Інші податки

Страхування туристичних ризиків

У туристичному бізнесі ризик настання небажаних подій та їх негативних наслідків є особливо великим, оскільки сам характер надання туристичних послуг часто пов’язано з перебуванням туристів у різних екстремальних і незвичних для них місцях, де буває важко передбачити наявність несприятливих для самопочуття туристів факторів або подій. До того ж при взаємодії великої кількості незалежних один від одного ділових партнерів (закордонні туроператори, консульські служби, адміністрації готелів, транспортні компанії та ін.) ймовірність настання страхових випадків зростає.


Саме тому більшість країн, надаючи візу, вимагають наявності страхового полісу, який повинен включати медичне страхування та страхування від нещасного випадку. Це пояснюється тим, що жодна країна, навіть якщо медицина в ній безкоштовна, не бажає нести витрати на допомогу громадянам інших країн за рахунок своїх платників податків, і прагне гарантувати оплату послуг приватних медичних установ. Тож туристична страховка — це важливий пункт у пакеті документів на отримання візи.

Законодавчі вимоги до туристичного страхування

Законодавче регулювання туристичної діяльності здійснюється відповідно до ст. 16 положень Закону про туризм, згідно з якою під час надання туристичних послуг обов’язковим є страхування туристів (медичне та від нещасного випадку), що забезпечується суб’єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховиками, які мають право на проведення такої діяльності, тобто мають відповідну ліцензію. Термін «туризм», установлений цим Законом, означає тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Отже, у разі придбання страхового полісу застрахованими особами стають як звичайні громадяни, так і працівники підприємств у відрядженні під час перебування за кордоном, які прирівнюються до туристів. Страхувальниками ж можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Крім того, ст. 9 Закону № 3857 установлено, що з метою створення умов, які гарантують відшкодування громадянину України витрат, пов’язаних із надзвичайними обставинами під час його перебування за кордоном, він має бути застрахований.

Водночас Законом про страхування у переліку обов’язкових видів страхування в Україні (ст. 7) особистого страхування туристів (медичного та від нещасного випадку) не передбачено. У зазначеному переліку є лише страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну. Однак за цим видом страхування страхувальником є суб’єкт туристичної діяльності (турагент, туроператор), визначений Законом про туризм.

Страхування працівників, які виїжджають за кордон

Туристичне страхування пропонує широкий спектр послуг, необхідних для успішного функціонування індустрії туризму, особливо в сфері ділових поїздок.

Обов’язковими складовими кожної програми страхування осіб, які виїжджають за кордон, є медичне страхування і страхування від нещасного випадку (раптова, непередбачувана та незалежна від волі застрахованої особи подія), що передбачає страхову виплату у разі отримання тілесних ушкоджень чи травм, тимчасової втрати працездатності, сталої втрати працездатності (інвалідності) або смерті під час перебування за кордоном.

Залежно від обраних програм страхування страхова компанія забезпечує туристам такі послуги:

  • організацію надання невідкладної медичної допомоги (швидкої, амбулаторної, стаціонарної, стоматологічної, пологової);
  • транспортування застрахованої особи до медичного закладу або місця постійного проживання;
  • організацію проїзду застрахованої особи до України у разі смерті її близьких родичів;
  • візит осіб до застрахованого та організацію повернення близьких родичів застрахованої особи до України у разі смерті або тривалої хвороби застрахованої особи за кордоном;
  • репатріацію застрахованої особи;
  • відшкодування вартості юридичних послуг, послуг адвоката, внесення застави;
  • відшкодування вартості послуг, пов’язаних із втратою чи викраденням документів або багажу;
  • технічну допомогу в разі ДТП, аварії, крадіжки транспорту, що належить застрахованій особі, надання екстреної допомоги;
  • відшкодування вартості придбання предметів першої необхідності у разі пропажі багажу;
  • цілодобову інформаційну підтримку та ін.

Слід зазначити, що туристичні агентства часто пропонують «урізані» програми страхування, які включають мінімальні набори послуг, що можуть бути необхідними в разі захворювання або травми. Тобто підхід до ціноутворення та набору страхових послуг у туристичних агентств менш гнучкий, ніж безпосередньо у страховиків.

Згідно із законодавством турист має право відмовитися від полісу, запропонованого туристичною фірмою, та купити його самостійно у страховій компанії. Це регулюється ст. 16 Закону про туризм, якою передбачено, що турист має право самостійно укласти договір з будь-якою страховою компанією, яка має відповідну ліцензію.

