ЄСВ

Єдиний соціальний внесок — 2015

Застосування понижуючого коефіцієнта до ставки єдиного внеску

Складовою системних реформ в Україні є зміна підходів до сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як одного з основних чинників навантаження на фонд оплати праці роботодавця.

Пропозиції щодо перегляду цього навантаження, зокрема шляхом зменшення діючої ставки єдиного внеску, неодноразово вносилися на розгляд як представниками бізнесу, так і громадськістю.

Ухвалення Закону № 77, який набрав чинності з 01.01.2015 р., є важливим кроком у реформуванні сплати єдиного внеску.

Так, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 77 платникам, зазначеним в абзацах другому та третьому п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ (тобто роботодавцям), надається право на зниження навантаження на фонд оплати праці.

Отже, на  зниження ставки єдиного внеску мають право такі роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, далі - Реєстр)), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до  ставок єдиного внеску, визначених частиною п’ятою ст.  8 Закону про ЄСВ.

Тобто роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до  розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до  класів професійного ризику виробництва (від  36,76%  - для 1 класу до  49,7%  - для  67 класу) таких роботодавців.

Розмір та умови застосування понижуючого коефіцієнта

Єдиний внесок для  роботодавців зменшується з  41 до  16,4%, якщо вони відповідають таким умовам:

загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 р.; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 р., то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 р. на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);

середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30% порівняно із середньою заробітною платою за 2014 р.;

середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта становитиме не менш як 700 грн.;

середня заробітна плата по підприємству становитиме не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону про Держбюджет-2015 мінімальну заробітну плату в 2015 р. встановлено у місячному розмірі: з 01.01.2015 р. - 1218 грн., з 01.12.2015 р. - 1378 грн.

Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на  застосування до  ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який у 2015 р. може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилася база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 р.

Оскільки необхідне порівняння із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 р., застосовувати понижуючий коефіцієнт зможуть лише платники, які здійснювали діяльність і  нараховували заробітну плату протягом усього 2014 р.

Дотримання першої умови

Під загальною базою нарахування єдиного внеску за місяць слід розуміти загальну суму нарахованої у місяці заробітної плати, з якої сплачується єдиний внесок.

 Приклад

Підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, розмір єдиного внеску у вигляді нарахування становить 37,26%. Діяльність провадилася цілий рік, при цьому загальна база нарахування єдиного внеску за 2014 р. становить 500 000 грн., середньомісячна база нарахування єдиного внеску за 2014 р. - 125 000 грн. (1 500 000 грн. : 12 міс. = = 125 000 грн.).

Якщо загальна база нарахування єдиного внеску за січень 2015 р. у підприємства дорівнює 195 000 грн., то понижуючий коефіцієнт становить 125 000 грн. : : 195 000 грн. = 0,64.

Отже, підприємство має право застосувати ставку єдиного внеску в розмірі 23,85% (37,26% × 0,64), а до доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами - у розмірі 22,21% (34,7% × 0,64).

 

Дотримання другої та четвертої умов

Для дотримання умови щодо збільшення у відповідному місяці 2015 р. мінімум на 30% середньої заробітної плати по підприємству порівняно із середньою заробітною платою за 2014 р. також необхідно порівняти середню заробітну плату на підприємстві за поточний місяць із середньою заробітною платою, на яку нараховується єдиний внесок по підприємству, за 2014 р.

Середня заробітна плата по підприємству в певному місяці 2015 р. визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок у цьому місяці, на кількість працівників, яким її нараховано.

Середня заробітна плата по підприємству за 2014 р. визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на підприємстві за 12 місяців, на середню кількість працівників, яким нараховувалася заробітна плата в 2014 р.

 Приклад

Загальна сума нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок всім працівникам підприємства, в січні 2015 р. становила 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 осіб. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 р. становила 195 000 грн. : 40 осіб = = 4875,00 грн.

Припустимо, що за весь 2014 р. усім працівникам було нараховано заробітну плату в розмірі 1 500 000 грн. У 2014 р. на підприємстві працювало 35 осіб, при цьому підприємство нараховувало працівникам зарплату протягом усіх 12 місяців року.

Визначимо середню заробітну плату по підприємству за 2014 р.: 1 500 000 грн. : 12 міс. : 35 осіб = 3571,43 грн.

Тепер визначимо, як зросла середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 р. порівняно з 2014 р.: 4875,00 грн. : 3571,43 грн. = 1,36.

