Юридична практика

Відшкодування ПДВ з бюджету під час судового оскарження податкових повідомлень-рішень

Суть справи. На думку органу доходів і зборів, до винесення остаточного рішення у справі щодо визнання недійсними податкових повідомлень-рішень про зменшення та донарахування ПДВ у нього відсутні законодавчі підстави для відшкодування зазначеного податку з бюджету.

Судове рішення. ВАСУ, підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № К/9991/40312/11 за позовом ТОВ «Б» про стягнення ПДВ, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи встановлено, що як платник ПДВ ТОВ «Б» подало до органу доходів і зборів декларацію з ПДВ за жовтень 2008 р., у якій визначило суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на його рахунок у банку в розмірі 510,5 тис. грн.

За результатами проведеної перевірки правильності задекларованої ТОВ «Б» суми ПДВ органом доходів і зборів складено акт та прийнято податкові повідомлення-рішення, якими зазначену суму зменшено та донараховано ТОВ «Б» податкові зобов’язання з ПДВ.

У подальшому ТОВ «Б» зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено у судовому порядку. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю.

Окремо від оскарження податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ ТОВ «Б» звернулося до суду з позовом про стягнення зазначеної суми з бюджету. Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Держбюджету України суму в розмірі 510,5 тис. грн.

Як свідчать матеріали справи, орган доходів і зборів у суді першої інстанції при розгляді справи про стягнення сум ПДВ з бюджету зазначив той факт, що справа про скасування податкових повідомлень-рішень перебуває на касаційному розгляді у ВАСУ.

Проте, надаючи оцінку обставинам даної справи та задовольняючи позовні вимоги про стягнення з бюджету заборгованості з ПДВ за жовтень 2008 р. у розмірі 510,5 тис. грн., суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи органу доходів і зборів щодо неможливості виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не узгоджуються з нормами ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас ВАСУ вважає такі доводи судів першої та апеляційної інстанцій передчасними.

Згідно з частиною 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства суд має право зупинити провадження у справі, зокрема, у разі наявності інших причин, ніж визначені нормами вказаної статті, за обґрунтованим клопотанням сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, — до терміну, встановленого судом.

Таким чином, у вищезазначеному Кодексі відсутнє конкретне положення, яке б зобов’язувало суд у разі оскарження рішення у справі за тими самими правовідносинами зупиняти провадження у справі, що розглядається, водночас суд має керуватися принципами адміністративного судочинства, зокрема виходячи з принципу офіційного з’ясування всіх обставин у справі, судам слід уживати всіх заходів для встановлення обставин, що підтверджують або спростовують законність та обґрунтованість позовних вимог.

Тобто у разі якщо такі обставини є предметом оскарження іншої адміністративної справи, доцільно було б урахувати її результат перед тим, як визначатись із висновками щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Отже, судам було відомо про наявність адміністративного провадження у справі про скасування податкових повідомлень-рішень, розгляд якої не було закінчено на час ухвалення рішень як судом першої, так і апеляційної інстанції у справі про стягнення з бюджету сум ПДВ, а результат такого розгляду безпосередньо впливає на правильність вирішення спору у даній справі.

Постановою ВАСУ рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень скасовано, прийнято нове рішення, яким у частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень у позові відмовлено.

Таким чином, невжиття судами попередніх інстанцій заходів щодо виявлення результатів спору у справі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень призвело до ухвалення помилкових та передчасних судових рішень зважаючи на те, що не може бути відшкодовано суму з бюджету з ПДВ, враховуючи правомірність її зменшення органом доходів і зборів.

З огляду на зазначене ВАСУ за результатами розгляду справи про стягнення коштів ПДВ з бюджету рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову ТОВ «Б» відмовив повністю.