Вартість страхового полісу залежить від:

  • країни перебування;
  • мети перебування (активний відпочинок, заняття професійним спортом, робота);
  • віку застрахованої особи;
  • обраної програми страхування;
  • терміну перебування.

Страховий поліс може бути короткостроковим (у якому чітко зазначається кількість днів перебування за кордоном), а також страховики пропонують довгострокові поліси (наприклад, мультиполіс), які дозволяють застрахувати за один раз усі подорожі протягом тривалого часу (півроку, рік). Це дуже зручно для тих, у кого трапляються раптові закордонні відрядження, а часу на оформлення полісу обмаль.

Крім того, під час оформлення страхового полісу особливу увагу туристу слід звертати на такий пункт, як франшиза. Це установлений ціновий поріг, після якого починає діяти страхове відшкодування. Якщо лікування коштує менше цієї суми, то доведеться лікуватися за свій рахунок.              

Франшиза буває двох типів — умовна та безумовна.

Умовна франшиза означає, що клієнту повністю оплатять лікування, якщо його вартість перевищила суму франшизи.

Безумовна франшиза — це коли турист у будь-якому випадку змушений буде платити лікарю при кожному зверненні в межах суми франшизи, страхова ж компанія оплатить лише те, що перевищує цю суму.

Витрати на планове лікування або проведення заздалегідь узгоджених операцій за кордоном не підлягають страховій компенсації. Також страховиком не здійснюватимуться виплати у разі хронічних інфекційних та рецидивних захворювань (серцево-судинні, онкологічні, туберкульозні й інші хвороби) та відшкодування витрат на протезування (стоматологічне й офтальмологічне), косметичну або пластичну хірургію.

Крім того, за кордоном поширено дві форми страхового обслуговування туристів: сервісне (асистанс) і компенсаційне.

Асистанс — це особливий вид міжнародного сервісного обслуговування туристів на території страхування з метою надання їм допомоги на місці в межах договору страхування (медичної, медико-технічної, юридичної та ін.). Оскільки через непередбачуваність настання страхових випадків і розмаїття маршрутів закордонних поїздок туристів страхові компанії самі не спроможні забезпечити екстрену допомогу потерпілим, то під час поїздки туристів за кордон вони надають їм увесь комплекс страхових послуг через посередників — закордонних сервісних медичних асистанс-компаній, з якими укладено договори. Сервісне обслуговування не потребує від туриста додаткових грошових витрат. Усі витрати при цьому виді страхування туристів несе страховик.

Компенсаційне страхування — це страхування, яке передбачає оплату страхових випадків у країні тимчасового перебування самими туристами. Як правило, це нескладні випадки захворювання, лікування яких вимагає незначних коштів. Якщо у разі настання страхового випадку турист самостійно купив потрібні ліки й інші медичні препарати, то для одержання компенсації за страховим полісом йому потрібно протягом 30 днів після повернення з поїздки подати до страхової компанії всі оригінали рахунків, довідок, чеків, що підтверджують витрати.

Слід пам’ятати, що будь-яке відшкодування витрат можливе лише за умови, якщо турист має страховий поліс.

Також нагадаємо, що у разі виїзду працівника підприємства до відрядження на транспортному засобі за межі України підприємство-страхувальник зобов’язано укласти договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності «Зелена картка», якщо користування транспортним засобом за межами України потребує обов’язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відрядження. Практично в усіх європейських країнах страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов’язковим. Обсяг відповідальності у зв’язку із заподіяною шкодою регулюється, як правило, чинним у цих країнах законодавством.

Податковий облік страхових внесків

Розділ III Податкового кодексу з 01.01.2015 р. викладено у новій редакції. З цього моменту для визначення об’єкта оподаткування береться фінансовий результат до оподаткування (бухгалтерський прибуток або бухгалтерський збиток без витрат з податку на прибуток). При цьому якщо підприємство має дохід, що перевищує 20 млн. грн., цей показник коригують на різниці за деякими господарськими операціями. Тобто порядок розрахунку оподатковуваного прибутку орієнтовано на бухгалтерські правила, встановлені ПБО або МСФЗ.

Платники податку з річним доходом, що не перевищує 20 млн. грн., які приймають рішення про незастосування коригувань фінансового результату об’єкта оподаткування, по суті оподатковуватимуть бухгалтерський прибуток.