Отже, середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 р. збільшилася на 36% порівняно з 2014 р. Підприємство виконало умову щодо збільшення середньої заробітної плати по підприємству мінімум на 30% порівняно із середньою заробітною платою за 2014 р. (36% > 30%).

Крім того, оскільки середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 р. становила 4875,00 грн., підприємство виконало також умову щодо середньої заробітної плати у розмірі не менше трьох мінімальних заробітних плат, тобто в січні 2015 р. має бути не менше 3654,00 грн. (1218 грн. × 3).

 

Дотримання третьої умови

Під середнім платежем на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта розуміють середню суму єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на базу нарахування єдиного внеску в поточному місяці, в розрахунку на одного працівника, розраховану за ставкою єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнта.

 Приклад

Понижуючий коефіцієнт, який може застосувати підприємство виходячи з даних про збільшення заробітної плати на підприємстві у січні 2015 р. порівняно з 2014 р., становить 0,64. Підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, ставка єдиного внеску у вигляді нарахування становить 37,26%. З урахуванням понижуючого коефіцієнта ставка єдиного внеску дорівнює 23,85% (37,26% × 0,64). Загальна сума нарахованої заробітної плати всім працівникам підприємства в січні 2015 р. (база нарахування єдиного внеску) становить 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 осіб. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 р. становила 4875,00 грн.

Середній платіж єдиного внеску на одну застраховану особу після застосування понижуючого коефіцієнта становить 4875,00 грн. × 23,85% = 1162,69 грн.

Середній платіж на одного працівника після застосування понижуючого коефіцієнта перевищив встановлену величину (1162,69 грн. > 700 грн.), підприємством виконано ще одну умову.

Таким чином, оскільки виконано всі умови, встановлені п.  3 розділу ІI Закону №  77, підприємство має право на  застосування понижуючого коефіцієнта.

Нагадаємо, що з 01.01.2016 р. при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам
-та-/-або нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою ст. 8 та ст. 10 Закону про ЄСВ для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому п. 1 частини першої ст. 4 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

Формування показників у звіті за формою № Д4

Відповідно до частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) - 2, 3, 6 - 8 частини першої ст. 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Крім того, для платників, зазначених у п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, визначено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), то сума єдиного внеску розраховується як  добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на  місяць, за  який нараховується заробітна плата (дохід), та  ставки єдиного внеску, встановленої для  відповідної категорії платника.

Враховуючи те, що на сьогодні не внесено відповідних змін до Порядку № 454, розглянемо приклад формування показників у табл. 6 звіту за формою № Д4 за лютий 2015 р.

У програмному забезпеченні, за допомогою якого формується звіт, обов’язково необхідно відключити функцію «автоматичний розрахунок».

 Приклад

Особа перебувала у трудових відносинах повний календарний місяць (лютий 2015 р.), і їй було нараховано 609,00 грн. заробітної плати, тобто менше мінімального розміру (працювала на умовах неповного робочого часу). Сума, на яку платник у такому випадку нараховує єдиний внесок, становить 1218 грн. При цьому в табл6 додатка 4 відображаються:

реквізит 15 «Кількість календарних днів перебування у трудових/ЦП відносинах протягом звітного місяця» - 28 днів;

реквізит 17 «Загальна сума нарахованої заробітної плати/доходу (усього з початку звітного місяця)» - 609,00 грн.;

реквізит 18 «Сума нарахованої заробітної пла-ти/доходу у межах максимальної величини, на яку нараховується єдиний внесок» - 609,00 грн.;

реквізит 19 «Сума утриманого єдиного внеску за звітний місяць (із заробітної плати/доходу)» - 21,92 грн.

Усі інші реквізити заповнюються відповідно до Порядку № 454.

У  разі якщо особа у  звітному місяці пропрацювала два тижні, а  решту часу перебувала на  лікарняному, то  в  табл.  6 додатка 4 відображається фактично нарахована заробітна плата за  відпрацьований час. За  умови, що  заробітна плата за  відпрацьований час є меншоюза мінімальну, питання необхідності донарахування сум єдиного внеску має розглядатись одночасно з  нарахуванням сум допомоги по  тимчасовійнепрацездатності.

У  разі якщо особу прийнято на  роботу протягом звітного місяця і  заробітна плата становить менше мінімального розміру, то  єдиний внесок нараховується і  утримується із  фактичної суми заробітної плати.

