Статті
Тема: Організація діяльності підприємств, Інше

Корови не винні

Стрімке подорожчання кормів та інших матеріальних ресурсів при незмінних цінах на молоко ставлять під загрозу молочну галузь країни, яка забезпечила минулого року майже 25 млрд. грн. надходжень до сільської місцевості. На сьогодні цей продукт є одним із найдешевших у світі, а витрати на його виробництво перевищують ціну, за яку купують у селян.


На думку експертів, нинішній рік — один із найважчих для сільгосптоваровиробників за всі роки незалежності. Насамперед це пов’язано з війною на сході України і різким спадом в економіці. Серед найгостріших проблем, які постають перед аграріями, — проведення весняно-польових робіт в умовах девальвації гривні, подорожчання матеріально-технічних ресурсів, відсутність повноцінної державної підтримки тваринництва, неефективне управління державними аграрними підприємствами, проблеми компенсації банківських відсотків, земельна реформа... Навіть попри вкрай складну фінансову ситуацію в господарствах і відсутність підтримки з боку держави фіскальний тиск на сільськогосподарських працівників посилюється. За даними експертів Українського клубу аграрного бізнесу, розмір єдиного податку, що сплачується сільськогосподарськими підприємствами, цього року зріс в 21 раз — до 2 млрд. грн. Водночас орендна плата за користування землею підвищилася на 25%. За розрахунками експертів  невідшкодування ПДВ під час експорту зернових та олійних культур (а саме таке рішення ухвалив парламент) призведе до зменшення валового збору врожаю на 30%, валютних надходжень від експорту зернових майже на 3 млрд. дол. і звільнення 59 тис. працівників. Це результат так званої боротьби з корупцією в аграрній сфері. Тому, на думку експертів, очевидно, що за відсутності прямої державної підтримки селян потрібно не змінювати умови оподаткування, а зберегти діючу систему, насамперед — спеціальний режим оподаткування сільгосппідприємств, принаймні до 2018 р. Адже в нинішніх досить складних умовах девальвації гривні і відсутності обігових коштів не всі підприємства можуть витримати фіскальний тиск і збанкрутують. Чи почує влада думку аграріїв? Хлібороби сподіваються, що почує.

Усі ці проблеми були темою обговорення на IV Всеукраїнському аграрному форумі, який нещодавно відбувся у Києві. Його учасники вели розмову про ситуацію, що склалася, і разом з представниками уряду намагалися вирішити усі питання. Голова Аграрного союзу України Геннадій Новиков вважає, що ситуація в АПК критична. На жаль, через подорожчання матеріально-технічних ресурсів і відсутність доступного кредитування буде спрощено технологію виробництва. А тому високих урожаїв цього року, швидше за все, очікувати не варто.

Відтак стрімке подорожчання кормів та інших ресурсів при незмінних цінах на молоко ставлять під загрозу молочну галузь країни, яка забезпечила минулого року майже 25 млрд. грн. надходжень до сільської місцевості. На сьогодні цей продукт є одним із найдешевших у світі, а витрати на його виробництво перевищують ціну, за яку купують сировину у селян.

«Молочній галузі під час кризи дісталося чи не найбільше: заборона експорту до Росії — основного ринку збуту молочної продукції, найнижча ціна за всю історію виробництва, відсутність підтримки з боку держави.., — стверджує Андрій Дикун. — Водночас у 2014 році молочарі довели, що можуть ефективно працювати навіть у таких складних умовах». Як результат, промислове виробництво молока в країні зросло на 10%. Уперше в історії середній надій на корову становив 5200 тис. л молока.

Втім, сьогодні перед українськими виробниками постає жорсткий вибір — залишити бізнес чи працювати ще ефективніше, сподіваючись на поліпшення ситуації в найближчому майбутньому. Відверто кажучи, експерти досить стримано коментують ситуацію. Мовляв, нічого критичного ще не відбувається. А ось за даними Державної служби статистики виробництво молока в січні цього року скоротилося на 12%, або на 82 тис. т, порівняно з груднем 2014-го. У свою чергу, у грудні виробництво молока зменшилося на 12,7%, або на 98 тис. т, порівняно з листопадом. І така ситуація не може не тривожити. Скорочення поголів’я і зниження виробництва експерти прогнозують і надалі.

«Згідно з нашими прогнозами ми очікуємо зменшення виробництва молока цього року на 2,5%, — коментує економіст Департаменту технічної співпраці ФАО — продовольчої сільськогосподарської організації ООН в Україні Андрій Ярмак. — Така ситуація негативно впливає на молочну галузь. Це пов’язано з тим, що основні кормові компоненти дорожчають, зростає вартість енергетики».

