Єдиний податок

Особливості страхування в аграрному секторі

Сільське господарство має низку особливостей, які не притаманні жодній іншій галузі. Однією із них є безпосередня залежність від погодно-кліматичних умов і природних катаклізмів, у результаті яких підприємства агропромислового комплексу постійно перебувають у режимі високих ризиків, що істотно впливають на показники виробництва.


Аграрне страхування як один із найефективніших інструментів управління ризиками надає змогу поєднувати інтереси учасників ринку аграрного страхування та держави. Українське агрострахування проходить непростий шлях становлення, і це наглядно підтверджується тим, що вітчизняна сільськогосподарська галузь розвивається прискореними темпами, а обсяги застрахованої продукції не збільшуються (рівень агрострахування лишається мізерним на рівні 3 — 5%).

Сьогодні в Україні вирізняють дві моделі аграрного страхування: із державною підтримкою (обов’язкове) та без участі держави (добровільне).

Існують різні види програм: програми страхування врожайності та доходів, які гарантують компенсацію втрат виробника сільськогосподарської продукції не тільки від недобору врожаю, а й від зниження цін на продукцію, та інші.

Основи української системи агрострахування закладено у 2012 р., зокрема було ухвалено Закон № 4391, згідно з яким державна підтримка страхування сільськогосподарської продукції полягає у наданні сільськогосподарським товаровиробникам з державного бюджету коштів у вигляді субсидій на відшкодування частини страхового платежу (страхової премії), фактично сплаченого ними за договорами страхування сільськогосподарської продукції.

Впровадження в Україні державної програми підтримки страхування сільськогосподарської продукції відкрило нові можливості для кожного з її учасників, адже, спрямовуючи бюджетні кошти на розвиток виробництва сільськогосподарської продукції, результати якого залежать від погодних умов, держава зацікавлена у збільшенні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, підвищенні продуктивності, а також гарантуванні убезпечення таких витрат та забезпеченні ефективності національної продовольчої безпеки.

На виконання Закону № 4391 було розроблено сучасні страхові стандартні продукти, які стосуються стратегічних сільськогосподарських культур, проте законодавчо затверджених процедур сьогодні ще не достатньо для безперебійної роботи механізму державної підтримки страхування ризиків у сільськогосподарському виробництві.

Зазначений Закон зобов’язав усіх агростраховиків отримати спеціальну ліцензію та членство в Аграрному страховому пулі (далі — Пул). Однак надії на поштовх до розвитку агрострахування не збулися, оскільки страхування з державною підтримкою проіснувало один день наприкінці листопада 2012 р., коли було укладено шість договорів страхування. Більше держава не закладала коштів на компенсацію сплачених аграріями страхових внесків. Тож в останні два роки агрострахування практично не розвивалося. Воно відбувалося лише в рамках форвардних контрактів (коли врожай продавався Аграрному фонду) як добровільне і водночас як обов’язкова умова укладання таких контрактів.

До того ж пріоритет при отриманні членства в Пулі було надано тільки чотирьом компаніям, решта компаній вітчизняного агрострахування до нього не увійшла.

Слід зазначити, що відповідно до світової практики аграрій повинен сплатити свою частину страхового платежу, наприклад 50% вартості страхування, а решту вже сплачує держава безпосередньо тій компанії, що надає страхові послуги. На жаль, таку систему Законом № 4391 не передбачено, а отже, лишаються можливості для вибіркового надання субсидій.

Сьогодні у Нацкомфінпослуг розглядаються концептуальні питання щодо розвитку системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні, які після опрацювання стануть основою законопроекту про внесення змін до Закону № 4391.

Крім того, наприкінці минулого року фахівцями страхового ринку розроблено Дорожню карту реформування добровільного страхування сільськогосподарської продукції на 2014 — 2015 рр. Це важливий документ подальшого реформування агрострахування в Україні, який має поєднати інтереси агровиробників, страхових компаній і держави. Основні завдання дорожньої карти, під які розроблено низку конкретних заходів, такі:

  • удосконалення вимог щодо вступу страховиків до Пулу та участі в ньому на засадах прозорості та відкритості;
  • встановлення вимог до страховиків — членів Пулу щодо платоспроможності, якості активів, звітності, досвіду роботи в агрострахуванні, наявності фахівців та кваліфікаційних вимог до них;
  • удосконалення механізмів солідарної відповідальності та розподілу квот між членами Пулу;
  • забезпечення належного страхового покриття, зменшення розміру збитків у разі настання таких ризиків за рахунок їх диверсифікації на всій території України;
  • забезпечення реалізації механізму перестрахування за всіма програмами з державною підтримкою в рамках роботи членів Пулу;
  • створення необхідних резервів і фондів для покриття катастрофічних страхових випадків тощо.

