Інтерв’ю

Вадим ІВЧЕНКО: «Сплата податків має здійснюватися за місцем ведення господарської діяльності»

Сільські громади й досі не відчувають себе самостійними, повноправними господарями на своїх територіях. На думку голів сільських рад, усі «дірки», які виникають в бюджетній системі, влада й далі намагається «латати» за рахунок саме місцевих бюджетів, а не центрального. У багатьох громад коштів не вистачає на найнеобхідніше. Бюджети сіл — дотаційні. Зрозуміло, що за таких обставин про благоустрій, дороги, інфраструктуру в селі, поліпшення умов проживання в сільській місцевості не йдеться. Тому перше завдання, яке давно стоїть перед державою, — перерозподіл повноважень і ресурсів від органів державної влади до органів місцевого самоврядування. Дискусії з цього приводу тривають не один рік, але зроблено поки що небагато. Сьогодні на часі реформа адміністративно-територіального устрою, насамперед укрупнення територіальних громад, сільських районів. Якщо кілька сіл об’єднаються в одну громаду, то це дасть можливість розвиватися місцевому самоврядуванню й ефективніше управляти територіями. Насамперед у них з’явиться більше коштів, бо не секрет, що сільські бюджети мізерні, й головам сільрад важко вирішувати найелементарніші проблеми своїх мешканців. Через обмежені повноваження громад та відсутність належної інфраструктури в селах поглиблюється безробіття і втрачається будь-яка перспектива. Щороку з карти України зникають 16 — 17 сіл. Щоб змінити життя на краще в сільській місцевості, потрібно здійснити реальну децентралізацію й укрупнити сільські громади, переконаний народний депутат України, представник Асоціації голів сільських і селищних рад у Верховній Раді України Вадим ІВЧЕНКО.


В.«Село неначе погоріло...» Ці слова Тарасом Шевченком написані в позаминулому столітті, але, на жаль, не втрачають актуальності й сьогодні. І якщо в країні в цілому відбуваються зміни, то в селі ситуація стала кризовою.

В. І. — Дійсно, з усіх органів самоврядування нині найважча ситуація в сільських і селищних радах. Упродовж останніх років у них постійно щось відбирали: у 2010 році забрали частину делегованих повноважень, у 2011-му — ще частину, в 2012-му відібрали землю. У результаті органи місцевого самоврядування цілковито залежать від субвенцій та дотацій... Ніхто не розвиває сільські території, оскільки немає програми сталого їх розвитку. Наміри запровадити на селі багатоукладність закінчилися нічим. Люди навіть не розуміють, що це таке. Навпаки, ухвалений Закон про самозайнятість дав людям можливість чимось займатись, але водночас ніхто не збирається вирішувати питання пенсійного забезпечення на законодавчому рівні або ж визначити критерії, за якими ці особи можуть займатися, скажімо, торгівлею, оскільки нині не належать до товаровиробників.

В.Наразі влада декларує наміри розвивати сільські території. Ніщо ж не заважає здійснити це?

В. І. — Так, уряд багато розповідає про сільський розвиток, про розвиток сільських територій. Новий міністр АПК наголошує, що потрібен соціальний аспект в економічному розвитку аграрної політики. Що це означає? Те, що разом з групами підтримки ЄС напрацьовується нова модель управління аграрною сферою, де значну роль відіграватиме саме сільський розвиток. Сьогодні це вкрай важливо, бо прірва між містом і селом у послугах, у навчанні дітей у школах, забезпеченні сіл продуктами та товарами першої необхідності є надзвичайно великою. Конче потрібно вирівнювати ситуацію. І, сподіваюся, що разом зможемо досягти бажаного результату.

В.Утім, як років п’ять-шість тому зауважували, що бюджету сільських рад вистачає лише на зарплату голови і секретаря, так і зараз у багатьох селах немає коштів, аби ремонтувати дороги, вивозити сміття. Деякі громади досить бідні. І саме через це молодь не хоче залишатися в селі. Не маючи належної інфраструктури, села поступово деградують і зникають.

В. І. — Проблема ж не в самих бюджетах, а в їх наповненні. У нас централізована не лише влада, а й бізнес. От, приміром, мало не біля кожного села діють АЗС, де працюють місцеві люди. Вони виконують певний обсяг робіт, отримують зарплату, а податок на доходи фізичних осіб сплачують за місцем реєстрації підприємства, наприклад у Києві. Що це означає? Це означає, що сьогодні податки, які сплачуються працівниками, йдуть у міста. На наше переконання, сплата податків має здійснюватися за місцем ведення господарської діяльності. Адже 90% сільських бюджетів сьогодні складаються саме з податків на доходи фізичних осіб. Якщо це запровадимо, ми трохи вирівняємо ситуацію.

