілокока.

Зі слів експертів галузі, у переважній більшості найбезпечнішою та найякіснішою є продукція відомих брендів, тоді як отоварюватися молокопродуктами на базарчиках, де контроль, по суті, відсутній, означає наражати себе на зайві ризики. І це, на думку Олександра Чагаровського, — недопрацювання держави.

«За кордоном також функціонують невеликі стихійні ринки, де власники домогосподарств реалізують свою продукцію. Так, у Парижі є площі, на яких відведено місця сільським виробникам сирів для реалізації їхньої продукції, — наводить промовистий приклад фахівець. — У Франції кожне село виробляє власний вид сиру. І у кожного є свій споживач. Але процес продажу і контролю за якістю продукції організовано, а у нас, на жаль, пущено на самоплив. Сьогодні в Україні практично немає жодної галузі харчової промисловості, де слово «фальсифікат» не можна застосувати. Тривалий час ми керувалися старими радянськими ГОСТами і ними керуємося. Приміром, за останні 15 років державні інституції, які повинні займатися розробкою нових продуктів, контролювати безпеку, опрацювали всього 30 технічних умов, тоді як приватний бізнес, починаючи з невеликих наукомістких підрозділів, за цей само час напрацював у молочній промисловості 160 технічних умов. Це свідчить про те, що ініціатива бізнесу все одно існує, її тільки потрібно завести в певні рамки. І рамки ці має вибудовувати держава. Адже бізнес — ніби дитина. Він піде настільки далеко, наскільки йому буде дозволено».

Гарантії відповідальності

Однак законодавець вирішив це питання у доволі своєрідній манері. Парламент минулого скликання вдався до заборон. Ще влітку поточного року було ухвалено Закон України «Про безпеку і якість харчових продуктів», згідно з яким з 1 січня 2015 р. на продовольчих ринках не можна буде торгувати м’ясом дворового забою, домашнім молоком та сиром. Як тоді виживати тисячам селянських домогосподарств і дрібним фермерам, для яких така заборона тотожна знищенню, — запитання зовсім не риторичне.

З огляду на те, що обіцянки держави з розроблення і відкриття мережі пунктів прийому молока та молочних продуктів від населення, а також створення точок із забою тварин, залишилися на папері, переважна частина продукції піде в «тінь». Якщо норму Закону не буде скасовано, ще рельєфніше окреслиться проблема безконт-рольності продовольства. Адже в Україні на сьогодні ситуація складається таким чином, що конт-роль за ринком молокопродуктів здійснюється переважно завдяки громадській ініціативі. Коли відсутні регламенти якості харчової продукції, Держспоживінспекція перебуває на стадії реорганізації, а Законом України від 31.07.2014 р. № 1622-VII «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» фактично накладено вето на проведення будь-яких перевірок суб’єктів господарювання органами держнагляду (контролю), фальсифікатори почуваються безкарними. Так, ст. 31 зазначеного Закону встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб — підприємців контролюючими органами (крім ДФС України) здійснюються протягом серпня — грудня 2014 р. виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки. Крім того, Закон України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачає письмове повідомлення суб’єкта про проведення планової перевірки не пізніше ніж за 10 днів до дня її здійснення. Для торговельних точок цього часу з головою вистачить, аби прибрати з прилавків усю сумнівну і недоброякісну продукцію.

Незахищеність споживача на ринку молокопродуктів посилюється ще й тим, що в Україні фактично відсутній закон, який би передбачав відповідальність виробника за якість виробленої продукції. «Хоча на сьогодні ми маємо чимало фактів порушень виробниками прав споживача, — зауважила заступник голови ГО «Громадський контроль захисту прав споживачів» Ольга Котехова, — однак практики, за якої б споживач подав на виробника до суду, у нас поки що не існує. Тому наше громадське об’єднання зробить одну з перших позовних заяв і побачимо, як спрацює судова система».

З огляду на це Олександр Чагаровський порадив звернутися до зарубіжного досвіду, коли виробники продукту певного бренду об’єднані у професійну спілку. Вони й подають до суду, якщо порушено їхні права. Власне, віце-президент об’єднання «Спілка молочних підприємств України» Жанетта Ємельянова заявила не лише про готовність співпрацювати з громадськими об’єднаннями, а й про наміри ініціювати прийняття законопроекту, згідно з яким частину державних повноважень щодо контролю за якістю молочної продукції професійні та громадські об’єднання перебрали б на себе. Сьогодні, коли Україна просуває свою продукцію в Європу і від нас вимагають, щоб вона відповідала визначеним стандартам, коли очищується суспільство, є шанс «почистити» й галузь, — переконані фахівці та аналітики ринку.


Інна ГОЛОВКО

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00