ЗЕД

Документація з трансфертного ціноутворення: міжнародний досвід

Темі документації з трансфертного ціноутворення (далі — ТЦ) було присвячено низку матеріалів на сторінках «Вісника». Продовжуючи цю тематику, пропонуємо детально розглянути основні міжнародні рекомендації та правила щодо підготовки документації з ТЦ, а також визначити рекомендації для платників податків України стосовно запровадження системи документування ТЦ.


Ознайомлення з міжнародними правилами та рекомендаціями

Протягом останнього десятиріччя економічно розвинутими країнами було вжито значних зусиль щодо стандартизації, підвищення рівня та деталізації вимог до підготовки документації з ТЦ.

Так, у вересні 2014 р. розділ V «Документація» Настанов ОЕСР щодо ТЦ для транснаціональних компаній та податкових служб і додатки до нього викладено в новій редакції. Відтепер Настанови ОЕСР називаються Рекомендаціями щодо документації з ТЦ та звіту в розрізі кожної країни (далі - Рекомендації ОЕСР). У жовтні 2014 р. у ході 41-ї зустрічі Загального форуму Європейської Комісії з питань ТЦ (JTPF) відбулася активна дискусія між її учасниками щодо подальшого поліпшення функціонування Кодексу поведінки стосовно документації з ТЦ для асоційованих підприємств в Європейському Союзі (далі — Кодекс або EU TPD). Централізація та стандартизація документації з ТЦ мають зменшити навантаження у дотриманні вимог до такої документації.

Платник податків має докладати певних зусиль з проведення адекватного аналізу ТЦ для встановлення дотримання принципу «витягнутої руки», а також відображення того, що такий аналіз було фактично здійснено. Належна документація дасть змогу спростити перегляд контролюючими органами результатів здійснення платником податків аналізу ТЦ, а отже, сприятиме запобіганню або своєчасному усуненню будь-яких суперечок, що можуть виникнути з питань ТЦ. Така документація характеризується достатньою деталізацією відомостей, що підтверджують дотримання платником принципу «витягнутої руки», а також своєчасністю, з якою такі деталізовані відомості підготовлено і подано до контролюючих органів.


ДОВІДКОВО

 

Загалом питанням документації у сфері ТЦ присвячено низку окремих міжнародних документів (розділів у документах), зокрема:

 

1) Пакет документації з ТЦ (Transfer Pricing Documentation Package, PATA, 03/2003) (даліПакет);

 

2) Кодекс поведінки щодо документації з ТЦ для асоційованих підприємств в Європейському Союзі (Code of Conduct on transfer pricing documentation for associated enterprises in the European Union (EU TPD), 9738/06, 06/2006);

 

3) Настанови ОЕСР щодо ТЦ для транснаціональних компаній та податкових служб (OECD Transfer Pricing Guidelines for Multinational Enterprises and Tax Administrations (as it read on 22 July 2010; OECD 2012) (розділ V «Документація» зазначених настанов ОЕСР та додатки до нього викладено в новій редакції від 16.09.2014 р. у Рекомендаціях ОЕСР (Guidance on transfer pricing documentation and country-by-country reporting; OECD/G20 Base Erosion and Profit Shifting Project, 09/2014));

 

4) розділ VII «Документація» Практичних рекомендацій ООН з ТЦ для країн, що розвиваються (United Nations Practical Manual on Transfer Pricing for Developing Countries, ST/ESA/347, UN, 05/2013);

 

5) «Білі папери» щодо документації з ТЦ (White Paper on Transfer Pricing Documentation, OECD, 06/2013);

 

6) Меморандум щодо документації з ТЦ та обмін звітуванням між країнами (Memorandum on Transfer Pricing Documentation and country by country reporting, OECD, 10/2013) тощо.

 

Вищеперелічені документи, крім першого, розроблялися з урахуванням попередніх документів, тобто в них поступово узагальнювався та розвивався набутий міжнародний досвід щодо документування ТЦ. У статті розглядатимуться окремі положення основних документів щодо зазначеного питання.


Протягом останніх 10 років дедалі більше країн запроваджують конкретні вимоги до цієї документації. Так, з початку 2000 р. налічувалося близько 15 країн з окремими вимогами до такої документації, у 2012 р. їх кількість збільшилася до 59, ними запроваджено ще й нові правила щодо цієї документації. Загалом у 2012 р. понад 70 держав мали встановлені правила ТЦ, тобто лише 1/7 з них не мали окремих правил щодо такої документації. На жаль, ці вимоги можуть суттєво відрізнятися в різних країнах, що призводить до значного збільшення витрат на дотримання положень щодо ТЦ для мультинаціональних підприємств/транснаціональних компаній (далі — МНП).

