Юридична практика

Коригування митної вартості товару

Суть справи. На думку суб’єкта господарювання, при визначенні митної вартості товару контролюючим органом грубо порушено норми чинного законодавства, що, у свою чергу, дає підстави для скасування рішень про коригування митної вартості товару та скасування картки відмови у митному оформленні.

Судове рішення. ВАСУ, підтримуючи позицію органу ДФС при розгляді справи № К/800/56525/13 за позовом ПП «А» про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що між ПП «А» (покупець) та компанією «W» (продавець) укладено контракт від 28.09.2012 р. на поставку лимонної кислоти (моногідрат) виробництва Китаю.

Додатком до контракту від 01.11.2012 р. обумовлено постачання 100 т товару у мішках по 25 кг за ціною 815 дол. США/т. Вартість — 81 500 дол. США.

Умови платежу: 15% — перед-оплата, 85% — після отримання документів. Продавцем оформлено інвойс від 01.11.2012 р. на ту саму суму поставки та згідно з наведеними вище умовами платежу. Базис поставки — CIF Одеса.

Товар подано до митного оформлення за відповідною вантажною митною декларацією (далі — ВМД).

Митну вартість заявлено позивачем у ВМД до митного оформлення із визначенням її за основним методом — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у розмірі 651 429,50 грн. (81 500 дол. США).

У зв’язку із спрацюванням автоматизованої системи управління ризиками ПП «А» сформовано та направлено електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями. Декларант відмовився від надання додаткових документів та зазначив, що ці документи надати у визначений термін немає можливості.

Зважаючи на те, що необхідні документи контролюючому органу надано не було, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного методуза ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Скориговану ціну за одиницю товару визначено на рівні 0,88 дол. США за 1 кг товару. Митну вартість партії товару встановлено у розмірі 88 000 дол. США.

На підставі зазначеного рішення контролюючим органом прийнято оскаржувану картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів.

Не погоджуючись із зазначеним, ПП «А» звернулося до суду. Рішенням судів першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовлено. ВАСУ, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, зазначає таке.

Згідно зі ст. 49 Митного кодексу (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість застосовуються для нарахування митних платежів, застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України, ведення митної статистики, розрахунку податкового зобов’язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 цього Кодексу).

Частиною другою ст. 51 Митного кодексу передбачено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається згідно з главою 9 зазначеного Кодексу.

Відповідно до частини третьої ст. 58 Митного кодексу у разі якщо митну вартість не може бути визначено за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 частини першої ст. 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митну вартість товарів не може бути визначено шляхом застосування попереднього методу згідно з нормами цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення, суди правильно зазначили, що відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Зокрема, під час митного оформлення ПП «А» крім іншого надано платіжні доручення від 18.10.2012 р. про перерахування 36 675 дол. США та від 14.12.2012 р. про перерахування 69 275 дол. США, всього на суму 105 950 дол. США. У реквізитах платежу міститься загальне посилання на реквізити контракту. Платіжні доручення не містять відомостей щодо додатка до контракту, в рамках якого здійснюється платіж.

Водночас за інвойсом від 01.11.2012 р. фактурна вартість становила 81 500 дол. США, що становить суму меншу, ніж загальна, за наданими ПП «А» платіжними дорученнями, а це, відповідно, дає підстави для виникнення сумніву щодо рівня ціни товару для цілей визначення митної вартості товару.

Ухвалюючи рішення, суди по-передніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що надані ПП «А» матеріали дійсно мають розбіжності та неузгодженості, зазначені митницею, що об’єктивно зумовлювало виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення ПП «А» митної вартості.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку справи рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін, а позов ПП «А» — без задоволення.