Юридична практика

Визначення митної вартості товару

Суть справи. На думку суб’єкта господарювання, при ввезенні товару на митну територію України контролюючому органу було надано всі необхідні документи, які підтверджують вартість імпортованого товару, а відтак дії митниці щодо визначення митної вартості товару є неправомірними.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу Державної фіскальної служби (далі — орган ДФС, митний орган, контролюючий орган) при розгляді справи № К/800/52217/13 за позовом ТОВ «С» про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що 21.12.2011 р. між ТОВ «С» і ВАТ «К» (Республіка Білорусь) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобов’язувався продати, а покупець купити на умовах поставки DAF згідно з Інкотермс-2000 керамічну плитку та сантехніку.

З метою митного оформлення придбаного товару ТОВ «С» митному органу було подано митні декларації, декларації митної вартості, договір поставки тощо. Додатково було подано експортні митні декларації з відбитками митного забезпечення митного органу країни відправлення.

За результатами розгляду поданих документів ТОВ «С» митним органом було винесено картки відмови в прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості у зв’язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) (ст. 58 Митного кодексу). Зазначено взаємозв’язок між продавцем та покупцем, неподання додаткових документів на письмову вимогу митного органу.

Для встановлення митної вартості товару, ввезеного ТОВ «С», митним органом застосовано методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, — за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 Митного кодексу) та резервний (ст. 64 цього Кодексу). Також здійснено коригування в бік збільшення митної вартості задекларованих підприємством товарів.

Водночас з метою недопущення затримки оформлення та пропуску товарів через митний кордон України та у зв’язку з незгодою ТОВ «С» з рішеннями контролюючого органу про коригування митної вартості товарів, які оскаржуються, ввезені товари було випущено (оформлено) у вільний обіг під гарантійні зобов’язання шляхом сплати ТОВ «С» різниці між сумою митних платежів (ПДВ), обчисленою згідно з митною вартістю товарів, встановленою декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, встановленою митним органом щодо зазначених рішень (ст. 55 Митного кодексу).

У подальшому ТОВ «С» додатково сплачено до бюджету відповідні митні платежі (ПДВ).

Не погоджуючись із зазначеними вище діями митниці, ТОВ «С» звернулося до суду. Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю.

ВАСУ, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, виходить із такого.

Відповідно до п. 2 частини другої ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов’язані подавати контролюючому органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які мають базуватися на об’єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню.

Наявність сумнівів щодо вартості імпортованого товару митний орган обґрунтовував тим, що митну вартість товару за митними деклараціями було заявлено на рівні 0,9347 євро/кг, при цьому вартість ідентичного товару у ціновій базі даних електронно-автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, що діяла на момент спірних правовідносин (далі — ЕАІС ДМСУ), становила 2,36 — 5,18 євро/кг.

Враховуючи законодавчі норми, колегія суддів ВАСУ дійшла висновку, що наявність в ЕАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.

Також колегія суддів ВАСУ вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності взаємозалежності між ТОВ «С» і ВАТ «К».

Судами помилково не було взято до уваги, що директором ТОВ «С» є Особа 1, яка відповідно до статуту ТОВ «С» є співзасновником зазначеного підприємства. У свою чергу, ТОВ «С», керівником якого є Особа 1 та ВАТ «К» (Республіка Білорусь) — постачальник оцінюваних товарів, є засновниками ТОВ «ТД «К».

Наведені обставини свідчать, що ВАТ «К» і ТОВ «С» пов’язані між собою.

Водночас частиною дванадцятою ст. 58 Митного кодексу передбачено, що той факт, що продавець і покупець — пов’язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Судами першої та апеляційної інстанцій помилково не прийнято до уваги посилання відповідача на умови договору постачання, укладеного між ВАТ «К» (постачальник) і ТОВ «С» (покупець), згідно з яким покупець в обов’язковому порядку погоджує з постачальником цінову політику формування відпускних цін на території, яка обслуговується (мінімальні рекомендовані роздрібні та оптові ціни, параметри цінової знижки). Крім того, договором зобов’язано покупця щомісяця узгоджувати з продавцем склад клієнтської бази та зміни до нього, через яку здійснюється розподіл продукції продавця на території, яка обслуговується.

Враховуючи зазначене, у митного органу були підстави для витребування додаткових документів відповідно до частин третьої та четвертої ст. 53 Митного кодексу.

Проте витребувані митним органом документи не було надано.

За таких обставин, відмовляючи ТОВ «С» у митному оформленні товарів, контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України, і мав усі законодавчі підстави для обґрунтованого сумніву у правильному визначенні митної вартості товару декларантом.

Таким чином, оскільки декларант не надав витребувані документи, що є його обов’язком, митним органом правильно застосовано методи визначення митної вартості товарівза ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 Митного кодексу) та резервний (ст. 64 цього Кодексу).

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду справи рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову ТОВ «С» відмовив повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42