На сьогодні міжнародними організаціями ініціюється зниження навантаження та витрат на дотримання норм документації з ТЦ шляхом запровадження міжнародних стандартів (керівних правил та рекомендацій) щодо необхідної інформації (документації). Такі міжнародні правила та рекомендації є важливою відправною точкою для запровадження вітчизняних правил документації з ТЦ, однак при цьому потрібно уникати створення ситуацій, коли підготовка документації з ТЦ стає для підприємства окремою діяльністю.


ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

У березні 2003 р. Тихоокеанська асоціація податкових адміністраторів (Pacific Association of Tax AdmanistratorsPATA), до якої входять адміністрації Австралії, Канади, Японії та США, повідомила про ухвалення так званого Пакета документації з ТЦ (Transfer Pricing Documentation Package).


Пакет є першою важливою ініціативою, спрямованою на координацію правил щодо документації з ТЦ економічно розвинутими країнами, які мають власні локальні правила, та передбачає узгод-жені процедури з документацією серед держав — членів асоціації, а також те, що платники податків, які добровільно обрали його використання і бажають уникнути покарань, мають виконувати такі вимоги:

  • спрямовувати зусилля щодо встановлення цін, які відповідають принципу «витягнутої руки»;
  • складаючи документацію, водночас докладати зусиль для дотримання принципу «витягнутої руки»;
  • своєчасно подавати документацію на прохання податкового органу країни — члена PATA.

Документ є спробою відреагувати на потенційні труднощі, з якими може стикнутися МНП у дотриманні законодавчих і адміністративних вимог декількох (різних) податкових юрисдикцій. Він призначений для забезпечення відповідності загальним принципам документації з ТЦ, викладеним у Настановах ОЕСР.

Керівні принципи PATA не висувають підвищених вимог до документації порівняно з вимогами, встановленими внутрішніми законами будь-якої країни — члена PATA. Однак попри те що Пакет призначено для надання більшої визначеності платникам податків, іноді його критикують, оскільки здійснюється це за рахунок збільшення обсягів необхідної документації. Вважається, що цим документом передбачаються додаткові вимоги до платників податків, які здаються більшими, ніж у будь-якій конкретній країні — члені PATA, і є такими, що зобов’язуть дотримуватися внутрішнього законодавства всіх країн — членів PATA.

Тому принципи РАТА не слід розглядати як шаблон для вимог до документації з ТЦ інших країн. Їх найбільша корисність полягає в тому, що вони утворюють зведення регіональних вимог до документації у країнах — членах РАТА. Вони також піддаються критиці, оскільки не містять вказівок щодо природи зіставних операцій, які залежать від положень внут-рішнього законодавства країни — члена РАТА.

Перелік питань, які мають бути висвітлені в документації з ТЦ згідно з положеннями Пакета, знайшли своє подальше відображення та розвиток у міжнародних правилах з питань документації з ТЦ й розглядатимуться у цій пуб-лікації.

У червні 2006 р. Рада Європи ухвалила Кодекс з метою скорочення витрат на дотримання правил щодо документації з ТЦ в кожній окремій країні, відповідно до якого платники податків можуть уникнути штрафів, що накладаються країнами — членами ЄС, якщо вони дотримуються  вимог щодо складання документації.

EU TPD стосується реалізації стандартизованої (уніфікованої) та частково централізованої документації з ТЦ для асоційованих (пов’язаних) підприємств країн Європейського Союзу (далі — ЄС). Він адресований державам — членам ЄС, але також покликаний заохочувати МНП застосовувати єдиний запропонований підхід.

Згідно із цим документом держави — члени ЄС мають керуватися єдиними загальними принципами та застосовувати однакові підходи щодо вимог до документації з ТЦ, а викладені в ньому правила є обов’язковими для використання МНП і мають бути основою для оцінки ТЦ у МНП.

Держави — члени ЄС повинні:

  • не покладати необґрунтованих витрат або адміністративного навантаження, пов’язаних із дотриманням підприємством вимог з надання запитуваної документації (створеної чи отриманої);
  • не запитувати документацію, яка не стосується операцій, що досліджуються;
  • гарантувати нерозголошення (нерозкриття) конфіденційної інформації, що міститься в документації;
  • не застосовувати штрафів, пов’язаних із документацією з ТЦ, у разі якщо платник податків сумлінно, на розумних умовах і в розумні терміни дотримується правил ведення стандартизованої документації, що відповідає положенням Кодексу -та-/-або внутрішнім вимогам держави — члена ЄС, а також належним чином застосовує документацію для визначення відповідності ТЦ принципу «витягнутої руки» (умовам ринкової економіки).

