Юридична практика

Відображення господарської операції у податковому обліку здійснюється відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів

Судами при розгляді справи щодо правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень про визначення суми податкового зобов’язання з ПДВ було прийнято позицію податкового органу про відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання контрагентами позивача робіт, визначених укладеними договорами підряду.

Суть правовідносин полягає у такому.

Як установлено судами, у справі № 826/354/14 ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника щодо правомірності нарахування та сплати податку на прибуток та ПДВ по взаємовідносинах з контрагентами за весь період таких взаємовідносин.

За результатами проведеної перевірки ДПІ складено акт від 10.12.2013 р., яким установлено порушення позивачем:

  • пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та зменшено податкові зобов’язання з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 7250 грн., у тому числі за листопад 2010 р. у сумі 7250 грн.;
  • п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу, в результаті чого підприємством завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та зменшено податкові зобов’язання з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 68 623 грн., завищено суму залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, в розмірі 57 695 грн., занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 83 112 грн.

На підставі складеного акта перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.12.2013 р., якими збільшено суму податкового зобов’язання.

Договір 1

Між платником та ФОП укладено договори підряду від 09.09.2010 р., від 07.10.2010 р., від 08.12.2010 р., згідно з якими замовник (позивач) доручає, а підрядник (ФОП) зобов’язується виконати підготовчі, оздоблювальні та демонтажні роботи з реконструкції адміністративного будинку.

ФОП на ім’я платника виписано податкові накладні від 27.10.2010 р., від 25.01.2011 р., від 09.02.2011 р., від 24.05.2011 р.

До цих договорів надано акти виконаних робіт на підготовчі та демонтажні роботи від 27.10.2010 р., від 25.01.2011 р., від 28.02.2010 р.

Договір 2

Між платником і ТОВ укладено договір підряду від 18.05.2011 р. та додаткові угоди до даного договору від 04.07.2011 р. та від 11.07.2011 р., відповідно до яких замовник (платник) доручає, а підрядник (ТОВ) зобов’язується виконати оздоблювальні роботи з реконструкції адмінбудинків.

До цього договору надано акти виконаних робіт за серпень 2011 р., за липень 2011 р., за вересень 2011 р.

Також між платником і ТОВ укладено договори підряду від 07.10.2011 р., від 08.11.2011 р., згідно з якими замовник доручає, а підрядник зобов’язується виконати поточний ремонт на адмінбудинку з матеріалів замовника. До даних договорів підписано акти виконаних робіт за грудень 2011 р., за березень 2012 р.

ТОВ було виписано на ім’я позивача ряд податкових накладних.

Сплачені за отриманий за договором товар кошти було включено позивачем до валових витрат і податкового кредиту з ПДВ відповідного звітного періоду.

Виходячи з системного аналізу норм ст. 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум ПДВ у зв’язку з таким придбанням з урахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат зі сплати ПДВ до податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами відповідно до п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом ДПС суми податку, попередньо віднесені до податкового кредиту, лишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність згідно із законом.

Пункт 201.1 ст. 201 вищезазначеного Кодексу зобов’язує платника податку  надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до п. 201.8 цієї статті право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 Податкового кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно з п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У ст. 9 Закону про бухоблік зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи має бути складено під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із змісту наведених правових норм випливає, що податковий кредит для визначення об’єкта оподаткування ПДВ має бути сформовано за наявності фактично здійснених і належним чином підтверджених господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, що відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Судячи з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі таких документів: договорів підряду, кошторисів та протоколів про договірну ціну, актів виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок.

Однак колегія суддів наголошує на тому, що згідно з договорами від 07.10.2011 р., від 08.11.2011 р. поточний ремонт будинку мав бути виконаний саме з матеріалів замовника, тобто платника.

Проте в матеріалах справи не міститься інформації на підтвердження передачі від позивача будівельних матеріалів для виконання робіт спірними контрагентами або кошторису від спірних контрагентів використаних будматеріалів; немає переліку робіт, які необхідно виконати спірним контрагентам.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи міститься дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий платнику Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (далі — Інспекція ДАБК), від 16.05.2008 р., відповідно до якого авторський нагляд здійснює платник, але виконавцем зазначено ТОВ «В».

З матеріалів справи не випливає та з пояснень позивача не зрозуміло, чому виникла необхідність залучати до оздоблювальних, демонтажних та ремонтних робіт інших осіб, окрім зазначених у дозволі інспекції ДАБК.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне виконання контрагентами позивача робіт, визначених укладеними договорами підряду, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з його контрагентами, тобто про відсутність операцій, які можуть бути об’єктом оподаткування ПДВ.

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг за договорами підряду фактично не мали реального характеру, надання послуг оформлено лише документально та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених укладеними договорами.

Таким чином, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в акті перевірки, та прийняті на його основі податкові повідомлення-рішення.

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42