Інтерв’ю

Вячеслав КОНСТАНТІНОВСЬКИЙ: «Перше правило: люди мають бути впевнені, що обіцяне їм буде виконано»

Війну щодня показують у новинах, про неї пишуть у соцмережах, а є й ті, хто списує на війну все, що відбувається навколо. Про те, якою насправді є ситуація на східному фронті і у владних кабінетах і як з цим «миритися», «Вісник» попросив розповісти народного депутата України, члена Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони Вячеслава КОНСТАНТІНОВСЬКОГО.


В. — Вячеславе Леонідовичу, перебуваючи безпосередньо в зоні АТО, Ви на собі відчули атмосферу, яка там панує. Що найбільше збентежило?

В. Л. — Мене вже нічого особливо не дивує. Я там був багато разів. А загалом руйнування, війна в Україні — попервах якось у голові не вкладалося. Це було ще навесні. Зараз уже зрозуміло, що відбувається. Нічого хорошого, але вже якось звично.

В.Кажуть, ми багато чого не знаємо про те, що відбувається на фронті. Це правда?

В. Л. — Так, все знати й неможливо. Зона АТО як орнамент: там різні люди, різні підрозділи, десь одна ситуація, десь інша — немає єдиної картини. Але я вважаю, що за час перемир’я можна було зробити більше. Мало зроблено для покращення ситуації.

В.Із серпня 2014 р. громадяни сплачують військовий збір, але, як відомо, солдатам на сході хіба що автомати не доводиться купувати. Як збираєтеся змінити ситуацію, за якої тендери виграють «потрібні» фірми, а наші вояки мають одноразове обмундирування і їдять неякісну тушонку?

В. Л. — Справді, армія сьогодні тримається на волонтерах. Однозначно не зникла корупція. Плюс некомпетентність, неповороткість чиновників — усе разом. Є й об’єктивні фактори: складно швидко перебудувати «махіну», яка знищувалася багато років. Проте не зроблено навіть те, що можливо було зробити. Це стосується і ремонту техніки, і якості екіпірування, і взагалі його наявності. Комітет працює над вирішенням питання, але найголовніша проблема полягає в тому, що військовий бюджет у тому вигляді, в якому його складено, не дає можливості завчасно зрозуміти, що саме і за яку ціну буде придбано.

Як депутат пишу відповідні запити, намагаюся розшифрувати окремі рядки кошторису, дійти істини, мав зустріч із керівником державного концерну «Укроборонпром». Коли з голосу приймаються норми, якими передбачено, умовно кажучи, мільярд туди, мільярд сюди, неможливо відразу оцінити їх ефективність. Тож роботи чимало, але думки про те, що один депутат або сама Верховна Рада може кардинально змінити стан справ в армії, — ілюзія. Все ж таки військова доктрина, кадрова політика в армії — прерогатива Президента. Рішення повинні ухвалюватися на найвищому рівні, Комітет лише рекомендує парламенту проголосувати за той чи інший закон у сфері національної безпеки і оборони.

В.Взагалі як Ви оцінюєте кошти, закладені в бюджеті на оборону на поточний рік?

В. Л. — Мені їх сума ні про що не говорить. Важливо, як ці кошти використають, хто ними розпоряджатиметься. Сума — тільки один із факторів ККД, якого прагнемо досягнути. Якщо на ці гроші буде придбано «хлопавки» — це одне, а якщо все необхідне — зовсім інше.

В.Часто нарікають на складність процедури оформлення статусу учасника АТО...

В. Л. — Є таке. З цього приводу нещодавно в Комітеті відбулися слухання в присутності представників Міноборони України, журналістів. Йшлося, зокрема, про те, що немає в людей мотивації до мобілізації без подальшого надання їм права на оформлення статусу учасника АТО. Перше правило: люди мають бути впевнені, що обіцяне їм буде виконано. А виходить так, що спочатку потрібно самим придбати собі всю екіпіровку, потім — «воювати» з несправною технікою з недоліками, які можна було б усунути, а після ротації, якщо військовий залишиться живий-здоровий або, не дай Боже, буде поранений, його ще почнуть ганяти по колу, змушувати проходити принизливі процедури, відстоюючи елементарне — статус учасника АТО.

Крім того, постійно змінюються правила. Як приклад наведу випадок з «кіборгом» з 95-ї бригади. Він воював у Донецькому аеропорті, був поранений, прийшов до військкомату за переліком необхідних документів. Зібрав їх, півтора місяці очікував отримання статусу учасника АТО і, зрештою, вирішив поцікавитися, чому нічого не чути. Виявляється, на додачу до розпорядження, прийнятого ще два місяці тому, з’явилося якесь роз’яснення і всю документальну процедуру потрібно проходити спочатку, знову чекати, не отримуючи пільг. Водночас якимось дивним чином чиновники, прокурори одержують статус учасника АТО на раз-два, реально навіть не побувавши на фронті. Після цього про яку мотивацію йти до армії можна говорити?

В.Кажуть, що чиновники отримують статус учасника АТО, щоб не потрапити під люстрацію...