Дотримання EU TPD не є обо-в’яз-ковою вимогою до груп МНП. Однак група МНП не має права вільно обирати, в яких країнах ЄС їй дотримуватися положень EU TPD, а в яких — ні.

Рішення групи МНП застосувати положення EU TPD поширюється на всі пов’язані підприємства, в тому числі постійні представництва такої групи в країнах ЄС.

Платник податків несе відповідальність за те, щоб документація була доступною для контролюючого органу, якщо він зобов’язаний її подати, та підпадає під штрафні санкції, якщо така документація не подається. Зазначене стосується також того випадку, коли така документація підготовлена і зберігається одним із підприємств від імені іншого в межах групи.

Оскільки EU TPD є базовим набором інформації для оцінки ТЦ групи МНП, держава — член ЄС має право своїм внутрішнім законодавством встановити додаткові вимоги щодо надання за окремим запитом або в ході податкової перевірки більших за обсягами та рівнем деталізації різних моментів інформації та документів, ніж це передбачено EU TPD. Термін подання додаткової інформації та документів за окремим запитом у кожному випадку має визначатися індивідуально з урахуванням обсягів та детальності інформації і документів, що запитуються. Залежно від внутрішніх правил встановлені терміни виконання запитів повинні дати можливість платнику податків визначитися з розумним строком (який може змінюватися залежно від складності операції) для підготовки додаткової інформації, а платники податків, які бажають уникнути штрафів, пов’язаних із невиконанням таких запитів, мають належним чином та в розумні строки подавати відомості та документи.

Платники податків зобов’язані подавати документацію з ТЦ контролюючому органу тільки на початку податкової перевірки або за спеціальним запитом. Якщо контролюючий орган держави — члена ЄС вимагає від платника податків подати інформацію про ТЦ разом з його податковою декларацією (звітністю), така інформація має бути не більшою за відповіді на коротку анкету або на відповідну форму оцінки ризиків.

Якщо відомості, викладені в документації за один період, залишаються актуальними для наступних періодів і надалі продовжують відповідати принципу «витягнутої руки», то для документації наступних періодів може бути доцільним використання посилань на документацію попереднього періоду (попередніх періодів), а не повторне надання відомостей.

Вид документації не має значення для контролюючих органів у разі, якщо платник податків складає, зберігає та при надходженні запиту своєчасно надає доступ до документації в обсягах, достатніх для підтвердження дотримання принципу «витягнутої руки». У платників податків має бути вільний вибір щодо того, яким чином їм зберігати власну документацію. Тобто питання, як зберігати документацію (на папері, в електронному чи в будь-якому іншому вигляді), має вирішуватися платником податків на власний розсуд за умови, що її в розумних межах можливо зробити доступною для контролюючих органів.

В обґрунтованих випадках, наприклад, коли група МНП має децентралізовану організаційну, юридичну чи операційну структуру(и), або складається з декількох великих підрозділів з абсолютно різними лініями продукції та політикою ТЦ чи внутрішніх операцій, а також у разі нещодавнього придбання підприємства групі МНП має бути дозволено скласти більше ніж один майстер-файл, або певні члени групи можуть бути звільненими від дотримання положень EU TPD.

Стандартизована згідно з вимогами EU TPD документація МНП з ТЦ складається з двох основних частин (двох рівнів):

1) майстер-файлу (мasterfile) — одного комплекту документації, що містить загальну стандартизовану інформацію, надання якої є обов’язковим в усіх державах — членах ЄС;

2) спеціальної (окремої) документації по конкретній країні (country-specific documentation) — одного чи декількох наборів стандартизованої документації, кожен з яких містить інформацію по конкретній країні.

Як уже зазначалося, у жовтні 2014 р. у ході 41-ї зустрічі Загального форуму Європейської Комісії з питань ТЦ (JTPF) відбулася дискусія між її учасниками щодо подальшого поліпшення функціонування Кодексу (EU TPD). Значною мірою необхідність такої дискусії та подальшого удосконалення Кодексу (EU TPD) викликана ухваленням у вересні 2014 р. Комітетом ОЕСР з фіскальних питань, що на засадах рівності об’єднує 44 країн (усіх країн — членів ОЕСР, країн, що вступають до ОЕСР, та країн — членів Великої двадцятки (далі — G20)), першого пакета із семи документів, частиною яких у рамках виконання 13-ї дії Плану дій боротьби із розмиттям (ерозією) податкової бази та перенесенням прибутку (Addressing base erosion and profit shifting, далі — BEPS) є Рекомендації ОЕСР щодо документації з ТЦ (остання редакція розділу V «Документація» Настанов ОЕСР). На сьогодні зазначені Рекомендації містять найактуальніші та найдеталізованіші міжнародні правила і рекомендації щодо документації з ТЦ. Його положення не суперечать, а доповнюють і розвивають положення, наведені в розділі VII «Документація» Практичних рекомендацій ООН з ТЦ для країн, що розвиваються. Враховуючи викладене, самі положення Рекомендацій ОЕСР щодо документації з ТЦ розглядатимуться далі у цій публікації.

