Юридична практика
Тема: Перевірки та відповідальність, Митна справа

Забезпечення позову у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів

Прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів має для імпортера наслідки збільшення суми необхідних до сплати митних платежів та, відповідно, собівартості імпортованого товару. У зв’язку з цим цілком природними є ситуації, в яких імпортери не погоджуються з рішеннями митниці й використовують своє право на їх оскарження, зокрема, у судовому порядку.

Частиною сьомою ст. 55 Митного кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплено право декларанта або уповноваженої ним особи у разі незгоди з рішенням митниці про коригування митної вартості товарів отримати такі товари у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та гарантування відповідно до розділу Х цього Кодексу сплати різниці між уже сплаченою сумою митних платежів та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною митницею.

Суттєвим є те, що строк дії відповідних гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів у вільний обіг. У разі якщо рішення про коригування митної вартості товарів не скасовано в адміністративному порядку, який визначено частиною дев’ятою ст. 55 Митного кодексу, або в судовому порядку за правилами Кодексу адміністративного судочинства, завершення строку дії гарантій є підставою для перерахування забезпеченої гарантією суми до держбюджету.

Водночас, як свідчить практика, фактичний час, необхідний для розгляду судом справи та набрання законної сили судовим рішенням, значно перевищує встановлений Митним кодексом 90-денний строк дії гарантій.

Таким чином, у разі задоволення судом позову імпортера та скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів на момент набрання відповідною постановою суду законної сили різниця в митних платежах, на суму якої надавалася гарантія, є вже перерахованою до держбюджету.

У зв’язку з цим у імпортерів постає питання про наявність правових підстав для вжиття у справах щодо оскарження рішень про коригування митної вартості товарів заходів забезпечення адміністративного позову у вигляді встановлення заборони на реалізацію митницею наданих фінансових гарантій шляхом перерахування відповідних сум митних платежів до держбюджету.

Слід зазначити, що 90-денний строк дії фінансових гарантій установлено Митним кодексом. Продовження законодавчо встановленого строку актом органу судової влади суперечитиме закріпленим у ст. 6 Конституції засадам поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову.

Щодо правової природи забезпечення адміністративного позову, то воно полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення цієї справи по суті визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання в майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення позову покликано гарантувати виконання постанови адміністративного суду і спрямовано на забезпечення закріпленого у ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства принципу обов’язковості судових рішень.

Відповідно до ст. 117 цього Кодексу позов може бути забезпечено двома шляхами:

  • зупиненням дії оскаржуваного рішення або його окремих частин;
  • забороною вчиняти певні дії.

Слід звернути увагу, що обраний вид забезпечення позову має відповідати заявленим позовним вимогам, тобто забезпечувати виконання саме цих вимог.

У зв’язку з цим необхідно мати на увазі, що скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів не означає автоматичного визнання митної вартості, заявленої декларантом.

Верховний Суд України у своїй практиці, наприклад у постановах від 07.09.2012 р., 17.12.2013 р. та 15.04.2014 р., справедливо зазначає, що визначення митної вартості товарів є виключною компетенцією митниці. Якщо суд постановляє рішення про стягнення надміру сплачених митних платежів, він фактично визначає митну вартість ввезеного товару, чим підміняє митний орган, що є неприпустимим.

Отже, з моменту скасування судом рішення митниці про коригування митної вартості товарів питання правильності визначення митної вартості стає знову відкритим. І в такому випадку з урахуванням висновків суду митниця має прийняти відповідне рішення. До того ж це не обов’язково має бути рішення про визнання митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підтвердження раніше визначеної митної вартості митницею. Врахування висновків суду щодо недоліків скасованого рішення про коригування митної вартості може полягати у врахуванні певних документів щодо складових митної вартості товарів, визначенні її за іншим методом тощо та мати наслідком визначення іншого рівня митної вартості товарів.

І лише після визнання митної вартості товарів, заявленої декларантом, або її визначення митницею з урахуванням висновків суду можна буде встановити наявність або відсутність митних платежів, належних до повернення з держбюджету, та їх точну суму.

Вищезазначене свідчить про те, що заявлення вимоги про стягнення надміру сплачених податків в одному позові разом із вимогою про скасування рішення про коригування митної вартості товарів є передчасним.

Суд не може визначити належну до повернення суму податків, оскільки тим самим визначить митну вартість товарів. А це, як уже зазначалося, — виключна компетенція митниці.

З урахуванням викладеного повернемося до аналізу підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову щодо скасування рішення митниці про коригування митної вартості товарів шляхом встановлення заборони перераховувати до держбюджету суми фінансової гарантії.

Оскільки скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів не може однозначно свідчити про наявність завищення належних для сплати до держбюджету сум митних платежів та розмір такого завищення, не можна вважати належно доведеним існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.

Статтею 301 Митного кодексу, порядками № 618 та № 882 чітко визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надміру сплачені до бюджету.

Отже, законодавством визначено механізм повернення з бюджету надміру або помилково сплачених коштів, що свідчить про можливість захисту прав позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову.

Зважаючи на правову визначеність такого механізму, витрати та зусилля, які необхідно буде докласти для повернення перерахованих до бюджету коштів із суми фінансової гарантії, не можуть вважатися значними у розумінні Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи, що безпосереднє скасування рішення про коригування митної вартості товарів не дає змоги встановити наявність або відсутність митних платежів, належних до повернення з держбюджету, та їх точну суму, відсутній необхідний зв’язок між вимогою щодо скасування рішення про коригування митної вартості товарів та забезпеченням цієї вимоги у вигляді встановлення заборони на реалізацію наданої фінансової гарантії шляхом перерахування відповідних сум митних платежів до держбюджету.

За відсутності такого зв’язку навіть очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не може бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді встановлення вище-зазначеної заборони.

Отже, слід дійти висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову щодо скасування рішення митниці про коригування митної вартості товару шляхом встановлення заборони на реалізацію наданої митниці фінансової гарантії шляхом перерахування відповідних сум митних платежів до держбюджету.

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42