Юридична практика

Формування податкових зобов’язань при відступленні права вимоги (факторингу)

Суть справи. На думку суб’єкта господарювання, якщо витрати від відступлення права вимоги зобов’язання третьої особи (боржника) перевищують доходи, отримані таким платником податків від наступного відступлення, то від’ємне значення включається до складу витрат.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України, підтримуючи позицію органу ДФС, при розгляді справи № К/800/32942/14 за позовом ПАТ «О» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «О» з питань правильності відображення в податковому обліку операцій з відступлення/придбання права вимоги боргу третьої особи або виконання вимоги боржником (факторингу) та страхових резервів за такими операціями за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. контролюючим органом складено акт, яким зафіксовано порушення ПАТ «О» п. 138.1 ст. 138, пп. 153.2.6 п. 153.2, п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

На підставі акта перевірки органом ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким ПАТ «О» визначено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 127 266 585,25 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 013 572,54 грн.

Не погоджуючись із зазначеним, ПАТ «О» звернулося з позовом до суду.

Рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю. Підставою для цього, на думку судів попередніх інстанцій, є те, що ПАТ «О» при здійсненні врахування витрат, понесених ним за спірними договорами з відступлення права вимоги (факторингу) у період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р., діючи на підставі та в порядку, встановленому нормами податкового законодавства, а саме п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу, правильно обрано правову норму, яка підлягає застосуванню до факторингових правовідносин.

Водночас такий висновок судів попередніх інстанцій, на думку Вищого адміністративного суду України, є передчасним і не узгоджується з нормами чинного законодавства.

Так, ПАТ «О» та ТОВ «О» укладено низку договорів, зазначених ПАТ «О» у реєстрі договорів купівлі-продажу кредитного портфелю за 2011 — 2012 рр., відповідно до умов яких ТОВ «О» (фактор) передає грошові кошти в розпорядження ПАТ «О» (клієнта) за плату, а ПАТ «О» відступає/зобов’язується відступити ТОВ «О» своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Підставою для висновку контролюючого органу про порушення ПАТ «О» п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу, з урахуванням пп. 153.2.6 п. 153.2, п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу, та як наслідок — заниження податку на прибуток на загальну суму в розмірі 127 266 585,25 грн., стало порушення платником податків порядку ведення податкового обліку, а саме: завищено витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування за договорами, укладеними ПАТ «О» з ТОВ «О», на загальну суму в розмірі 573 231 235,97 грн. за  період, що перевіряється.

Під час проведення перевірки контролюючим органом також встановлено, що ПАТ «О» та ТОВ «О» є пов’язаними особами, оскільки мають співзасновника з участю більш як 20% статутного капіталу. Зазначені обставини не заперечувалися сторонами у справі.

Згідно з пп. 14.1.159 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу пов’язані особи — юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку. Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти, зокрема, володіння безпосередньо або через пов’язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20% статутного фонду платника податку.

Положення п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу визначають склад витрат податкового обліку в операціях з продажу (відступлення) права вимоги. Для операцій з відступлення вимог за фінансовими кредитами витрати становить сума заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення. Отже, предметом регулювання п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу є визначення категорій витрат, які враховуються для операцій з відступлення права вимоги на противагу загальним нормам статей 138, 139 цього Кодексу.

Абзац другий пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу визначає обмеження розміру витрат за операціями з пов’язаними особами. Цей розмір не повинен перевищувати доходів від такого продажу.

Отже, предметом регулювання абзацу другого пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу є обмеження розміру витрат за операціями з продажу товарів (робіт, послуг) пов’язаним особам безвідносно до категорій (різновидів) таких витрат.

Враховуючи те, що на спірні операції з відступлення права вимоги ПАТ «О» на користь ТОВ «О» поширюються обмеження у врахуванні витрат, передбачені абзацом другим пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу, витрати, понесені у зв’язку з відступленням права вимоги пов’язаній особі, не можуть перевищувати доходів, отриманих продавцем на компенсацію вартості проданої вимоги. Доводи судів першої та апеляційної інстанцій про непоширення на спірні правовідносини положень абзацу другого пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу у зв’язку із розмежуванням правового режиму операцій продажу товарів/робіт/послуг для підприємств та операцій банківських установ, у тому числі у випадку участі банківських установ в операціях із пов’язаними особами, підлягають відхиленню з ураховуванням такого.

Операції з відступлення права вимоги відрізняються від інших операцій з продажу товарів, оскільки законодавчо передбачено різні порядки формування витрат і доходів для визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.

За загальним правилом витрати та доходи від операцій з продажу товарів регулюються правилами статей 136 — 139 Податкового кодексу. Водночас доходи та витрати за операціями з продажу такого різновиду товару, як право вимоги, визначаються згідно з нормами п. 153.5 ст. 153 цього Кодексу. Саме для розмежування відповідних операцій, а отже, правил визначення доходів і витрат за ними, поняття відступлення права вимоги має окреме визначення в Кодексі.

Тобто відступлення права вимоги для цілей обліку з податку на прибуток є окремою господарською операцією, відмінною від продажу товарів.  Така операція згідно з п. 153.5 ст. 153 Податкового кодексу є різновидом операції з продажу товарів. Причому продавцем відповідних товарів є особа, що відступає право вимоги за компенсацію.

Вищезазначене також спростовує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що обмеження, встановлені абзацом другим пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу в контексті договору факторингу щодо вартості права вимоги, поширюються виключно на фактора, який надає відповідну послугу — фінансування під відступлення права вимоги.

Вищий адміністративний суд України за результатами перегляду у касаційному порядку рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасував і залишив у силі донараховані податкові зобов’язання ПАТ «О» у розмірі 139 млн. грн.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42