Інтерв’ю

Ксенія ЛЯПІНА: «Оперативна дерегуляція — не панацея з гарантією повного «очищення» підприємницького середовища»

Зустрічаємося вдруге за останні півроку. Спочатку як із народним депутатом, тепер як з очільником виконавчого органу влади. «У парламенті більш творча робота, а тут цікавіше, —  зізнається голова Державної регуляторної служби України Ксенія ЛЯПІНА. — Одна річ — ухвалити закони, інша — реалізувати. Цим і займаємося». Як, що й чому на практиці, дізнавався «Вісник».


В. — Ксеніє Михайлівно, Вас призначено головою Державної регуляторної служби України 9 січня 2015 року. Якими були перші кроки на цій посаді?

К. М. — Нашу Службу як орган з дерегулювання варто було б назвати дерегуляторною. Переконана, що самі себе чиновники не реформують, тому базувати роботу Служби потрібно на співпраці з широким колом об’єднань, асоціацій, підприємців. Спочатку я в різних форматах — колективних, індивідуальних — провела зустрічі з представниками понад 100 різних асоціацій з тим, аби долучити їх до процесу дерегулювання. Не стільки щоб поговорити й випустити пару, скільки щоб започаткувати ефективну співпрацю, результатом якої має стати конкретний продукт.

Як правило, всі неузгоджені зі Службою регуляторні акти, які генерують інші органи, містять «забруднюючі» речовини у вигляді бар’єрів і прихованої корупції. Бізнес погано почувається в такому середовищі. Тому маємо дві основні функції. Перша — така собі пігулка-сорбент, або оперативне дерегулювання, яке застосовується, щоб почистити наше «болото». А друга — і це, на мій погляд, стратегічне завдання Служби, яке має забезпечити сталість, — поступове дерегулювання з метою нормального розвитку бізнесу.

Дерегулювання має бути політикою всього уряду, не тільки однієї Служби. Потрібен такий фільтр, щоб не доводилося застосовувати сорбент по кілька разів на рік. Його можна створити шляхом впровадження обов’язковості здійснення регуляторними органами оцінки й обрахування витрат та економічних вигод.

В.Можете з цього місця розповісти детальніше?

К. М. — Йдеться про так званий сost-benefit аналіз — сучасний тренд у державному управлінні всіх розвинутих країн, згідно з яким будь-яке рішення регуляторного характеру засноване на обрахуванні витрат і доходів, причому як мінімум трьох складових — держави, бізнесу і споживачів. Держава, зрозуміло, має бюджет. Щодо бізнесу: якщо він витрачає чималі гроші на регулювання, то фактично держава запроваджує опосередкований фіскальний інструмент, тобто щось у бізнесу відбирає, але не у вигляді податків у дохідну частину бюджету, а через витрати на адміністративне навантаження. Таких паразитарних витрат слід позбавлятися. І третя складова — споживачі, що отримують ціну, в яку закладаються всі ризики і витрати бізнесу, покладені на нього рідною державою. Виходить замкнене коло. Нам здається, що щось робиться за рахунок бізнесу, а насправді все, зрештою, робиться за рахунок споживача. І потім не варто дивуватися, чому падає купівельна спроможність.

Тільки на підставі цього обрахунку і обґрунтування приймаються рішення. І потрібна доказовість. Орган влади ж не від Бога, і не все, що він вигадав, є правильним. Він мусить довести суспільству, що його рішення обґрунтоване. Це також важлива частина фільтру.

В.Давайте про бізнес. Чому Ви так часто зустрічалися з його представниками?

К. М. — Ми вирішили зробити приорітетними певні сфери дерегулювання, бо поки що процес досить хаотичний. Дерегулювання відбувається, і вже ухвалено кілька рішень, які покращили ситуацію на багато мільярдів. Але гармонійні критерії ще не сформовано. Ми просто зібрали докупи скарги і пропозиції щодо існуючих нормативно-правових актів, які вже кілька років обговорювалися.

Так, ми обрали сфери регулювання, які стосуються переважної кількості суб’єктів господарювання: санітарний, фітосанітарний та ветеринарний контроль; охорона праці та промислова безпека; пожежна безпека; переробка вторинної сировини (утилізація відходів тари та упаковки); адміністрування податків і зборів. Робочі групи за вказаними напрямами вже працюють, але в ході спілкування з підприємцями до цих п’яти додалося ще п’ять профільних робочих груп.