Рекомендацією повністю вилучено та замінено новою редакцією розділ V «Документація» Настанов ОЕСР щодо ТЦ для ТНК та податкових служб, який також доповнено трьома додатками:

  • додаток 1 «Документація з ТЦ — майстер-файл (мasterfile)»;
  • додаток 2 «Документація з ТЦ — локальний файл (localfile)»;
  • додаток 3 «Шаблон моделі Звіту в розрізі країн (сountry-by-country report) та інструкції до нього».

У попередній редакції розділу V «Документація» Настанов ОЕСР наголошувалося на необхідності досягнення зваженості процесів документування ТЦ з точки зору як платників податків, так і контролюючих органів, а також на прагненні досягнути більш високого рівня співпраці контролюючих органів та платників податків у вирішенні питань документування ТЦ з метою уникнення надмірного навантаження дотримання вимог щодо документації з ТЦ та забезпечення контролюючого органу адекватною інформацією, яка дасть змогу надійно застосувати принцип «витягнутої руки». Вона не містила переліку документів, які мають бути включеними до пакета документації з ТЦ, і не давала чітких вказівок щодо зв’язку між процесом документування ТЦ, застосуванням штрафів і складністю доказів.

На думку фахівців з питань ТЦ ОЕСР та країн G20, документація з ТЦ, що подається платниками податків до контролюючих органів, найчастіше залишається недостатньою, не повною мірою інформативною і такою, що задовольняє потреби контролюючих органів у сфері оцінки ризиків ТЦ.

Рекомендації ОЕСР щодо документації з ТЦ містять переглянуті стандарти з цієї документації і шаблон Звіту в розрізі кожної країни щодо доходів, прибутку, сплачуваних податків та окремих видів економічної діяльності. Також належну увагу в цьому документі приділено міркуванням захисту конфіденційності інформації, необхідності прийняття інформації на своєчасній основі всіма відповідними країнами тощо.

Документ передбачає надання МНП до контролюючих органів загальної інформації високого рівня про свої глобальні бізнес-операції та політику ТЦ у так званому майстер-файлі. Крім того, вони вимагають, щоб більш деталізована документація з ТЦ надавалася в локальному файлі в розрізі кожної країни, де виявлено КО, із зазначенням їх сум та результатів аналізу з точки зору ТЦ, здійсненого щодо таких операцій. Новим є запровадження Звіту в розрізі країн (country-by-country reporting).

Цілі документації з ТЦ

Відповідно до розділу VII «Документація» Практичних рекомендацій ООН основною метою підготовки і підтримки в належному стані документації з ТЦ є те, що платник податків зможе продемонструвати вжиття необхідних заходів для полегшення подальшої перевірки відповідності його ТЦ принципу «витягнутої руки».

Згідно з розділом V «Документація» Рекомендацій ОЕСР трьома цілями документації з ТЦ є:

  • приділення платниками податків належної уваги вимогам ТЦ щодо встановлення ціни та іншим умовам операцій між пов’язаними підприємствами і відображення в звітності відомостей про доходи від таких операцій;
  • забезпечення податкових органів інформацією, необхідною для проведення обґрунтованої оцінки ризиків ТЦ;
  • надання податковим органам корисної інформації для її використання в ході проведення повного аудиту практик ТЦ суб’єктів, які підлягають оподаткуванню в їх юрисдикції, хоча для цього, ймовірно, необхідним буде доповнення даних документації відомостями, отриманими в ході аудиту.

Кожна із цілей має бути врахованою при розробці відповідних локальних (місцевих) вимог до документації з ТЦ. Важливим є обов’язок платників податків до або під час подання податкової декларації ретельно оцінювати дотримання ними чинних правил ТЦ, а також те, що податкові органи отримають доступ до інформації, необхідної для проведення оцінки ризиків ТЦ з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо проведення аудиту.