В. Л. — Ну чому — це зрозуміло. Питання — як? Дають же їм статус і якось швидко його оформляють. А у звичайних громадян виникає недовіра до держави, тому що немає впевненості в отриманні пільг і певних бонусів, які декларуються. Вони не можуть одержати найелементарніше, навіть те, що їм уже винні.

В.Які кроки, на Вашу думку, допоможуть спростити процедуру?

В. Л. — За кожним окремим випадком складаю депутатські запити. Днями я був у госпіталі — розмовляв із пораненими бійцями, що мають такі самі проблеми, залишив свої координати. Але це питання глобальне. Один депутат не в змозі охопити увагою всіх і всім допомогти. Потрібно чи комісію створювати, чи відкривати «гарячу лінію», і за результатами її роботи чиновників, які затягують процес, не виконують зобов’язання, взяті на себе державою, має бути покарано, звільнено, замінено. Причому робити це слід публічно. Можливо, тоді інші заворушаться.

В.Восени Ви повідомляли журналістам, що разом з братом витратили на потреби української армії близько 8 млн.  грн. Чи продовжуєте допомагати і на яку суму?

В. Л. — Я вже насправді перестав рахувати, але гроші досить солідні. Це постійний процес, тому що весь час необхідно щось довозити, докуповувати, допомагати пораненим у госпіталі, опікуватися їхніми родинами. Це потрібно робити, бо у волонтерів теж ресурс закінчується. І якщо держава не підключиться активніше, матимемо бездонну яму проблем.

В.Один із поданих Вами законопроектів, № 1487,щодо посилення соціальних гарантій для ветеранів війни. Що викликало його появу? Як можете спрогнозувати подальше проходження документа в парламенті?

В. Л. — Бажання справедливості. На цю тему зареєстровано багато законопроектів, у тому числі таких, що дублюють один одного. Ну, побачимо. Якщо буде реалізовано ряд нових ініціатив Президента з покращення обстановки на передовій, можливо, мій закон і не знадобиться. Тисяча гривень на день — звучить непогано, тільки чи одержуватимуть їх військові?

В.Як член профільного комітету Верховної Ради України які ще законодавчі ініціативи плануєте висувати з метою зміцнення національної безпеки і обороноздатності?

В. Л. — Є технічна складова, а є ідеологічна, яка також дуже важлива. У нас зараз більше уваги приділяється добровольчим батальйонам, менше — армійським підрозділам, тому що вони менше спілкуються з журналістами, менше скаржаться. Планую зайнятися підняттям престижу армії — основний тягар воєнних дій несе на собі саме вона.

А крім того, необхідні прозорі тендери, потрібно розбиратися з деякими призначеннями. Комітет, на жаль, засідає рідко, що я вважаю неправильним, адже в такий час він повинен працювати ледь не щодня, аби щось змінити.

В.Після відновлення призову знову тривають дискусії щодо того, якою має бути арміястроковою чи контрактною. Хотілося б почути Вашу думку з цього приводу...

В. Л. — Поки що в нас особливого вибору немає. Звичайно, ідеально — це контрактна армія, але в нинішній ситуації це нереально і з економічних причин, і задля більш різкого кількісного прориву на фронті. Тож така комбінація — і контрактники, і призовники. Вважаю, що основні знання й навички з довійськової підготовки молодь має отримувати обов’язково. Є приклад Ізраїля й інших країн, які перебувають у зоні постійної напруги, а нам у ній найближчим часом також доведеться перебувати. Тому призов повинен бути.

В.Дію військового збору продовжили до «закінчення реформування Збройних Сил України», тобто на невизначений термін. Люди, з одного боку, говорять, що, мовляв, збір ніколи не скасують, а з іншоговисловлюють готовність його сплачувати, аби й надалі в разі чого армія не виявилася голою-босою перед ворогом. Чи підтримуєте справляння цього платежу на постійній основі?

В. Л. — Якщо ці гроші витрачатимуться прозоро й ефективно, то підтримую. А якщо вони просто додаватимуться до тих, що зникають десь у повітрі, то не підтримую. Питання ще в тому, наскільки вдасться подолати корупцію. Звичайно, в такий час жодні кошти не можуть бути зайвими, тому, за великим рахунком, військовий збір справляти необхідно.

В.А корупцію реально перемогти в нашій країні, як гадаєте?

В. Л. — Корупцію реально зменшити, якщо реально захотіти її зменшити. Повністю її перемогти складно навіть у країнах із найсприятливішим кліматом для ведення бізнесу, а нам до цього ще дуже далеко. Все залежатиме від прокуратури й контролюючих органів. Якщо розслідування зловживань буде якісним, а винних покарають, це буде кроком до перемоги над корупцією.

В.Наостанок суто особисте запитання. Скажіть, у вас із братом-близнюком виникали такі ситуації, коли доводилося один одного виручати?

В. Л. — Звичайно, навіть друзі це роблять, не кажучи вже про братів. Іноді один за одного іспити складали. І зараз допомагаємо один одному, адже у життя свої іспити.


Розмову вела
Ольга ГЕРМАНОВА

«Гарячі лінії»

Дата: 6 вересня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00