Відповідно, суми нарахованої заробітної плати та нарахованого й утриманого єдиного внеску повинні відображатися в табл. 1 додатка 4 до Порядку № 454, а саме:

у рядку 1.1 табл. 1 додатка 4 до Порядку № 454 зазначається фактична сума нарахованої заробітної плати, тобто 609,00 грн.;

у рядку 2.1 табл. 1 додатка 4 до Порядку № 454 зазначається 1218,00 грн., тобто сума, що відповідає мінімальному розміру заробітної плати;

у рядку 3.1.1 табл. 1 додатка 4 до Порядку № 454 зазначається 447,74 грн. (1218,00 грн. × 36,76%);

у рядку 4.1 табл. 1 додатка 4 до Порядку № 454 зазначається 609,00 грн.;

у рядку 5.1 табл. 1 додатка 4 до Порядку № 454 зазначається 21,92 грн. (609,00 грн. × 3,6%).

Звіт за  формою №  Д4 за  лютий 2015  р. подається до  20.03.2015  р.

Штрафні санкції за несплату єдиного внеску та неподання звітності з єдиного внеску з 01.01.2015 р.

Платники єдиного внеску - роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не  пізніше 20 числа місяця, крім гірничих підприємств, які зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не  пізніше 28 числа наступного місяця, що  настає за  базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць (частина восьма ст. 9 Закону про ЄСВ).

Згідно з частиною дванадцятою цієї статті єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями зі сплати єдиного внеску зобов’язань зі сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання зі сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внес-ку до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом про ЄСВ, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

За  несплату (неперерахування) або  несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у  розмірі  20% своєчасно не сплачених сум (п.  2 частини одинадцятої ст.  25 Закону про ЄСВ).

Крім того, на  суму недоїмки нараховується пеня із  розрахунку  0,1% суми недоплати за  кожний день прострочення платежу (частина десята вищезазначеної статті). Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За  неподання, несвоєчасне подання, подання не  за  встановленою формою звітності з  єдиного внеску накладається штраф у  розмірі  10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за  кожне таке неподання, несвоєчасне подання або  подання не  за  встановленою формою.

Ті самі дії, вчинені платником єдиного внеску, до якого протягом календарного року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в  розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за  кожне таке неподання, несвоєчасне подання або  подання не  за  встановленою формою звітності, передбаченої Законом про ЄСВ (крім порушень, вчинених до 01.01.2015 р.).

Отже, за  порушення, що  мали місце до  01.01.2015  р., штрафні санкції відповідно до  п. 4 частини одинадцятої ст.  25 Закону про ЄСВ не  застосовуються.

До  порушень, що  виникли з  01.01.2015  р., застосовуються штрафні санкції, визначені п. 7 частини одинадцятої вищезазначеної статті.

Порушення, вчинені до 01.01.2015 р., не можуть вважатися однотипними з порушеннями, вчиненими після 01.01.2015 р.

Повторним вважається порушення, вчинене платником єдиного внеску в межах року.

Рішення фіскального органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою та дванадцятою ст. 25 Закону про ЄСВ, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом 10 робочих днів, а також не повідомив у цей строк фіскальний орган про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб - підприємців, які є роботодавцями, у зв’язку з мобілізацією до Збройних Сил України

Відповідно до частини третьої ст. 39 Закону № 2232 за громадянами України, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, не припиняється державна реєстрація підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців.

Згідно з постановою № 111 з 18.03.2014 р. військовослужбовцям, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, грошове забезпечення виплачується в порядку та розмірах, установлених для осіб офіцерського складу, осіб рядового сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Статтею 22 Закону № 3543 визначено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність, виконують мобілізаційні завдання (замовлення) згідно з укладеними договорами (контрактами).

Відповідно до п. 92 Прикінцевих та перехідних положень Закону про ЄСВ під час особливого періоду, визначеного Законом № 3543, платники єдиного внеску, визначені ст. 4 Закону про ЄСВ, яких призвано на військову службу під час мобілізації або залучено до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов’язків, передбачених п. 2 ст. 6 Закону про ЄСВ, якщо вони не є роботодавцями.

Якщо платник єдиного внеску має найманих працівників і на строк своєї військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, уповноважує іншу особу на виплату найманим працівникам заробітної плати та/або інших доходів, його зобов’язання, визначені підпунктами 1 (крім сплати єдиного внеску) - 6, 10, 12 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ, здійснює така уповноважена особа.

Єдиний внесок, що був нарахований уповноваженою особою з таких виплат, сплачується до бюджету демобілізованою фізичною особою - підприємцем протягом 180 календарних днів з першого дня її демобілізації без нарахування штрафних і фінансових санкцій.

