Юридична практика

Первинні документи, підписані неуповноваженою або невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту

Судами при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ було прийнято до уваги позицію податкового органу, що первинні документи, підписані неуповноваженою або невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту.

Суть правовідносин полягає в такому.

Як установлено судами у справі № 2а-9771/12/2670, платник податків звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.09.2012 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи, підписані неуповноваженою або невідомою особою, не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту за умови наявності фактів, які ставлять під сумнів реальність господарської операції.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, платник подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому він посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права і наголошує на тому, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено всі наявні у матеріалах справи докази, а це призвело до прийняття неправильного рішення.

Перевіривши матеріали справи та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову платника виходячи з такого.

Установлено, що у лютому 2012 р. працівниками ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника з питань правомірності формування податкового кредиту з ПДВ при взаємовідносинах з контрагентом за період з 01.07.2011 р. по 30.09.2011 р. У ході перевірки податковим органом виявлено порушення платником пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу, внаслідок чого занижено ПДВ за липень — вересень 2011 р. на загальну суму 2 804 586,13 грн. Результати перевірки зафіксовано в акті від 17.02.2012 р. На їх підставі винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р», яким платнику збільшено суму податкового зобов’язання з ПДВ.

Договір поставки товару

Вирішуючи питання про реальність укладеного між платником та контрагентом договору, суд установив, що між контрагентом (постачальником) та платником (покупцем) 23.06.2011 р. було укладено договір поставки товару.

Згідно з пп. 1.1 п. 1 цього договору постачальник зобов’язується здійснити постачання товарів, найменування, кількість та асортимент яких зазначаються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну партію продукції, а покупець зобов’язується прийняти цю продукцію та оплатити її вартість на умовах, установлених цим договором.

Сума договору складається з сум вартостей партії продукції, поставлених постачальником протягом терміну дії договору.

Відповідно до розділу 5 договору розрахунки здійснюються шляхом банківського переказу коштів покупця на банківський рахунок постачальника. Покупець сплачує передплату в розмірі 100% від вартості партії продукції або оплачує продукцію за фактом постачання. Приймання продукції покупцем здійснюється згідно із товаросупровідними документами.

На думку платника, виконання вищезазначеного договору підтверджується наявними у матеріалах справи рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. При цьому платником не подано доказів оплати поставлених товарів на зазначену суму.

Нормами ст. 1 Закону про бух-облік визначено, що первинний документ — це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування опрацювання даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої цієї статті первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Однак всупереч вищезазначеним вимогам платником не було надано належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій з контрагентом, що давало б право на формування податкового кредиту за результати господарських відносин з вищезазначеним контрагентом.

Крім того, відповідно до п. 1 Інструкції № 99 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Згідно з п. 5 цієї Інструкції довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Нормами п. 9 Інструкції № 99 визначено, що особа, якій видано довіреність, зобов’язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей незалежно від того, одержано цінності за довіреністю повністю або частково, подати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здавання на склад (комору) або матеріально відповідальній особі.

Водночас платником не було надано доказів виписування довіреностей на отримання товару, не зазначено відомостей про особу, яка отримувала від контрагента товару, а також не підтверджено документально рух отриманого від контрагента до платника товару.

Судова колегія критично оцінює наявні у матеріалах справи докази продажу платником аналогічних придбаним у контрагента товарів з огляду на те, що відсутність належним чином оформлених документів на отримання товару не дає можливості встановити, що саме придбаний у контрагента товар було у подальшому реалізовано платником третім особам.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи те, що платником не доведено реальність здійснення господарської операції та руху товарно-матеріальних цінностей, а також встановлену невідповідність виписаних контрагентом податкових накладних вимогам чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у платника правових підстав для формування податкового кредиту за наслідками відносин з контрагентом.

При цьому колегією суддів враховується, що встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з’ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу не дають змоги формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку — учасників відповідної операції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в позовних вимогах.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42