ЗЕД

Особливості розрахунків у сфері ЗЕД

На сучасному етапі розвитку економіки України питома вага експортно-імпортних операцій в загальному товарообігу досить помітна. Адже багато вітчизняних підприємств є учасниками зовнішньоторговельних операцій. Як відомо, розрахунки в сфері ЗЕД мають свої особливості. Зокрема, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у встановлені строки. За порушення таких строків законодавством передбачено відповідальність.

Так, ст. 1 Закону № 185 встановлено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, у разі коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, також потребують висновку вищезазначеного органу.

Водночас при проведенні розрахунків за зовнішньоекономічними операціями суб’єкти ЗЕД повинні зважати й на інші моменти. Розглянемо головні з них.

Строки розрахунків

Законом № 5480 внесено зміни до Закону № 185, відповідно до яких Нацбанку України надано право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що встановлені частиною першою ст. 1 та ст. 2 Закону № 185.

Скориставшись цим правом, Нацбанк України власними постановами № 475 (діяла з 19.11.2012 р. до 20.05.2013 р.), № 163 (діяла з 20.05.2013 р. до 19.11.2013 р.), № 453 (діяла з 20.11.2013 р. до 17.05.2014 р.), № 270 (діяла з 20.05.2014 р. до 20.08.2014 р.), № 734 (діяла з 22.11.2014 р. до 02.12.2014 р.) встановив, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону № 185, повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

При цьому зауважимо, що норми Закону № 185 щодо здійснення розрахунків за експортними, імпортними операціями у 180-денний строк діяли виключно 18.05.2014 р. та 19.05.2014 р.

З 03.12.2014 р. набрала чинності постанова № 758, якою продовжено скорочені строки розрахунків за експортно-імпортними операціями, тобто 90 календарних днів.

Також залишилася вимога щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України 75% надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь резидентів. Такий продаж здійснюється без доручення клієнта і виключно наступного робочого дня після зарахування надходжень на розподільчий рахунок.

Постанова № 758 діятиме до 03.03.2015 р. включно.

Обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті

У поточному році збереглася вимога Нацбанку України щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті із-за кордону на користь суб’єктів господарської діяльності, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Нацбанку України.

Так, Нацбанк України постановою № 457 знову визначив, що надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів та в російських рублях, на які поширюються вимоги п. 2 постанови № 453, підлягали обов’язковому продажу на міжбанківському валютному ринку України в розмірі 50%.

Постановою № 271 на підставі п. 2 постанови № 270 Нацбанком України було продовжено дію норми щодо обов’язкового продажу 50% валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України до 20.08.2014 р.

Але з метою врегулювання ситуації на валютному ринку України п. 2 постанови № 515 (діяла з 21.08.2014 р. до 21.11.2014 р.) було запроваджено обов’язковий продаж 100% надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб, які не є упов-новаженими банками, фізичних осіб — підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Нацбанку України.

Постановою № 591 (починаючи з 23.09.2014 р.) розмір обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті зменшено до 75%.

Зауважимо, що постановою № 758 розмір обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті залишено на рівні 75%. Решта надходжень в іноземній валюті залишається в розпорядженні резидентів та нерезидентів і використовується ними відповідно до правил валютного регулювання.

Звертаємо увагу на те, що вимога щодо обов’язкового продажу поширюється на надходження в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою № 34, і в російських рублях.

Розрахунки за окремими видами імпортних операцій

Однією з новацій минулого року було запровадження постановою № 540 тимчасової заборони (діяла до 02.11.2014 р. включно) проведення операцій в іноземній валюті, а саме:

  • зі здійснення розрахунків за імпортними операціями без ввезення товару на територію України;
  • зі здійснення платежів за імпортними договорами, за якими продукцію було ввезено на територію України та здійснено митне оформлення на підставі ввізної митної декларації, дата оформлення якої перевищує 180 днів (крім випадків здійснення таких операцій виробниками сільськогосподарської продукції, операцій за участю іноземних експортно-кредитних агентств та операцій за акредитивами, що були виставлені до набрання чинності цією постановою).