В.Податок на землю також може суттєво наповнити сільський бюджет.

В. І. — Сьогодні надприбутки агрохолдингів сягають 2,5 — 3 тис. грн. з 1 га. А сплачується лише 30 — 40 грн. фіксованого сільськогосподарського податку. Це 1%, і він не співвідносний вартості нашої землі. Саме сплата податків з 1 га не відповідає сьогоднішнім умовам. Якщо взяти, наприклад, Польщу, то там від такої площі надходить до сільської казни 200 євро. Ще далі на захід — вартість користування землею сягає 400 євро. А у нас сьогодні ось така ситуація. Якщо піднімемо бодай трохи плату за землю, приміром до 300 грн., то цього буде достатньо, щоб вирівняти ситуацію. Аграрії готові збільшити навантаження на 1 га до 300 грн. плюс  орендна плата за цю землю. Разом — близько 1300 грн., а це вже чималі кошти. У цілому ж за рахунок змін у сплаті податку на доходи фізичних осіб та землекористування середній фіксований бюджет села зросте у кілька разів і навіть у найбіднішому селі сягатиме кількох мільйонів гривень порівняно з 200 тис. нині.

В. — Пане Вадиме, що зроблено на законодавчому рівні, щоб змінити ситуацію?

В. І. — Ініційовано законопроект про повернення землі у комунальну власність територіальних громад, а також законопроект, який дасть можливість одноосібним селянським господарствам набути статусу товаровиробника, за яким вони сплачуватимуть єдиний податок і, відповідно, отримуватимуть пенсійне забезпечення. Це, зокрема, дасть змогу селянинові отримувати відповідний сертифікат у лабораторії на вирощування аграрної продукції та реалізацію її на ринку без посередників.

Здійснюючи кроки щодо підтримки села, слід також звернути увагу на багатоукладність сільського господарства. Не слід прив’язуватися лише до рільництва. Є безліч виробництв, які успішно можуть розвиватися в сельській місцевості. Усі невеликі підприємства, що відкриваються там, на три-п’ять років мають отримувати податкові пільги. І повірте, підприємці почнуть працювати в селі.

В. — Усі ці питання мають вирішуватися за умови ухвалення законів, про які Ви говорили... Це нелегкий шлях.

В. І. — На цьому наголошують усі. До речі, децентралізація влади в Україні передбачає такий розвиток. Програма уряду декларує повсюдність місцевого самоврядування, повернення землі та послуг, які надаватимуться населенню безпосередньо територіальною громадою. Це зазначено і в проекті змін до Конституції. І Верховна Рада має ухвалити ці закони уже в 2015 році.

В. — Ви згадали децентралізацію. Бюджет-2015 і децентралізація... Можна стверджувати, що держава передає певну частину повноважень на місця?

В. І. — Бюджет повноваження не передає. Він має передати фінансові ресурси. Судячи з бюджету нинішнього року, значних фінансових ресурсів на місця не надійде. Отож поки що маємо децентралізацію на папері. Насправді ж вона повинна відбуватися поетапно і правильно. Передусім мають вноситися зміни до Конституції. Наступний крок — сформувати спроможні громади. І лише потім відбудеться передача повноважень, а за ними і фінансів. Нам потрібно зробити оці три кроки. Адже сьогодні неможливо передати фінанси громадам, які не спроможні ними розпоряджатись у рамках чинного правового поля. Також без внесення змін до Конституції неможливо скасувати державні районні чи обласні адміністрації, не передбачені у структурі громад. Потрібно розпочинати з першого кроку, зробити другий і третій... Так, бюджет сьогодні не відповідає питанням децентралізації. Але це не означає, що хтось відмовляється йти цим шляхом. Об’єктивно ми не готові до одномоментних рішень. Ми повинні побачити, наскільки ці нововведення в Бюджетному і Податковому кодексах зможуть наповнювати місцеві бюджети. Адже надходження податку на нерухомість, акцизного податку, державних мит і частини податку на прибуток, які передано обласним, районним та місцевим громадам, зараз важко обрахувати.

В. — Виходить, децентралізація — справа не одного року?

В. І. — Це постійний рух. Не буває так, щоб сьогодні ми вирішили щось змінити, а назавтра усе вже працювало по-новому. Нам не треба винаходити велосипед, адже цим шляхом пішло багато країн. Можна скористатись європейським досвідом. А от гулі доведеться набивати власні. Утім перші кроки потрібно робити негайно... Пояснювати громадянам, які зміни на них чекають. Іншого шляху у нас немає. Ми не маємо права розтягувати все це на довгі роки. Люди хочуть жити краще вже зараз. Тому починати слід сьогодні.


Розмову вели
В’ячеслав КОЗАК
та Микола ВЛАЩУК

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42