Ідея полягає ось у чому: ми аналізуємо все, чим регулюється конкретна сфера — різноманітні дозволи, експертизи, процедури контролю, переглядаємо, оцінюємо ризики і виокремлюємо першочергові речі, які, на наш погляд, варто дерегулювати.

Найлегше зі вторинною сировиною, тому що в цій галузі вже зроблено великий обсяг роботи. Залишилося тільки скасувати постанову, якою регулюється здирницька схема поводження з відходами, і запровадити аналогічну до європейської.

Створено в нас і профільні робочі групи, зокрема транспортну. Дуже багато питань виникає щодо контролю, який дублюється, накладається, перетинається. Десяток різних видів контролю стосується одного й того самого водія, а сказати, що це покращує якість його роботи, аж ніяк не можна.

В.Ви збираєте пропозиції, опрацьовуєте, а далі кудидо Кабміну?

К. М. — Тільки з тими питаннями, які стосуються Кабінету Міністрів, якщо потрібно, щоб уряд ініціював зміни до законодавства чи видав постанову. Іноді ми вирішуємо питання на рівні відносин з конкретним міністерством, якщо воно готове до дерегулювання. Не всі готові, якщо чесно, не всі виявляють прагнення до змін. У таких випадках доводиться переконувати. Але в цілому Кабінет Міністрів підтверджує готовність до дерегуляції, і в усіх програмних документах це записано — і в Коаліційній угоді, яка є частиною програми діяльності уряду, і в президентській «Стратегії-2020».

В.А як співпрацюєте з профільним комітетом Ради, який, щоправда, вже не є регуляторним?

К. М. — З Комітетом з питань промислової політики та підприємництва співпрацюємо. Але взагалі питання дерегулювання дуже широке, тому взаємодіємо з усіма комітетами. Дерегулювання транспортної галузі — це швидше прерогатива Комітету з питань транспорту. Що стосується поводження з тарою і упаковкою, то це компетенція Комітету з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Зараз працюємо з багатьма комітетами над підготовкою до розгляду в повторному другому читанні депутатського законопроекту № 0934.

Цим проектом пропонуємо скасувати так звану ліцензію на металобрухт. Свого часу її запровадження вимагали металурги, аби обмежити можливості для експорту з України брухту чорних і кольорових металів. Зараз є інші механізми контролю, хоча, природно, металурги хвилюються, чи часом не призведе скасування ліцензії до того, що знову зніматимуть люки. Деякі види ліцензій укотре об’єднуються, як от транспортні.

Це правильний крок, але у даному випадку одномоментна дерегуляція — не панацея. Відчутний для бізнесу результат має забезпечити послідовна дерегуляція у різних галузях.

В.До Верховної Ради внесено законопроект № 1551 «Про здійснення державних закупівель» (щодо удосконалення системи державних закупівель та електронних закупівель). Як Ви оцінюєте документ і що принципово зміниться у сфері держзакупівель у разі його прийняття?

К. М. — Пряма участь у методологічному супроводженні державних закупівель не належить до функцій Державної регуляторної служби, але ми до цього причетні як регуляторний орган, оскільки законопроект № 1551 є регуляторним актом.

Обсяг держзакупівель в Україні значний, тому він може бути або певним локомотивом для розвитку бізнесу, або навпаки — гальмом.

На сьогодні розвиток системи державних закупівель, виходячи з тих завдань, які стоять перед Україною, має забезпечувати насамперед зменшення корупції при здійсненні конкретних держзакупівель. Це найбільша проблема в Україні. Незважаючи на очікувані прийняті зміни до закону про державні закупівлі, як показала практика, корупція лишилася. Принцип «усі бачать усе» поки що не реалізовано.

Крім того, має відбутися зменшення персонального фактору у різноманітних договірних схемах.

Також, що не менш важливо, ми повинні зробити систему такою, яка б дала змогу брати участь у торгах якомога більшій кількості суб’єктів. Ми зобов’язані зробити все, щоб у цьому процесі у них не було ніяких перешкод.

