Інші податки

Реформування системи оподаткування страхового ринку

Cтраховий ринок — досить могутній фінансовий інструмент, і від його стану, рівня розвит-ку страхової справи залежить інвестиційна привабливість країни. Тому відносини, що виникають у сфері страхування, підпадають під особливе правове регулювання з боку держави. Законом № 71 до Податкового кодексу внесено значні регулюючі зміни, в тому числі щодо оподаткування у страховій галузі.

Головною новацією є те, що з 2015 р. у Податковому кодексі запроваджено двоступеневу систему оподаткування страхових організацій, характерну для багатьох країн Євросоюзу. Ця система складається з податку на прибуток, отриманий від здійснення операцій зі страхування та іншої, не пов’язаної зі страхуванням, діяльності, і 3-відсоткового податку на дохід у вигляді страхових премій (страхових платежів). Таке нововведення має на меті забезпечити припинення використання страховиків для оптимізації податків підприємствами-страхувальниками та в інших фінансових схемах, дати поштовх розвитку класичного страхування, а також відповідатиме міжнародній практиці. Звичайно, нова система оподаткування прибутку та доходів страховика (без зменшення доходів від страхової діяльності на страхові внески за договорами перестрахування) дасть змогу не тільки зберегти, а й посилити існуючу тенденцію щодо надходжень з податку на доходи (прибуток) страховиків до бюджету.

Яких же регулюючих змін зазнало оподаткування страхової діяльності? Розглянемо їх детальніше.


Зміни в обчисленні об’єктів оподаткування

Новою редакцією Податкового кодексу для страховиків передбачено два об’єкти оподаткування — прибуток від усієї господарської діяльності страховика і дохід від страхової діяльності. При цьому у п. 136.5 ст. 136 цього Кодексу зазначено, що податок на дохід від страхової діяльності є частиною податку на прибуток.

Під час провадження страхової діяльності юридичних осіб — резидентів одночасно із загальною ставкою податку на прибуток, визначеною у п. 136.1 ст. 136 Податкового кодексу (18%), ставки податку на дохід встановлюються у таких розмірах:

  • 3% за договорами страхування від об’єкта оподаткування, що визначається у пп. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 цього Кодексу;
  • 0% за договорами з довгострокового страхування життя, договорами добровільного медичного страхування та договорами страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема договорів страхування додаткової пенсії.

Дохід від страхової діяльності

Об’єкт оподаткування страховика, до якого застосовуються ставки у розмірі 3 і 0%, розраховується як сума страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих за договорами страхування і співстрахування. Таке визначення наведено в пп. 141.1.2 п. 141.1 ст. 141 нової редакції Податкового кодексу.

При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу об’єкта оподаткування страховика тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Як бачимо, у 2015 р. вхідні перестраховочні внески за договорами перестрахування до бази оподаткування не включаються, а вихідні перестраховочні суми за договорами перестрахування не беруть участі в об’єкті оподаткування, тобто не зменшують базу оподаткування, як це було за нормами попередньої редакції Податкового кодексу.

Головним критерієм для такого порядку оподаткування доходу страховиків став вибір на користь стабільних надходжень до бюджету, адже з урахуванням збитковості багатьох універсальних компаній через великі страхові виплати доходи бюджету від надходжень від страхових компаній тільки з податку на прибуток виявилися б суттєво нижчими.

Коригування фінансового результату до оподаткування

Іще одним об’єктом оподаткування страховика, до якого застосовується ставка в розмірі 18%, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають згідно з положеннями розділу III Податкового кодексу.

Підпункт 141.1.1 п. 141.1 ст. 141 цього Кодексу передбачає, що нарахований страховиком податок на дохід за ставкою 3% є різницею, яка зменшує фінансовий результат до оподаткування такого страховика. Це головний показник коригування.

Далі фінансовий результат страховика до оподаткування згідно з підпунктами 141.1.2 і 141.1.3 зазначеного пункту коригується у зв’язку із формуванням та використанням страхових резервів таким чином.

Фінансовий результат до оподаткування страховика збільшується:

  • на суму витрат на формування страхових резервів (технічних або математичних) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
  • на суму коригування (зменшення) страхових резервів (технічних або математичних) відповідно до методики, яка визначається Нацкомфінпослуг за погодженням з ДФС України.

Фінансовий результат до оподаткування страховика зменшується:

  • на суму коригування (зменшення) страхових резервів (технічних або математичних), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;
  • на суму страхового резерву (технічного або математичного), сформованого в розмірі та порядку, передбачених вищезазначеною методикою.