Крім того, важливо, щоб контролюючі органи мали можливість своєчасно отримувати доступ або зробити запит про надання додаткової інформації, яка є необхідною для проведення комплексного аудиту, в разі прийняття рішення про його проведення.

Сучасний підхід ОЕСР/G20 до документації з ТЦ

Для досягнення вищезазначених цілей країни мають прийняти стандартизований підхід до документації з ТЦ. У Рекомендаціях щодо документації наведено трирівневу структуру документації з ТЦ, яка складається з:

  • майстер-файлу, що містить узагальнену інформацію про всіх членів групи МНП;
  • локального файлу з описом конкретних істотних операцій локальних (місцевих) платників податків;
  • Звіту в розрізі кожної країни, що містить певну інформацію про глобальний розподіл доходів і сплачених податків МНП та відомості про розподіл економічної діяльності групи МНП.

Майстер-файл призначено для складання/отримання загального огляду високого рівня практики ТЦ групи МНП у глобальному економічному, правовому, фінансовому та податковому контекстах. Він має забезпечувати загальний огляд бізнесу групи МНП (у тому числі характеру глобальних бізнес-операцій), її загальної політики ТЦ, глобального розподілу доходів та діяльності та, навпаки, не призначений вимагати дрібних деталей.

При складанні майстер-файлу платники податків мають приймати зважене рішення щодо визначення необхідного рівня деталізації інформації, що надається в ньому, маючи на увазі його мету. Інформація, яку потрібно зазначити у майстер-файлі, може бути згрупованою за п’ятьма категоріями:

  • організаційна структура групи МНП;
  • опис бізнесу або бізнесів МНП;
  • нематеріальні активи МНП;
  • внутрішньогрупові фінансові операції МНП;
  • фінансовий та податковий стан МНП.

Інформація вважається важливою, якщо її відсутність може вплинути на надійність результатів ТЦ.

Якщо вимоги майстер-файлу можуть бути задоволені перехресними посиланнями на інші наявні документи, такі посилання разом з копіями таких документів слід вважати достатніми для задоволення потреб податкового органу.

Платники податків мають подавати інформацію в майстер-файлі МНП в цілому. Однак дозволяється її подання в розрізі напрямів бізнесу в разі обґрунтування зазначеного (наприклад, коли діяльність окремих суттєвих напрямів бізнесу групи МНП значною мірою здійснюється незалежно, або такий бізнес є нещодавно придбаним). У цьому випадку централізовані функції групи та операції між бізнес-напрямами мають бути описаними в майстер-файлі, а сам майстер-файл — доступним для кожної зацікавленої країни, аби гарантувати, що в ньому здійснено відповідний огляд бізнесу групи МНП загалом.

Локальний файл містить більш докладні відомості щодо конкретних операцій. Інформація, яка має зазначатися в локальному файлі, доповнює інформацію майстер-файлу і допомагає вирішити завдання щодо встановлення дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» з точки зору вимог певної юрисдикції. Локальний файл фокусується на описі та аналізі відомостей про операції, що відбуваються між локальним підприємством та пов’язаними з ним підприємствами в інших країнах. Такі відомості мають включати фінансову інформацію про конкретні операції, зіставний аналіз та відомості про вибір і застосування найдоречнішого методу ТЦ. Там, де вимоги до локального файлу можуть бути задоволеними за допомогою посилань (наприклад, на відповідну інформацію майстер-файлу), їх на таку інформацію має вистачити.

Звіт у розрізі країн передбачає:

  • щорічне подання у розрізі кожної податкової юрисдикції, в якій вони ведуть діяльність, відомостей щодо сум виручки, прибутку до оподаткування, сплаченого та нарахованого податку на прибуток;
  • ідентифікацію кожного підприємства групи МНП, яке веде бізнес у конкретній податковій юрисдикції, та зазначення діяльності, якою займається кожне підприємство;
  • надання відомостей щодо їх загальної кількості працівників, капіталу, нерозподіленого прибутку і матеріальних активів у розрізі кожної податкової юрисдикції тощо.