Урядовий законопроект щодо удосконалення державних закупівель можна брати за основу, але через вірогідні ризики до другого читання над ним ще потрібно попрацювати. Враховуючи якраз ці критерії, і потрібно підходити до всіх законодавчих ініціатив, щоб ми мали справді стратегічне бачення розвитку системи державних закупівель в Україні.

В.Відомо, що в кінці січня Ви відвідали з’їзд представників ювелірного бізнесу, які висловлюють занепокоєння і стурбованість з приводу окремих положень Закону № 71. У чому, власне, проблема?

К. М. — У ювелірів проблема на стику фіскальної і регуляторної політики, адже вони мають за новими правилами сплачувати збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Він і раніше був як додатковий і за відсотковим значенням не збільшився. Але раніше ювеліри сплачували цей пенсійний збір з продажу виробів, а тепер їм пропонують його сплатити на етапі виробництва, при поданні продукції до Державної пробірної служби на клеймування. За статистикою роботи галузі, тільки до 30% виробів продається швидко, протягом кількох місяців (а зараз, коли йде війна і купівельна спроможність громадян падає, очікується ще менше). Друга частина виробів, найбільш значна, певний час знаходиться у мережі і продається впродовж року, решта ж, близько 20%, повертається на переробку.

Фактично виходить, що збір має конфіскаційний характер. Ти ще нічого не продав, і ще не відомо, коли продаси, а вже мусиш сплатити. Зрозуміло, що ювеліри обурилися вимиванням обігових коштів у такий спосіб. Це яскравий приклад того, як фіскально хотіли досягнути позитивного ефекту, але включили нововведення до такої ланки виробничого ланцюга, що досягли протилежного результату. Тепер завдання — виправити це. При Службі вже створено профільну робочу групу з дерегуляції ювелірної сфери.

В.Процитую Вас: «Україні потрібна глибока податкова реформа, яка, на жаль, ще не відбулася»...

К. М. — Висловлювання лишається дуже актуальним. Питання податків, їх складу й розміру можу коментувати як політик, а от податкове адміністрування належить до прямих повноважень Державної регуляторної служби, оскільки воно істотно впливає на регуляторне середовище.

У даному контексті ми, знову ж таки, створили робочу групу, яка інвентаризує проблеми, аналізує, чим можна допомогти. Зрозуміло, що ми не можемо взяти на себе дизайн податкової реформи в цілому — тут «першою скрипкою» повинен бути Мінфін. Хоча саме громадськість, експерти, думаю, мали б зайнятися таким дизайном і запропонувати уряду узгоджену гармонійну модель, яка задовольнила б усі сторони. Ми ж можемо як мінімум спробувати виправити зроблені помилки.

Один із предметів нашого розгляду — касові апарати, які згідно із січневими змінами до Закону про РРО має застосовувати ширше коло підприємців. Закон не поширюється на торгівлю на ринках, а от спрощенців ІІ і ІІІ категорій торкається. Зміни вносилися під гаслами цивілізованості, тому цивілізувати треба два аспекти — як сам бізнес, так і адміністрування поводження з касовими апаратами — аби позбутися зайвих витрат, нав’язаних щоквартальним обслуговуванням, та надмірного тиску з боку фіскальної служби. Сьогодні касові апарати — не цивілізація, а сокира. А те, що підприємці бояться касових апаратів, — міф. Вони просто не хочуть мати справ зі шлейфом, який тягне за собою необхідність використовувати касові апарати.

Друге питання, яке ми ставимо, — облік первинних документів, яким йому бути. Реального спрощення обліку для суб’єктів малого й середнього бізнесу не відбулося. В Україні вимагають первинні документи, яких немає ніде в світі. Усюди достатньо «інвойса», а в нас необхідно подавати акти приймання-передачі та різні види накладних.

До того ж, ми хочемо дослідити й обрахувати ефект, пов’язаний із сумнозвісними вимогами до суб’єктів, які б могли скористатися зниженням ставки ЄСВ. Вважаю, що ці вимоги абсолютно не обґрунтовані, адже пільговою ставкою ЄСВ зможуть скористатися тільки 2 — 3% платників, і то в компаніях, де заробітна плата прив’язана до курсу долара і девальвація зробила свою справу за них. Для всіх інших платників у плані легалізації нічого не зроблено, зате штрафи збільшено в рази.