При цьому демобілізована фізична особа - підприємець повинна протягом 10 днів після демобілізації надати відповідному фіскальному органу копію підтвердного документа про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та заяву із зазначенням даних про нарахований єдиний внесок уповноваженою особою за період строку проходження нею військової служби.

Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв’язку з виконанням обов’язків під час мобілізації, заява і копія підтвердного документа подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Під копією підтвердного документа слід розуміти копію військового квитка або копію іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Звітність про нарахований єдиний внесок протягом строку військової служби фізичної особи - підприємця уповноваженою особою на суми виплат найманим працівникам та іншим особам подається демобілізованою фізичною особою - підприємцем у порядку та строки, встановлені Законом про ЄСВ, без нарахування штрафних і фінансових санкцій, передбачених цим Законом.

Враховуючи зазначене, фізичні особи - підприємці, яких призвано на військову службу під час мобілізації або залучено до виконання обов’язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від сплати єдиного внеску за себе тільки за умови, якщо вони не є роботодавцями.

Нарахування єдиного внеску на індексацію щомісячного грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу податкової міліції

Платниками єдиного внеску відповідно до абзацу сьомого п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, зокрема, є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, зазначеним у п. 9 частини першої цієї статті.

Згідно з абзацом другим п. 1 частини першої ст. 7 та частиною шостою ст. 8 Закону про ЄСВ для зазначених платників єдиний внесок нараховується на суми грошового забезпечення кожної застрахованої особи у розмірі 34,7%. Єдиний внесок з військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу утримується у розмірі 2,6% грошового забезпечення відповідно до частини десятої ст. 8 зазначеного Закону.

Пунктом 357.1 ст. 357 Податкового кодексу визначено, що форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водночас згідно з п. 353.1 ст. 353 цього Кодексу особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначено постановою № 1294.

Відповідно до п. 1 цієї постанови грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу включає в себе посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене суми індексації не включено до складових грошового забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції.

Отже, на індексацію щомісячного грошового забезпечення особам начальницького і рядового складу податкової міліції єдиний внесок не нараховується.

Водночас відповідно до розділу V Закону № 2262, яким визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, що перебували, зокрема, на службі в органах і підрозділах податкової міліції, які мають право на пенсію за цим Законом, суми індексації не враховуються при обчисленні пенсії. Пенсії зазначеним особам обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, увстановлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску третіми особами

Згідно з п. 1 частини другої ст. 6 Закону про ЄСВ платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини другої ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов’язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Водночас п. 9 зазначеної статті встановлено, що передачу платниками єдиного внеску своїх обов’язків з його сплати третім особам заборонено, крім випадків, передбачених законодавством, а саме:

у разі ліквідації юридичної особи - платника єдиного внеску або втрати платником з інших причин статусу платника єдиного внеску сума недоїмки сплачується за рахунок коштів та іншого майна платника. У такому разі відповідальними за погашення недоїмки є:

ліквідаційна комісія - щодо юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва або іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується;

у разі недостатності у платника єдиного внеску коштів та іншого майна для сплати недоїмки відповідальними за її сплату є:

засновники або учасники юридичної особи - платника єдиного внеску, що ліквідується, якщо згідно із законом вони несуть повну чи додаткову відповідальність за її зобов’язаннями;

юридична особа - щодо утворених нею філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу - платника єдиного внеску, що ліквідується. У разі злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення платника єдиного внеску зобов’язання зі сплати недоїмки покладаються на осіб, до яких відповідно до законодавства перейшли його права та обов’язки.

Водночас згідно з п. 87.7 ст. 87 Податкового кодексу забороняється будь-яка уступка грошового зобов’язання або податкового боргу платника податків третім особам. Положення цього пункту не поширюється на випадки, коли гарантами повного та своєчасного погашення грошових зобов’язань платника податків є інші особи, якщо таке право передбачено цим Кодексом.

Крім того, відповідно до п. 8 Порядку № 609 у разі заповнення поля «Призначення платежу» з порушенням вимог, визначених у цьому Порядку, документ на переказ береться до виконання.

При цьому  у разі якщо поле «Код платника» не відповідає коду платника в полі «Призначення платежу», сплачені суми єдиного внеску зараховуються на код платника, що є власником рахунку.

У разі якщо мало місце здійснення фактичної сплати єдиного внеску однією особою за зобов’язанням іншої, облік сум буде проведено відповідно до Порядку № 450.