Щодо витрат на страхування, то якщо підприємство для отримання візи своєму працівнику, який від’їжджає у відрядження за кордон, зобов’язано придбати страховий поліс з медичного страхування та від нещасного випадку, то витрати на купівлю такого полісу включаються до податкових витрат підприємства за наявності оригіналів правильно оформлених страхових полісів.

Крім того, у разі виїзду працівника підприємства у відрядження на транспортному засобі за межі України підприємство-страхувальник укладає договір міжнародної автоцивілки «Зелена картка», і витрати у вигляді страхових внесків за зазначеними договорами також включаються до податкових витрат, якщо службові транспортні засоби безпосередньо використовуються працівниками (водіями) у відрядженні за кордоном для виконання їх службових обов’язків. Статтею 7 Закону про страхування встановлено, що максимальні розміри страхових платежів за договорами міжнародної автоцивілки установлює Кабінет Міністрів України. В межах цих розмірів Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) встановлює обов’язкові для своїх повних членів єдині розміри страхових платежів за такими договорами.

Звертаємо увагу, що на сьогодні заборонено виїжджати з України без договору міжнародного страхування, укладеного зі страховиком — повним членом МТСБУ, і сертифіката «Зелена картка» (ст. 16 Закону № 1961).

Страхування відповідальності туроператора

Страхування як складова системи безпеки в туристичній індустрії сприяє не тільки безпеці туристичних подорожей туристів як в Україні, так і за її межами, а й безпеці діяльності туристичних підприємств.

Статтею 15 Закону про туризм установлено, що з метою забезпечення законних інтересів споживачів туристичних послуг туроператор і турагент зобов’язані здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантія банку або іншої кредитної установи) перед туристами.

Так, мінімальний розмір фінансового забезпечення туроператора має становити суму, еквівалентну не менше ніж 20 000 євро, турагента — не менше ніж 2000 євро. Якщо туроператор надає послуги виключно з внутрішнього чи в’їзного туризму, то розмір фінансового забезпечення має становити суму, еквівалентну не менше ніж 10 000 євро. Це одна з ключових умов отримання ліцензії на здійснення туристичної діяльності.

Отже, суб’єкт туристичної діяльності зобов’язаний відшкодувати туристу збитки, понесені ним з вини цього суб’єкта туристичної діяльності або його партнерів з організації обслуговування в разі надання туристичних послуг не в повному обсязі, неналежної якості чи ненадання їх взагалі.

Водночас найпростішим, найдоступнішим і найшвидшим способом захисту майнових інтересів туристів і туристичних компаній є страхування.

Нагадаємо, що в переліку обов’язкових видів страхування, передбачених ст. 7 Закону про страхування, міститься такий вид, як відповідальність суб’єкта туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну, хоча цей страховий продукт нереалізований, тобто  навряд чи стане обов’язковим. На сьогодні Лігою страхових організацій України розроблено Концепцію страхування суб’єктів туристичної діяльності, якою запропоновано варіант добровільного страхування відповідальності туроператорів.

Не завжди добросовісне виконання своїх обов’язків туроператорами і турагентами перед туристами зумовлює неабияку доцільність страхування відповідальності суб’єктів туристичного бізнесу. Чинне законодавство України у сфері туризму відшкодування збитків туристу на випадок зупинення діяльності туристичного підприємства не передбачає, а лише внаслідок порушення процесу про визнання його банкрутом. Наразі ця проблема перебуває на стадії обговорення в рамках розроблення нового законопроекту «Про внесення змін до Закону України «Про туризм».

Попри те що витрати туристичних підприємств зі страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності пов’язано з господарською діяльністю таких платників податку і включаються до податкових витрат страхувальників, до страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності вдавалися лише найбільші «гравці» страхової галузі. Однак не дивлячись на загальну зацікавленість страхових компаній у розвитку і розповсюдженні цього нового страхового продукту, страховики не поспішають його впроваджувати, оскільки у разі настання страхового випадку (неплатоспроможності туроператора) фінансові втрати страховиків будуть дуже значними, а перестрахувати такі ризики на сьогодні досить складно. Туроператори також не дійшли єдиної думки, оскільки проблемним і гострим є питання доцільності включення такої страховки до вартості туристичних поїздок.

Сподіваємося, що учасники страхового і туристичного ринків до кінця поточного року знайдуть спільну мову і домовляться про механізми запровадження страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності в Україні.

«Гарячі лінії»

Дата: 23 січня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42