В.У 20152016 роках продовжено мораторій на перевірки підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби та Державної фінансової інспекції). Як це рішення може вплинути, з одного боку, на свободу бізнесової діяльності, а з іншогона забезпечення захисту прав споживачів?

К. М. — Насправді все не так однозначно і зовсім не просто. Мораторій продовжено не тільки для того, аби не чіпати бізнес, а й тому, що контроль був настільки перевантажений і неефективний, що не мав сенсу. Сам процес виробництва за рахунок існуючого контролю не покращувався, тому виникла необхідність в продовженні мораторію — за час його дії потрібно провести оптимізацію контрольних функцій. Чим ми зараз, до речі, й займаємося за дорученням Прем’єр-міністра. Постанова Кабміну № 442, яку прийняли восени минулого року, мала на меті об’єднати контролюючі органи, але не передбачала перегляду їхніх функцій. Ми ж пропонуємо певну методологію такого перегляду. Коли усунемо дублювання функцій контролюючих органів, тоді можна буде говорити про завершення мораторію. Це станеться тоді, коли 90% суб’єктів малого й середнього бізнесу будуть зустрічатися з контролерами вкрай рідко.

В.З приводу дерегуляції. Як Ви знаєте, з 1 січня запроваджено 5-відсотковий збір з реалізації підакцизних товарів. Як відбувається його сплата?

К. М. — Відповідну норму Податкового кодексу про запровад-ження 5-відсоткового акцизного збору приймали швидко. Взагалі, як і весь «оновлений» Кодекс. Підприємці малого бізнесу виявилися не готовими до застосування цієї норми — не знали нових вимог ні щодо звітності, ні щодо порядку обліку.

Крім того, до нас звертаються представники місцевих рад із проханням пояснити незрозуміло сформульований рядок закону стосовно впровадження 5-відсоткового акцизного збору. У законі прописано: «Встановлюється місцевими радами в розмірі 5%». Представники місцевих рад запитують: якщо 5-відсотковий акцизний збір встановлено законом, то що встановлюється місцевими радами, чи ухвалювати місцевим радам якесь рішення, чи у цьому немає потреби, якщо таке рішення відсутнє, чи буде сплачуватися 5-відсотковий акцизний збір?

Наша відповідь на їхні запитання така: незважаючи на те, що розмір збору в 5% встановлено законом, тим не менш, місцеві ради повинні ухвалювати рішення про 5-відсотковий акцизний збір. Аби уникати неоднозначностей, у законах не можна допускати подібних внутрішніх протиріч.

В.Загалом дерегуляціятренд декількох останніх років, який з невеликими коригуваннями так і залишається благим наміром. Як, зрештою, втілити його в життя?

К. М. — Насправді стосовно дерегуляції робиться не так уже й мало. Інформацію про нормативно-правові акти, прийняті у 2014 році, завдяки яким створено умови для поліпшення ведення бізнесу у різних сферах господарської діяльності, систематизовано та оприлюднено у нас на сайті. На жаль, у широкого кола споживачів не виникає відчуття, що процес відбувається, бо сфери, яких він стосується, мають досить вузьку галузеву прив’язку. Ефект у вигляді перетворення обігових коштів бізнесу на інвестиції, хоча б внутрішні — в нові робочі місця, власний розвиток тощо, з’явиться, але він не миттєвий. Ми розуміємо, що він може бути через роки.

В.Деякі експерти лякають мешканців України дефолтом, а Ви стверджуєте, що він малоймовірний. Чим аргументуєте таку впевненість?

К. М. — Дефолт має не тільки внутрішньоекономічні підстави. М’яко кажучи, не все добре в нас в економіці, забагато викликів — розбалансованість, великі витрати на війну, значне руйнування об’єктів... Але є й зовнішні чинники. Я думаю, що дефолту не буде завдяки політичній підтримці України в світі. Часто запитують: «Чому зволікає МВФ?» Значить, ми ще не настільки за межею, щоб нам терміново давати гроші. Від нас місія прагне конкретики в реформах, по пунктах — а, б, в — аби прискорити Україну в цьому напрямі.


Розмову вела
Ольга ГЕРМАНОВА

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42