Наявність специфічних фінансових резервів, які мають суто цільове призначення, є головною особливістю, що визначає галузеву специфіку страхової компанії. Згідно зі ст. 30 Закону про страхування страховики зобов’язані дотримуватися певних умов забезпечення платоспроможності, однією- з яких є створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань. Страхові резерви використовуються, якщо сума виплат страхувальникам у даний операційний період перевищує поточні надход-ження страхових премій, а також в інших обумовлених випадках. За економічним змістом страхові резерви — це розмір «відкладених» страхових виплат на конкретну дату.

Визначення розмірів страхових резервів за ризиковими видами страхування і за видами страхування життя мають відмінності. У ризикових видах страхування формуються технічні резерви, які включають резерв незароблених премій, резерви збитків і є обов’язковими для формування, а також спеціальні резерви (резерв катастроф, резерв коливань збитковості), що формуються компаніями, які здійснюють окремі види обов’язкового страхування (обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та обов’язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду), умови проведення яких потребують додаткових гарантій.

Компанії зі страхування життя формують страхові резерви із страхування життя, які поділяються на математичні резерви (резерви довгострокових зобов’язань) і резерви належних виплат страхових сум.

Створення страхових резервів регламентується Законом про страхування, розпорядженням № 3104, розпорядженням № 24 та іншими нормативними актами.

Згідно із зазначеними нормативними актами страхові резерви утворюються страховиками залежно від видів страхування (перестрахування).

Страховики, які здійснюють інші види страхування, ніж страхування життя, зобов’язані формувати і вести облік таких технічних резервів:

  • резерви незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату;
  • резерви збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, за якими не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Для забезпечення страхових зобов’язань із страхування життя страховики формують математичні резерви за рахунок надходження страхових платежів і доходів від інвестування коштів сформованих резервів за цими видами страхування. При цьому кошти резервів із страхування життя не є власністю страховика і мають бути обов’язково відокремлені від його іншого майна.

Крім того, згідно з пп. 141.1.5 п. 141.1 ст. 141 нової редакції Податкового кодексу коригування фінансового результату до оподаткування у зв’язку із створенням та використанням страховиками інших резервів (забезпечень), ніж зазначені вище, здійснюється у порядку, встановленому п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу.

Також слід звернути увагу на те, що новою редакцією Податкового кодексу для всіх платників податку на прибуток, у тому числі страховиків, підвищено з 10 до 20 млн. грн. максимальний розмір річного доходу для тих платників, які не повинні сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток.

Змінами встановлено єдиний термін подання річної податкової декларації з податку на прибуток, у тому числі розрахунку щомісячних авансових внесків, за базовий звітний (податковий) рік — до 1 червня року, наступного за звітним (податковим) роком. Звісно, це стосується і податкової декларації з податку на доходи (прибуток) страховика.

Особисте страхування: податкові пільги

Значних змін зазнало оподаткування доходів, отриманих за договорами особистого страхування: добровільного медичного страхування та страхування додаткової пенсії. Якщо раніше нульова ставка застосовувалася страховиками до доходів, отриманих за договорами довгострокового страхування життя фізичних осіб (визначення цього терміна наведено у пп. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, який не зазнав змін), то на сьогодні податкова пільга поширюється на вказані вище види страхування, визначення яких у цілях оподаткування наведено в глосарії цього Кодексу (підпункти 14.1.521. і 14.1.522 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Терміни «договір добровільного медичного страхування» та «договір страхування додаткової пенсії» в Податковому кодексі наведено вперше для контролю за застосуванням пільгових договорів як страховиками, так і роботодавцями-страхувальниками.

Договір добровільного медичного страхування передбачає:

  • обов’язок страховика здійснити страхову виплату (відшкодування) закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи (працівника) або нещасним випадком, що стався з цим працівником;
  • мінімальний строк дії договору добровільного медичного страхування — 1 рік;
  • при достроковому розірванні цього договору з будь-якої причини страхові внески повертаються виключно страхувальнику, тобто роботодавцю.

Сподіваємося, що застосування нульової ставки до доходу, отриманого за договорами медичного страхування, дасть поштовх реформуванню всієї системи медичного страхування, хоча до такого договору мають бути встановлені додаткові вимоги спеціально уповноваженим органом у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Договір страхування додаткової пенсії передбачає:

обов’язок страховика здійснити страхову виплату або виплати у вигляді ануїтету в разі досягнення застрахованою особою (працівником) пенсійного віку, визначеного за заявою цієї особи у договорі страхування;

цей пенсійний вік не може бути меншим більше ніж на 10 років від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням;

дострокове припинення договору страхування додаткової пенсії до досягнення застрахованою особою зазначеного в договорі пенсійного віку неможливе, крім таких випадків:

  • медично підтверджений критичний стан здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо);
  • встановлення застрахованій особі інвалідності І або ІІ групи;
  • виїзд страхувальника та/або застрахованої особи на постійне проживання за межі України;
  • смерть застрахованої особи;
  • вигодонабувачем за таким договором може бути лише застрахована особа або спадкоємці відповідно до законодавства.