Нарахування та сплата єдиного внеску на суми компенсації за  невикористані дні щорічної відпустки у разі переведення працівника на інше підприємство, в установу, організацію

Статтею 32 КЗпП установлено, що переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію можливе лише за згодою працівника.

Переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду є підставою для припинення трудового договору (п. 5 ст. 36 КЗпП). Відповідно на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців та найманих працівників є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом про оплату праці. Суми грошових компенсацій у разі невикористання, зокрема, щорічних (основної та додаткових) відпусток у розмірах, передбачених законодавством, є базою для нарахування та утримання єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього ст. 24 Закону про відпустки у разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням має бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Статтею 81 КЗпП урегульовано питання права працівників на щорічну відпустку у разі переведення на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше місце роботи. Установлено, що за бажанням працівників, переведених на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, в установу, організацію, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації, щорічна відпустка повної тривалості надається до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.

Якщо працівник, переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, повністю або частково не використав щорічні основну та додаткові відпустки і не одержав за них грошову компенсацію, то до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, зараховується час, за який він не використав ці відпустки за попереднім місцем роботи.

Отже, працівник при переведенні на роботу на інше підприємство має право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічних відпусток або грошову компенсацію за невикористані ним дні щорічних відпусток за його бажанням може бути перераховано на рахунок підприємства, на яке перейшов працівник.

Статтею 116 КЗпП визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Підприємство, що нараховує та перераховує грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку, є страхувальником, який зобов’язаний нарахувати, утримати та сплатити єдиний внесок.

Враховуючи зазначене, для нового роботодавця сума отриманої компенсації за відпустку, невикористану працівником на попередньому місці роботи, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.

Нарахування єдиного внеску на суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами

З 01.07.2013 р. набрав чинності Закон № 231, яким крім удосконалення порядку призначення та індексації пенсій внесено зміни до ст. 11 Закону про пенсійне страхування (осіб, які перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, віднесено до категорії застрахованих) та статей 4, 7 Закону про ЄСВ (осіб, які отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, віднесено до платників єдиного внеску та зазначену допомогу включено до бази для нарахування та утримання єдиного внеску).

Отже, допомога у зв’язку з вагітністю та пологами, нарахована з 01.07.2013 р., є базою нарахування єдиного внеску.

Згідно з абзацом сьомим п. 1 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці - підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства, - для осіб, зазначених у пунктах 9 - 14 цієї частини.

Також платниками єдиного внеску у розмірі 2% є особи, які отримують допомогу по тимчасовій непраце-здатності, перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (п. 11 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ).

Відповідно до абзацу другого п. 1 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ єдиний внесок для платників, зокрема підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю та виплачують допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами, нараховується на суму допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами у розмірі 33,2%.

Платниками єдиного внеску згідно з пунктами 4, 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме: наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (далі - особи, які провадять незалежну професійну діяльність).

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, є суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску (п. 3 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Пунктом 2 частини першої цієї статті визначено, що базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою, ніж розмір мінімального страхового внеску (норма діє з 01.01.2015 р.).

Водночас згідно з пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються, зокрема, суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, встановлюється у розмірі 34,7% визначеної пунктами 2 та 3 частини першої ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Розмір єдиного внеску (34,7%) включає в себе відрахування на пенсійне забезпечення у розмірі 33,2% і відрахування на випадок безробіття - 1,5%, що є обов’язковим, але не містить відрахувань до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), який здійснює виплату допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.

Отримання допомоги від Фонду для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону про ЄСВ, можливе за умови добровільної участі у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, шляхом укладення відповідного договору з органами ДФС та сплати добровільних внесків. Єдиний внесок у такому разі встановлюється у розмірі 36,6% (включає відрахування на пенсійне забезпечення у розмірі 33,2%, на випадок безробіття - 1,5%, та на випадок тимчасової втрати працездатності - 1,9%) від бази нарахування (частина одиннадцята ст. 8 Закону про ЄСВ).

Виплати у зв’язку з вагітністю та пологами застрахованим особам здійснюються за рахунок коштів Фонду.

Суб’єкти підприємницької діяльності, які не сплачують страхові внески до Фонду, можуть звернутися за допомогою у зв’язку з вагітністю та пологами до управління праці та соціального захисту населення.

Таким чином, суми допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, отримані з бюджету або Фонду фізичними особами - підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не є базою нарахування єдиного внеску.

 

 

«Гарячі лінії»

Дата: 3 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42