До майстер-файлу має бути включено інформацію щодо:

  • організаційної структури — схема правової структури, структура власності групи МНП, географічне місце розташування органів управління групи МНП;

опису бізнесу(ів) МНП, у тому числі драйверів (основних рушійних сил/джерел) отримання групою прибутку; ланцюгів постачання за п’ятьма основними продуктами (послугами), що пропонуються, іншими продуктами (послугами), обороти за якими становлять понад 5% обороту групи:

перелік та опис основних операцій з надання внутрішньогрупових послуг (окрім науково-дослідних робіт — НДР), у тому числі центрів надання суттєвих послуг та політики ТЦ щодо розподілу витрат на надання та визначення вартості таких послуг;

основні географічні ринки збуту для основних продуктів (послуг) групи;

опис основних моментів функціонального аналізу особливостей утворення вартості членами групи, тобто ключових функцій, що ними виконуються, важливих ризиків, що приймаються, та активів, що використовуються;

опис важливих операцій з бізнес-реструктуризації, купівлі та продажу, що відбувалися протягом фінансового року;

  • нематеріальних активів МНП:

опис стратегії щодо розвитку, володіння та експлуатації НМА, а також їх розташування та центрів управління такими об’єктами;

перелік НМА (груп НМА), важливих для цілей ТЦ, із зазначенням суб’єктів, які володіють правами на них;

перелік суттєвих операцій між пов’язаними підприємствами з НМА, у тому числі договорів про розподіл витрат на їх створення, договорів про надання послуг з виконання НДР та ліцензійних договорів;

опис політики ТЦ групи щодо НДР та НМА;

опис суттєвих передач часток у НМА між пов’язаними підприємствами;

  • внутрішньогрупової фінансової діяльності МНП:

опис того, яким чином здійснюється фінансування групи, зокрема основних фінансових операцій з непов’язаними кредиторами;

зазначення членів групи, які здійснюють функцію централізованого фінансування групи, в тому числі країн, відповідно до законодавства яких організовано управління такими особами та розташовано місце управління ними;

опис політики ТЦ групи щодо фінансових операцій між пов’язаними підприємствами;

  • фінансового та податкового стану МНП:

річна консолідована фінансова звітність МНП та інші матеріали, які використовувалися для складання такої звітності, а також документи, підготовлені для внутрішнього управління, податкових чи інших цілей;

перелік та стислий опис наявних односторонніх договорів про попереднє ціноутворення (APAs) групи МНП та інших податкових рішень, пов’язаних з розподілом доходів між країнами.

До локального файлу має бути включено інформацію щодо:

  • самої локальної особи:

опис структури управління та організаційної структури локальної особи, а також опис суб’єктів, якими складаються локальні управлінські звіти, та країна(ни), в якій(их) такі суб’єкти мають свої офіси;

детальний опис бізнесу та бізнес-стратегії, що проводиться локальною особою, включаючи зазначення того, чи постраждала локальна особа прямо чи опосередковано від бізнес-реструктуризації або перенесення НМА в поточному чи попередньому роках, та пояснення аспектів таких операцій, які вплинули на локальну особу;

зазначення основних конкурентів;

  • контрольованих операцій (їх категорій), у яких локальна особа бере участь:

опис істотних КО та контексту, в якому вони відбувалися (умов операцій, характеристик навколишнього середовища тощо);

обсяг внутрішньогрупових платежів і надходжень за кожною категорією КО, у яких локальна організація бере участь (платежі та надходження товарів, послуги, роялті, відсотки тощо), з розбивкою за податковими юрисдикціями іноземних контрагентів;

зазначення пов’язаних підприємств, що беруть участь у кожній категорії КО, та відносини з ними;

копії істотних внутрішньогрупових угод за КО, укладених локальною особою;

детальні зіставний та функціональний аналізи кожної категорії КО локальної особи, в тому числі будь-які зміни порівняно з попередніми роками;

відомості про найдоречніший(ші) метод(и) ТЦ щодо категорії(й) КО та причини вибору саме цього(цих) методу(ів);

відомості про те, яким чином пов’язане підприємство обрано як тестова сторона, та пояснення причин такого вибору;

важливі припущення, зроблені при застосуванні методології ТЦ;

пояснення за потреби причин проведення багаторічного аналізу;

перелік та опис зіставних неконтрольованих операцій, а також інформація про фінансові показники непов’язаних підприємств, використані для здійснення аналізу, в тому числі описи методології зіставлення, пошуку та джерел такої інформації;

опис виконаних коригувань зіставності та відомості про те, чи були такі коригування здійснені щодо тестової сторони, зіставних неконтрольованих операцій або обох об’єктів зіставлення;

опис причин винесення висновку, що КО, які оцінювалися, здійснювались із дотриманням принципу «витягнутої руки», заснованому на застосуванні обраного методу ТЦ;

фінансова інформація, яку використано при застосуванні методології ТЦ;

копії наявних договорів про ціноутворення (попереднє) (APAs) та інших податкових рішень, у яких локальна податкова юрисдикція не є стороною та які пов’язано з КО, описаними вище;

  • фінансової інформації:

щорічна фінансова звітність локальної особи за відповідний фінансовий рік;

інформація та пояснення того, яким чином фінансові дані, що використані при застосуванні методу ТЦ, прив’язані до річної фінансової звітності (відображені в такій звітності);

описи відповідних фінансових даних, які використовувалися для зіставлень у ході аналізу, та джерела, з яких такі дані було отримано.