Водночас головними стратегічними завданнями сьогодні є впровадження Концепції подальшого розвитку ефективної системи страхування сільськогосподарської продукції в Україні та розробка унікального програмного продукту (електронної інформаційної системи), який дасть змогу оптимізувати ведення документообігу, вдосконалить статистичну інформацію і якісно виконуватиме іншу сервісну підтримку.

Законом про держбюджет на 2015 р. передбачено кошти на компенсацію страхових платежів аграріям. Це свідчить про розуміння державою необхідності розвитку агрострахування, але за умови, що кожен з учасників ринку (аграрії, страхові компанії та держава) чітко виконуватиме свої обов’язки. Зауважимо, що всю роботу із впровадження програм з державною підтримкою має бути спрямовано передусім на задоволення потреб сільгоспвиробників. 

Слід зазначити, що вже є страхові компанії, які надійно працюють у добровільному страхуванні, мають свою клієнтуру та хороший портфель замовлень.

Однак можливість для подальшого розвитку у нинішніх умовах надається лише обов’язковим видам агрострахування, пов’язаним з державною дотацією. Слід зазначити, що на сьогодні аграрний сектор є одним із основних джерел валютних надходжень у країну. 

Податковий облік страхових премій і відшкодувань

Згідно з положеннями Податкового кодексу оподатковуваний прибуток обчислюється, виходячи з бухгалтерського фінансового результату до оподаткування, тобто визнання та класифікація доходів і витрат здійснюється за принципом «нарахування та відповідно-сті доходів та витрат», прийнятим у бухгалтерському обліку.

Тож страхові премії, нараховані за договорами страхування ризиків загибелі врожаю чи будь-яких інших господарських ризиків аграрія, що є платником податку на прибуток, включаються до витрат такого страхувальника.

Оскільки об’єктом страхування у даному випадку є ризик втрати врожаю конкретної сільськогосподарської культури або загибелі чи вимушеного забою тварин даного виду і віку, то витрати у вигляді страхового платежу за зазначеним договором страхування відносяться до складу собівартості саме цієї культури чи виду тварин, тому що собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом таких товарів.

Такі витрати мають підтверджуватися первинними документами, які передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Встановлення страхової суми і страхового платежу за зазначеними договорами страхування відбувається згідно зі статтями 9 і 10 Закону № 4391.

Страхова сума при страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень встановлюється у договорі агрострахування на підставі страхової вартості майбутнього врожаю, рівня страхового покриття і застрахованої площі. Страхова сума при страхуванні сільськогосподарських тварин, птиці, кролів, хутрових звірів, бджолосімей, риби та інших водних живих ресурсів і тваринницької продукції встановлюється в договорі страхування на підставі їхньої страхової вартості.

При цьому розмір страхового платежу (страхової премії) встановлюється у договорі страхування між страхувальником і страховиком як добуток страхової суми і страхового тарифу, визначеного для кожного виду сільськогосподарської продукції, а також диференційованого в розрізі областей України.

Аграрії можуть страхувати не тільки посіви і тварин, а й будь-яке інше майно (нерухомість, транспортні засоби, сільськогосподарську техніку тощо). Страхові внески за договорами страхування майна також включаються до витрат платників податку на прибуток.

Законом № 4391 передбачено, що розрахунок збитків проводиться страховиком на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування і зазначається страховиком у страховому акті, форма якого є стандартною для всіх страховиків. У разі розбіжностей при визначенні причин і розміру збитку страхувальник і страховик мають право провести незалежну експертизу. Така експертиза проводиться за рахунок сторони, яка вимагає її проведення.

При страхуванні врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень збитком є втрати страхувальника від недобору (недоотримання) врожаю в результаті повної або часткової загибелі (втрати, пошкодження) посівів тощо. Недобір врожаю визначається як різниця між його страховою вартістю, зазначеною в договорі страхування, і вартістю фактично отриманого врожаю після настання страхового випадку. Розмір збитку у разі загибелі площі посіву застрахованої культури визначається як добуток площі посіву загиблої застрахованої культури та середньозважених витрат з урахуванням страхового покриття.

З дня підписання страхового акта страховик протягом 14 днів повинен здійснити виплату страхувальникові страхового відшкодування. При цьому за кожен день прострочення терміну виплати страхового відшкодування, зазначеного вище, страховик виплачує страхувальникові пеню у розмірі, встановленому законом. Якщо ж страхове відшкодування встановлюється на підставі судового рішення, страховик виплачує відшкодування на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

Отже, якщо страхувальникомсільськогосподарським виробником виконано всі умови договору страхування сільгосппродукції з державною підтримкою і страхова компанія здійснює страхову виплату на його користь, то сума отриманого страхового відшкодування включається до доходів сільгосппідприємства, а застраховані збитки, яких зазнав такий платник податку у зв’язку з провадженням господарської діяльності, включаються до складу його витрат у періоді, в якому він зазнав збитків.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 серпня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42