При цьому вимога щодо заборони проведення операцій в іноземній валюті зі здійснення розрахунків за імпортними операціями без ввезення товару на територію України не поширювалася на проведення розрахунків з нерезидентами за такими операціями:

  • оплата туристичних, транспортних та комунікаційних послуг;
  • оплата експлуатаційних витрат для транспортних засобів, що виконують рейси за межі України (витрат на пально-мастильні матеріали, ремонт, технічне та сервісне обслуговування);
  • оплата послуг, пов’язаних із забезпеченням функціонування авіаційної транспортної інфраструктури;
  • оплата послуг з агентування і фрахтування морського торговельного флоту;
  • оплата банками власних зобов’язань, пов’язаних зі сплатою коштів банкам-кореспондентам, міжнародним системам зв’язку, у тому числі інформаційним агенціям REUTERS, SWIFT, BLOOMBERG, за користування їх послугами;
  • оплата власних зобов’язань банків — членів міжнародних платіжних систем, пов’язаних з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням цих платіжних систем;
  • переказування благодійними організаціями благодійної допомоги та переказ коштів Мінохорони здоров’я України за межі України для оплати лікування фізичних осіб на підставі документів, що підтверджують необхідність такого лікування в іноземному медичному закладі. Таке перерахування не потребує наявності акта цінової експертизи Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» або погодження Нацбанку України, а також індивідуальної ліцензії Нацбанку України.

Постановою № 685 (набрала чинності з 03.11.2014 р.) Нацбанк України відмінив тимчасове обмеження на проведення операцій в іноземній валюті зі здійснення розрахунків за імпортними операціями без ввезення товару на територію України і зі здійснення платежів за імпортними договорами, за якими продукцію було ввезено на територію України і здійснено митне оформлення на підставі ввізної митної декларації, дата оформлення якої перевищує 180 днів.

Припинення зобов’язань зарахуванням під час запровадження вимоги щодо обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті

Згідно з п. 1 ст. 601 Цивільного кодексу зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Пунктом 1.10 Інструкції № 136 передбачено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов’язань за цими операціями зарахуванням, якщо:

  • вимоги випливають із взаємних зобов’язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями;
  • вимоги однорідні;
  • строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред’явлення вимоги;
  • між сторонами не було спору щодо характеру зобов’язання, його змісту, умов виконання тощо.

Водночас згідно зі ст. 387 Господарського кодексу суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності після сплати передбачених законом податків і зборів (обов’язкових платежів) самостійно розпоряджаються валютною виручкою від проведених ними операцій, крім випадків запровадження Нацбанком України вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті.

Законом № 5480 до статей 25 та 44 Закону про Нацбанк внесено зміни, згідно з якими Нацбанк України наділяється правом запроваджувати вимоги щодо обов’язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті, а також встановлювати порядок проведення обов’язкового продажу та розмір надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов’язковому продажу.

Так, цілою низкою постанов Нацбанку України (див. у розділі «Обов’язковий продаж надходжень в іноземній валюті») встановлено вимогу щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону на користь юридичних осіб, які не є упов-новаженими банками, фізичних осіб — підприємців, іноземних представництв (крім офіційних представництв), на рахунки, відкриті в уповноважених банках для ведення спільної діяльності без створення юридичної особи, а також надходжень в іноземній валюті на рахунки резидентів, відкриті за межами України на підставі індивідуальних ліцензій Нацбанку України.

У зв’язку із запровадженням вимоги щодо обов’язкового продажу на міжбанківському валютному ринку України надходжень в іноземній валюті з-за кордону уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог (п. 4 постанови № 758).

Згідно зі ст. 203 Цивільного кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, проведення заліку зустрічних однорідних вимог на суму валютної виручки (яка не надходитиме на рахунок клієнта) не є можливим, оскільки призведе до порушення вимог законодавства України.

Відповідальність за порушення строків розрахунків

З 15.10.2014 р. набрав чинності Закон № 1669 яким, зокрема, внесено зміни до ст. 4 Закону № 185. Зазначеними змінами на період проведення АТО встановлено мораторій на стягнення пені за порушення строків розрахунків, передбачених статтями 1 та 2 Закону № 185 або встановлених Нацбанком України відповідно до зазначених статей цього Закону, суб’єктами господарювання, які здійснюють свою господарську діяльність на території АТО.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до ст. 6 Закону № 185 у разі якщо перевищення строків, зазначених у статтях 1 та 2 цього Закону, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин і поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підставою для зупинення перебігу строків, визначених статтями 1 та 2 зазначеного Закону або встановлених Нацбанком України, у разі виникнення форс-мажорних обставин є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі — ТПП України) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Президією ТПП України рішенням № 40(3) затверджено Регламент, яким встановлено єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин у системі ТПП України, визначено поняття «форс-мажорні обставини» та наведено перелік дій, що викликають ці обставини.

Так, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3 цього Регламенту форс-мажор — це надзвичайні і невідворотні обставини, що об’єктивно впливають на виконання встановлених зобов’язань, дію яких неможливо було передбачити та які унеможливлюють виконання зобов’язань упродовж певного періоду часу.

Зокрема, до форс-мажору віднесено дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, воєнні дії, оголошена і неоголошена війна, дія громадського ворога, громадські хвилювання, акти тероризму, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові безлади і т. д.

Не вважаються форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, недодержання/порушення своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів тощо.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42