Юридична практика

Подання уточнюючого розрахунку за період, що був предметом перевірки

Суть справи. На думку платника податків, подання уточнюючого розрахунку та зміна постачальника товару за період, що був предметом перевірки, дають йому підстави для  формування податкового кредиту з ПДВ.

Судове рішення. ВАСУ, підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № К/9991/24275/12 за позовом ТОВ «В» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи встановлено, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «В» органом доходів і зборів було складено акт та винесено податкове повідомлення-рішення, яким суб’єкту господарювання визначено податкове зобов’язання з ПДВ.

Підставою для донарахування податкових зобов’язань став висновок органу доходів і зборів про нереальність господарських операцій між ТОВ «В» та його контрагентом — ТОВ «М».

Водночас, приймаючи рішення про задоволення зазначеного позову, попередні судові інстанції фактично вдалися до дослідження правовідносин ТОВ «В» з іншим суб’єктом господарювання — ТОВ «П».

Підставою для цього, на думку судів першої та апеляційної інстанцій, є подання ТОВ «В» уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким ТОВ «В» було відкориговано оскаржувану суму податкового кредиту шляхом його формування на підставі податкових накладних, складених ТОВ «П».

Адже, як установлено судами, ТОВ «В» при розгляді справи зазначено, що поставлений товар було повернуто ТОВ «М» та в подальшому придбано у ТОВ «П».

Рішення судів ґрунтуються на буквальному застосуванні п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу, який передбачає право платника подати уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся. На думку судів, показники цієї уточнюючої декларації підлягають врахуванню при перевірці оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Однак такий висновок судів не відповідає нормам чинного податкового законодавства, що регулює правовідносини, які розглядаються.

Дійсно, згідно з п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Утім, хоча в силу вимог наведеної норми зазначеного Кодексу платник має право на подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації і після проведення перевірки та прийняття за її результатами контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, показники цього уточнюючого розрахунку не впливають на правомірність визначення податковою інспекцією податкового зобов’язання за таким податковим повідомленням-рішенням.

Адже зміст п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу свідчить про те, що реалізація права платника на подання уточнюючої податкової декларації кореспондує повноваження органу доходів і зборів на її перевірку. У рамках справи, що переглядається, орган доходів і зборів після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за результатами проведення податкової перевірки не має можливості вчинити відповідні дії. Крім того, зі змісту позовної заяви не вбачається, що ТОВ «В» заявлялися доводи щодо фактичних правовідносин з ТОВ «П».

Таким чином, подання ТОВ «В» уточнюючої податкової декларації за період, який уже перевірявся, може слугувати підставою для проведення позапланової перевірки за відповідний період, однак не є свідченням незаконності рішення органу доходів і зборів, яке прийнято за результатами перевірки, проведеної на підставі наявних у податкової інспекції (поданих їй при проведенні перевірки) документів.

Отже, суди помилково розцінили власне подання ТОВ «В» уточнюючого розрахунку як самостійну підставу для аналізу правильності нарахування оскаржуваної суми грошового зобов’язання з ПДВ. Більше того, суди не звернули увагу на те, що подання ТОВ «В» зазначеного уточнюючого розрахунку фактично лише підтверджує відсутність операцій у рамках господарських правовідносин з ТОВ «М», які є підставою для формування податкового кредиту за правилами ст. 198 Податкового кодексу.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку скарги органу доходів і зборів її задовольнив, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасував, у позові ТОВ «В» відмовив повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 18 липня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42