Ресурсів для модернізації галузі немає. Заробітна плата у молочарів низька, кредити відсутні, ціни на витратні засоби — корми, пальне, добрива — стрімко зростають. Де ж узяти товаровиробникам обігові кошти? Відповіді на це запитання практично немає. «Якщо безпосередньо говорити про виробництво молока в особистих селянських господарствах, то нині вони виробляють 80% від усієї молочної продукції, — зазначає голова Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич. — Але ситуація щодо збереження виробництва цієї самої кількості сировини є досить тривожною. Бо цінова політика на молоко, яке виробляється особистими селянськими господарствами, є однією з найнижчих за останні чверть століття. Нонсенс: ціна на пально-мастильні матеріали суттєво зросла і становить 30 грн., а ціна за літр молока, закупленого у селянина, за два останні роки практично не змінилася і в середньому становить 2 грн. 40 коп. Через таку цінову політику українська молочна галузь може взагалі зникнути».

Отже, найболючішим на цей час для одноосібників, фермерів і загалом для всіх учасників ринку є питання ціни на молоко. При витратах, що повсякчас зростають, вартість молочної продукції досить низька. В одноосібних господарствах — значно нижча собівартості. Але її на рівень рентабельності не піднімеш, адже споживає молоко в основному внутрішній ринок. Українці втрачають купівельну спроможність. Споживання молока за минулий рік скоротилося на 4%.

Практично всі експерти і виробники зазначають, що одним із аспектів виживання для молочної галузі є переорієнтація на зовнішні ринки. Валютні надходження за мінімальної закупівельної ціни в гривнях на внутрішньому ринку можуть навіть забезпечити надприбутки галузі. Принаймні переробникам і експортерам. Втім, не слід забувати, що 80% українського молока виробляють у приватних селянських господарствах. А експортуємо ми наразі лише 1% від виробленої молочної продукції. Тому експорт розвивати потрібно, однак сподіватися на стрімкий прорив не варто. Торік ми мали суттєве скорочення постачання молочної продукції на закордонні ринки. У грошовому вимірі — на 18%. Тож справді, є над чим працювати. Наразі в Україні розвинули виробництво фактично до європейських стандартів не більше ніж 30 підприємств. Але вони зробили це ще раніше. Нині ресурсів у виробників нема. Крім того, на заваді експорту виник ще один серйозний бар’єр — відсутність контролюючого органу, який би гарантував для покупців безпеку і якість товару. Тож одна із серйозних проблем, яку потрібно вирішити негайно, — реформування ветеринарної фітосанітарної служби.

Отже, і експерти, і виробники спасіння галузі вбачають у її модернізації. Але за які кошти? Ні прибутків, ні кредитів, ні державних дотацій — лише податки, що зростають. Як у такій ситуації модернізувати виробництво?

«Усі зараз намагаються зберегти те, що є, — підкреслює народний депутат України Леонід Козаченко. — Слід змінювати монетарну політику, проаналізувати банківський сектор, обговорити питання фіскальної політики і підтримки сільгоспвиробництва».

Аби зрозуміти підходи влади до агросектора, досить проаналізувати депутатські ініціативи щодо неповернення ПДВ при експорті зерна. Для боротьби з корупцією вони пропонують не повертати ці 20% за реалізацію зерна, оскільки вони потраплять не виробникам, а трейдерам. Очевидно, депутати не знають, що трейдери автоматично перекладають свої втрати на аграріїв. І неповернення ПДВ лягає винятково на плечі хліборобів. Бо саме у них трейдери куплять збіжжя на 20% дешевше і не постраждають. До речі, експерти зазначають, що неповернення ПДВ від експорту продукції чомусь найбільше стосується аграрного сектора. В інших галузях цей податок повертається. На думку Леоніда Козаченка,  втрати селян від неповернення ПДВ можуть становити 42 млрд. грн. На кого ж тоді сподіватися виробникам молока?

«Надій на державу у нас немає, — зауважує Андрій Дикун. — І основна кількість переробників і виробників це розуміють. Тому наше завдання сьогодні — вижити. Стати ефективнішими, переходити на сучасні технології».

«Рівень зацікавленості до нашої країни з боку іноземних партнерів досить високий, — додає міністр агрополітики Олексій Павленко. — На часі співпраця з ЄС. Цього року очікуємо відкриття європейського ринку для молокопродуктів і м’яса яловичини. Триває сертифікація багатьох молочних підприємств. Сподіваємося на перемовини з Китаєм та країнами Близького Сходу і Африки, які також зацікавлені у збільшенні нашого експорту. Тільки експорт до інших країн дасть змогу отримати валютну виручку і підтримувати галузь».

 Тож варіанти спасіння, як бачимо, з’являються. Крім того, Верховна Рада ухвалила зміни до Державного бюджету на 2015 р. щодо фінансування бюджетних програм у галузі сільського господарства. Зокрема, 250 млн. грн. планується спрямувати на державну підтримку галузі тваринництва. Це добре, але цими грішми ситуацію не врятуєш...


В’ячеслав КОЗАК,
Микола ВЛАЩУК

«Гарячі лінії»

Дата: 3 травня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42