ПДФО/ВЗ

Підтвердження факту втрати застрахованого майна

Якими документами підтверджується факт втрати платником податку застрахованого майна у 2012 р.?


Законом про ПДФО було встановлено, що до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається (не підлягає відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, сума страхового відшкодування, отримувана платником за договором страхування від страховика-резидента, іншого, ніж довгострокове страхування життя або недержавне пенсійне забезпечення, при виконанні таких умов: при страхуванні майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, розраховану за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових внесків (премій), та має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення у порядку та строки, визначені ст. 15 цього Закону (пп. «б» пп. 4.3.32 п. 4.3 ст. 4 Закону про ПДФО).

З метою виконання вимог п. 15.3 ст. 15 вищезазначеного Закону було прийнято Порядок № 1834, яким визначалася процедура підтвердження факту втрати платником податку належного йому на праві власності застрахованого майна внаслідок викрадення, зруйнування чи визнання майна непридатним для використання за наявності обставин непереборної сили або внаслідок його змушеної заміни з інших підстав.

Згідно з п. 2 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу Закон про ПДФО втратив чинність з 01.01.2011 р.

Водночас відповідно до пп. «б» пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається сума страхового відшкодування, отримана платником податку за договором страхування від страховика-резидента, іншим, ніж договір довгострокового страхування життя (у тому числі страхування довічних пенсій) та недержавного пенсійного забезпечення, у разі виконання таких умов: під час страхування майна сума страхового відшкодування не може перевищувати вартість застрахованого майна, визначену за звичайними цінами на дату укладення страхового договору, збільшену на суму сплачених страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

Порядок застосування підпунктів 165.1.27 та 165.1.28 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу щодо страхових виплат, страхових відшкодувань, викупних сум та пенсійних виплат, отримуваних платником податку за договорами страхування, недержавного пенсійного забезпечення, пенсійного вкладу та довірчого управління, затверджено розпорядженням № 997.

Порядок № 997 не містить вимог щодо переліку документів або процедури підтвердження факту втрати платником податку належного йому на праві власності застрахованого майна.

При цьому вимоги щодо переліку документів або процедури підтвердження факту втрати платником податку належного йому на праві власності застрахованого майна визначено у постанові № 1834, яка на сьогодні є чинною.

Застосування інших норм, у тому числі з метою оподаткування страхових виплат, страхових відшкодувань, визначених пп. 165.1.27 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу, здійснюється за наслідками прийняття відповідних змін до законодавчих та нормативно-правових актів, що регулюють таке питання.