Податок на майно

Плата за землю

Згідно зі змінами, внесеними Законом № 71 до Податкового кодексу, плату за землю як складову податку на майно включено до переліку місцевих податків і зборів, а органам місцевого самоврядування надано право встановлювати ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, який сплачується на відповідній території. При цьому податок на майно в частині плати за землю є обов’язковим для встановлення.


Порядок встановлення місцевих податків і зборів визначено Податковим кодексом.

Так, згідно з п. 284.1 ст. 284 цього Кодексу органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, який сплачується на відповідній території.

Слід зазначити, що до 01.01.2015 р. плата за землю була загальнодержавним податком, рішення про встановлення цього податку на відповідній території не приймалися.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу рішення про встановлення місцевих податків та зборів (зокрема, плати за землю) офіційно оприлюднюється до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків і зборів. У іншому випадку норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У рішенні обов’язково вказуються об’єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов’язкові елементи, визначені ст. 7 Податкового кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків і зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу.

Крім того, п. 284.1 ст. 284 цього Кодексу встановлено, що органи місцевого самоврядування повинні подати контролюючим органам рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку до 25 грудня року, що передує звітному. Зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися такі зміни.

У випадку якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю — із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу).

Варто зауважити, що оскільки зазначені норми Податкового кодексу набрали чинності з 01.01.2015 р., то органи місцевого самоврядування не мали можливості прийняти відповідні рішення в порядку, визначеному ст. 12 цього Кодексу.

Також слід зазначити, що серед рекомендованих п. 4 Прикінцевих положень Закону № 71 органам місцевого самоврядування до прийняття рішень щодо встановлення на 2015 р. податків відсутні рішення щодо встановлення плати за землю.

Враховуючи зазначене, у 2015 р. плата за землю справляється відповідно до вимог пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12, п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу із застосуванням ставок земельного податку 2014 р. та з урахуванням коефіцієнта індексації, доведеного листом № 6-28-0.22-215/2-15, — 1,249 (кумулятивне значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель з 1995 р. станом на 01.01.2015 р. становить 3,997).

Для окремих категорій землекористувачів нормами Податкового кодексу визначено умови, за яких вони можуть бути платниками плати за землю.

Зокрема, при переході права власності на будівлі земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовано такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку (до 01.01.2015 р. — з дати реєстрації права власності на нерухоме майно).

Крім того, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений і зареєстрований згідно із законодавством.

Тому органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування слід провести інвентаризацію земельних ділянок і землекористувачів та організувати роботу щодо оформлення права землекористування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 Земельного кодексу.

Слід зазначити, що з 1 січня 2015 р. значно скорочено перелік визначених Податковим кодексом пільг щодо сплати податку для юридичних осіб.

Так, згідно з п. 282.1 ст. 282 Податкового кодексу від сплати податку звільняються:

  • санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів;
  • громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25% суми загальних витрат на оплату праці. Дозвіл на право користування такою пільгою зазначеними підприємствами надається уповноваженим органом відповідно до Закону № 875;
  • бази олімпійської та параолімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Слід звернути увагу на те, що згідно з п. 284.3 ст. 284 Податкового кодексу у разі надання платниками податку, які користуються пільгами зі сплати цього податку, в оренду земельних ділянок, окремих будівель, споруд або їх частин податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) в тимчасове користування (оренду) іншим бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування.

Серед фізичних осіб від сплати земельного податку звільнено:

  • інвалідів першої і другої груп;
  • фізичних осіб, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
  • пенсіонерів (за віком);
  • ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону № 3551;
  • фізичних осіб, визнаних законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При цьому звільнення від сплати податку для зазначених категорій фізичних осіб передбачено щодо однієї земельної ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм:

  • для ведення особистого селянського господарства — у розмірі не більш як 2 га;
  • для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах — не більш як 0,25 га, у селищах — не більш як 0,15 га, у містах — не більш як 0,10 га;
  • для індивідуального дачного будівництва — не більш як 0,10 га;
  • для будівництва індивідуальних гаражів — не більш як 0,01 га;
  • для ведення садівництва — не більш як 0,12 га.

Також від сплати податку звільнено власників земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачів за умови передачі земельних ділянок і земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Слід зазначити, що враховуючи норми ст. 12 Податкового кодексу, органи місцевого самоврядування не мали можливості встановити пільги до початку нового бюджетного року.

Водночас п. 284.2 ст. 284 цього Кодексу встановлено, що якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

При цьому згідно з пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу не дозволяється встановлення індивідуальних пільгових ставок місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільнення їх від сплати таких податків і зборів.

Тобто при прийнятті рішень щодо встановлення пільг зі сплати земельного податку органам місцевого самоврядування слід керуватися нормою п. 30.2 ст. 30 Податкового кодексу, відповідно до якої підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Право на щорічне встановлення ставок земельного податку надано місцевим радам у межах, визначених Податковим кодексом.

Так, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більш як 3% їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь — не більш як 1% їх нормативної грошової оцінки.

За земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні суб’єктів господарювання (крім державної та комунальної форм власності), ставка податку встановлюється у розмірі не більш як 12% їх нормативної грошової оцінки.

За земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, ставки податку встановлюються у розмірі не більш як 5% нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.

До повноважень органів місцевого самоврядування належить також прийняття рішень щодо проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 Податкового кодексу рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Обов’язковість проведення нормативної грошової оцінки земель передбачено ст. 13 Закону № 1378, а періодичність проведення — ст. 18 цього Закону: не рідше ніж один раз на 5 — 7 років.

Своєчасне проведення (повторне) нормативної грошової оцінки земельних ділянок у населених пунктах України в терміни, визначені чинним законодавством, — джерело додаткових надходжень до місцевого бюджету з плати за землю.

«Гарячі лінії»

Дата: 3 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42