Звіт у розрізі країн (country-by-country report) складається з трьох таблиць:

  • табл. 1 «Огляд розподілу доходів, податків та бізнес-діяльності в податковій юрисдикції»;
  • табл. 2 «Перелік всіх суб’єктів групи МНП, включених до кожної певної агрегації в податковій юрисдикції»;
  • табл. 3 «Додаткова інформація» (має довільну форму та може містити будь-яку додаткову стислу інформацію або пояснення, які платник податків вважає за необхідне навести або які є необхідними та сприятимуть розумінню інформації, поданій у Звіті в розрізі країн).

Шаблон Звіту МНП (материнської компанії групи МНП) переважно у табличному вигляді містить відомості про доходи (прибутки), податки та бізнес-активність (економічну діяльність) у розрізі податкових юрисдикцій. Для складання Звіту в розрізі країн суб’єктом групи МНП є будь-яка окрема бізнес-одиниця такої групи (компанія, корпорація, траст, партнерство тощо), яка входить до консолідованої групи для цілей фінансової звітності. Суб’єкти, виключені з фінансової звітності тільки за розміром або несуттєвістю підстав, мають бути включеними як суб’єкти до Звіту в розрізі країн.

Поняття суб’єкта також включає в себе постійні представництва члена групи МНП, створені для ведення бізнесу в податковій юрисдикції, та передбачає складання таким постійним представництвом окремого Звіту.

Імплементація Рекомендацій ОЕСР щодо документації з ТЦ

З одного боку, належна документація з ТЦ забезпечує контролю-ючі органи інформацією для оцінки ризиків ТЦ, допомагає їм винести рішення щодо того, які ресурси можуть найефективніше використовуватися ними в ході аудиту (перевірки), які дії доречно здійснити під час аудиту, та визначити переліки питань для надсилання запитів платникам податків до початку аудиту. З іншого, — вказівки Рекомендацій ОЕСР щодо документації з ТЦ роблять простішим та послідовнішим для платників податків дотримання вимог ТЦ, одночасно забезпечуючи контролюючі органи цілеспрямованішою і кориснішою інформацією для оцінки ризиків та перевірок ТЦ. У Рекомендаціях також надано вказівки з метою допомоги платникам податків у встановленні документації, яку найдоцільніше подавати контролюючим органам з метою доведення того, що здійснені ними операції відповідають принципу «витягнутої руки».

Важливим моментом при розробці правил документації з ТЦ є досягнення балансу корисності даних для цілей контролюючих органів в оцінці ризиків ТЦ та інших цілей із будь-яким збільшенням навантаження щодо ведення документації з ТЦ для платників податків. Чіткі та поширені правила документування ТЦ дадуть змогу знизити витрати на дотримання вимог, які можуть виникнути в ході суперечок з питань ТЦ між платниками податків та контролюючими органами.

Загалом відомості, що містяться в такій документації, повинні полегшити виявлення контролюючими органами компаній, що некоректно застосовують ТЦ та інші практики, які призводять до штучного переміщення значних сум доходів до додатково сприятливого середовища.

Конкретний зміст різних документів відображає прагнення збалансувати інформаційні потреби контролюючих органів з побоюваннями з приводу нецільового використання інформації та суттєвості витрат і навантаження щодо дотримання норм, пов’язаних із складанням такої документації.

Деякі країни намагаються дотримуватися цього балансу інакше, вимагаючи відображення інформації у Звіті в розрізі країн додаткових даних щодо таких окремих видів КО, як платежі за відсотками пов’язаним сторонам, виплати роялті та платежі пов’язаним постачальникам послуг тощо.

Країни, які дотримуються такої точки зору, це насамперед країни, що розвиваються (Аргентина, Бразилія, Китай, Колумбія, Індія, Мексика, Південна Африка), які заявляють про необхідність надання їм такої інформації для здійснення оцінки ризиків ТЦ, а також про складність пошуку чи отримання інформації про операцію(ї) від групи МНП, яка має штаб-квартиру в іншій країні.

Крім того, належним чином підготовлена документація дасть контролюючим органам деяку гарантію того, що платник податків проаналізував положення, про які повідомляється у поданій звітності, розглянув наявні зіставні дані та послідовно отримав певні положення щодо відповідності правилам ТЦ.