Слід зазначити, що в економічно розвинутих країнах світу разом з існуванням державного пенсійного забезпечення активно функціонують фінансові інституції, які надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійне страхування розглядається як різновид особистого страхування, за яким страхувальник одноразово чи в розстрочку сплачує страхові внески, а страховик бере на себе зобов’язання виплачувати застрахованій особі пенсію у вигляді одноразових, розстрочених на певний строк чи довічних періодичних виплат. Добровільне страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, але попри його безперечну доцільність, воно не набуло в Україні достатнього рівня розвитку. Можливо, запровадження податкової пільги для договорів страхування додаткової пенсії стане стимулюючим фактором для реформування пенсійної системи України в цілому.

Відповідальність за порушення вимог до пільгових договорів особистого страхування

Розділ ІІ Податкового кодексу доповнено ст. 1231, яка за змістом майже повністю повторює колишній пп. 156.4.2 п. 156.4 ст. 156 Кодексу з урахуванням низки змін та доповнень.

По-перше, якщо раніше відповідальність роботодавця-страхувальника наступала у разі дострокового розірвання та невиконання умов договорів довгострокового страхування життя та договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення (у разі включення страхових внесків до витрат із встановленими обмеженнями), то сьогодні відповідальність страхувальника поширюється також на договори страхування додаткової пенсії та договори добровільного медичного страхування у разі їх розірвання, якщо страхувальник уклав із страховиком такі договори і визнав у бухгалтерському обліку витрати у вигляді страхових внесків.

По-друге, дещо змінився (став більш зрозумілим) механізм нарахування пені в розмірі 120% облікової ставки Нацбанку України на суму попередньо сплачених страхових внесків, на яку підприємство повинно збільшити фінансовий результат до оподаткування.

По-третє, виключено вимогу щодо того, що у разі розірвання зазначених договорів страхування викупна сума, яка повертається платнику податку, не включається до складу доходів страхувальника.

Крім того, колишню норму доповнено новим абзацом, згідно з яким податкові зобов’язання страховика у зв’язку з розірванням та невиконанням умов пільгових договорів страхування коригуванню не підлягають. Фактично таке положення діяло і за попередньої редакції Податкового кодексу, хоча прямої норми щодо відповідальності страховика не було передбачено.

Також внесено доповнення до положення про зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника чи страховика на нового страховика, яке передбачено з метою незастосування відповідальності платника податку: тепер це положення поширюється на договори добровільного медичного страхування та договори страхування додаткової пенсії.

Особливості оподаткування нерезидентів за договорами страхування (перестрахування)

Новою редакцією внесено суттєві зміни стосовно оподаткування доходів нерезидентів-страхувальників за договорами страхування і нерезидентів-перестраховиків за договорами перестрахування.

Замість колишнього п. 160.6 ст. 160 Податкового кодексу в новій редакції цього Кодексу з’явився пп. 141.4.5 п. 141.4 ст. 141, згідно з яким:

  • положення щодо винятків при сплаті страховиком-резидентом 4-відсоткового податку на страхові виплати (страхові відшкодування) за власний рахунок, здійснені на користь нерезидентів, поширюється тепер на договори страхування пасажирських перевезень цивільної авіації. За попередньої редакції винятковими були тільки договори з обов’язкових видів страхування, виплати за якими здійснюються на користь фізичних осіб — нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта»;
  • виключено положення щодо винятку при сплаті страховиком-резидентом за власний рахунок 12-відсоткового податку на страхові внески (платежі) у межах договорів перестрахування з обов’язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту. Зараз нульова ставка за цими договорами (як за всіма іншими договорами перестрахування) може застосовуватись у разі, якщо рейтинг фінансової надійності (стійкості) перестраховиків-нерезидентів (у тому числі за посередництвом перестрахових брокерів) відповідає вимогам, установленим Нацкомфінпослуг. Вимоги до рейтингів фінансової надійності (стійкості) страховиків та перестраховиків-нерезидентів і порядок їх підтвердження регламентуються розпорядженням № 2262.

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42