Крім того, потрібно звернути увагу на те, що в Рекомендаціях відображено існування різних поглядів на процеси заповнення майстер-файлу та Звіту в розрізі країн, а отже, на механізми забезпечення доступу до такої інформації для контролюючих органів всіх зацікавлених країн.

ОЕСР ухвалено, що країни, які беруть участь у проекті BEPS, ретельно досліджуватимуть результати впровадження нових стандартів щодо документації з ТЦ і не пізніше кінця 2020 р. визначать, чи слід вносити зміни до змісту цих звітів та вимагати надання інших додаткових відомостей.

У наступному огляді буде розглянуто стандарти документації на предмет забезпечення нею адекватної основи для оцінки ризиків ТЦ. Серед інших питань розглядатиметься доцільність зазначення у Звіті в розрізі країн або окремо в розрізі юридичних осіб додаткової інформації щодо сплати відсотків, роялті та платежів за послуги між пов’язаними підприємствами.

Крім того, протягом наступних після прийняття Рекомендацій декількох місяців країнамичленами ОЕСР та країнами G20 проводитиметься додаткова робота з визначення найдоречніших шляхів подання необхідної інформації та обміну нею між контролюючими органами.

Робочою групою № 6 Комітету ОЕСР з фіскальних питань аналізуватимуться ймовірні механізми подання та обміну майстер-файлами та звітами в розрізі країн. Зокрема, буде розглянуто:

  • захист конфіденційності комерційної інформації;
  • прийняття рішень щодо надання доступу до необхідної інформації для всіх зацікавлених країн та запевнення в цьому як платників податків, так і компетентних органів іноземних держав;
  • забезпечення спільного розуміння всіма відповідними податковими органами того, яким чином працює МНП;
  • підтримання спільних правил звітності в різних країнах як засобу зменшення витрат платника податків на дотримання вимог з ТЦ;
  • питання стосовно гарантії того, що інформація, надана платниками податків, використовуватиметься податковими органами лише для належного контролю за виконанням правил ТЦ;
  • поетапна розробка ефективних правил, яка дасть змогу успішніше здійснити перехід до нового режиму документації з ТЦ;
  • можливе внесення змін до положень договорів про обмін інформацією, скоординованих технологічних платформ і до розробки типових положень для локальних законодавств, що дадуть змогу ефективно оцінювати ризики ТЦ в усіх відповідних країнах.

Висновки

При підготовці документації з ТЦ підприємство має прийняти рішення щодо типу й обсягу документації та інформації, яка має надаватися до контролюючих органів для задоволення вимог щодо документації з ТЦ та уникнення податкових коригувань і штрафів, при одночасному зведенні до мінімуму додаткового навантаження та ймовірності виникнення податкових суперечок.

Вищезазначені міжнародні керівні правила та рекомендації щодо документації з ТЦ розроблено розвинутими країнами в контексті їх власних законодавств про ТЦ, пріоритетів і можливостей та продовжують вдосконалюватися. Варто вивчити ці правила з точки зору того, яким чином вони можуть діяти на практиці в контексті податкового законодавства України (зокрема, пп. 39.4.8 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України), беручи до уваги наявну інформацію, аналітичні (у тому числі IT) навички, а також прогалини у цих правилах, які можуть спостерігатись у процесах між контролюючими органами та платниками податків — учасниками КО.

З огляду прагнень України до європейської інтеграції та участі в сучасних економічних процесах, які відбуваються в економічно розвинутих країнах, вітчизняним платникам податків при підготовці документації з ТЦ необхідно враховувати те, що національні правила податкового контролю у сфері ТЦ надалі розвиватимуться згідно з міжнародними керівними правилами та рекомендаціями з ТЦ.

Найбільше це стосується платників податків, які входять до груп МНП (ТНК), підприємства яких розташовано в інших країнах ОЕСР/G20 та здійснюють операції із цими вітчизняними платниками податків в обсягах, достатніх діля віднесення таких операцій до контрольованих.

Міжнародні керівні правила та рекомендації щодо документації з ТЦ містять докладні переліки такої документації. Крім того, низка країн має обов’язкові або рекомендовані (приблизні) переліки вимог до документації з ТЦ, які містяться у податковому законодавстві чи інших спеціальних правилах. Водночас визначити повний перелік вимог до документації ТЦ, які б відповідали потребам усіх платників податків або контролюючих органів, неможливо, оскільки те, які документи є необхідними, значною мірою можна визначити з конкретних фактів і обставин кожної операції, а також режиму ТЦ, що застосовується у відповідній країні.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 грудня, Пʼятниця
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42