Інші податки

Державна реєстрація податкової застави

У правовій літературі сутність застави визначено як «право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника» та віднесено до традиційних способів забезпечення виконання зобов’язань.


Державна реєстрація (пізньолат. registratio — внесення до списку, переліку) — письмовий запис або фіксація іншим чином фактів, явищ, відомостей чи певних матеріальних об’єктів з метою їх державного обліку та контролю, засвідчення дійсності й надання їм законного (легітимного) статусу, а також вчинення інших реєстраційних дій. Державна реєстрація є доказом обставин, що тягнуть за собою певні юридичні наслідки, та здійснюється у встановленому законодавством порядку уповноваженими державою органами, на які покладено також обов’язки щодо ведення, належного функціонування відповідного реєстру і надання інформації про реєстрацію та зареєстровані права.

Змістом реєстраційного провад-ження є вчинення певних дій щодо фіксації у реєстрі відповідного факту чи явища та видачі про це документа встановленого зразка. Ре-єстраційний орган (посадова особа) здійснює перевірку комплектності та повноти відомостей поданих документів, перевірку поданих документів на відсутність підстав для відмови у проведенні реєстрації, внесення відомостей до відповідного реєстру, оформлення і видачу офіційного документа, що підтверд-жує факт реєстрації, та витягу з відповідного реєстру.

Отже, основною метою реєстраційного провадження є проведення державної реєстрації, в процесі якої реалізуються права та обов’язки, з одного боку, юридичних і фізичних осіб, з іншого — органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Тобто реєстр є гарантією наявності й збереження заставного майна на той момент, коли боржнику слід буде розраховуватися з кредитором, стимулятором повернення боргу, захистом від невиконання чи неналежного виконання боржником своїх обов’язків, а також створює двосторонню зацікавленість сторін у заставі, визнання такого забезпечення у відносинах з третіми особами.

Стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій та поширення інформаційних ресурсів у сучасному громадянському суспільстві став підґрунтям для запровадження у функціонування електронних ре-єстрів, що започатковані майже в усіх (29 з 30) розвинутих країнах Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Більше того, такі електронні реєстри на 85% функціонують у режимі онлайн — доступу до наявної у реєстрі інформації для перегляду та використання будь-якою особою.

Визначення поняття та змісту податкової застави

Згідно із законодавством, яке діяло на момент виникнення у платника податків податкового боргу, зміст податкової застави визначався таким чином:

Період

Законодавчий акт

Зміст

З 01.10.2001 р. по 01.01.2011 р.

Пункт 1.17 ст. 1 Закону № 2181

 

 

 

Пункт 8.1 ст. 8 Закону № 2181

Податкова застава — спосіб забезпечення податкового зобов’я-зання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право у разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

З метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення

з 01.01.2011 р. і до цього часу

Під-пункт 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу

 

 

Стаття 88 розділу ІІ Податкового кодексу

Податкова застава — спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений Податковим кодексом. Податкова застава виникає на підставах, установлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених Податковим кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1); право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (п. 88.2)

 

Отже, виходячи з визначень понять, що вживалися у чинних на момент виникнення зазначених правовідносин законодавчих актах з питань оподаткування, податкова застава є способом забезпечення сплати податкового боргу, погашення якого здійснюється за рахунок майна, що є предметом такої податкової застави.

Законодавчі засади державної реєстрації податкової застави

Відповідно до п. 89.8 ст. 89 Податкового кодексу контролюючий орган зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Починаючи з 01.01.2013 р. правові засади державної реєстрації податкової застави розмежовано за ознакою нерухомості/рухомості майна, а саме: нерухоме майно реєструється у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Закону № 1952, а рухоме — у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна на підставі Закону № 1255.

Пунктом 89.3 ст. 89 Податкового кодексу передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

Відповідно до п. 3.1 Порядку № 572 орган ДФС зобов’язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі у п’ятиденний строк з дня складення акта опису майна.

Пунктом 3.2 Порядку № 572 передбачено, що реєстрація податкової застави здійснюється у відповідних державних реєстрах та на підставі:

  • для рухомого майна — у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з Порядком № 830 та Інструкцією № 73/5;
  • для нерухомого майна — у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Порядку № 868 та Порядку № 1141.

Пріоритет податкової застави

Пунктом 8.4 ст. 8 Закону № 2181, що діяв до 01.01.2011 р., та п. 90.1 ст. 90 Податкового кодексу, чинним з 01.01.2011 р. і до цього часу, передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Так, ст. 2 Закону № 1255 визначено, що пріоритетом є переважне право обтяжувача відносно права іншої особи на те саме рухоме майно, зокрема: вищий пріоритет — це переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того самого рухомого майна, а нижчий пріоритет — це пріоритет одного обтяжувача, який підпорядковується пріоритету іншого обтяжувача, на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того самого рухомого майна.

Згідно зі ст. 12 цього Закону реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено зазначеним Законом, а пріоритет обтяження встановлюється на підставі ре-єстрації.

Тому реєстрація податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна розглядається як наслідок поширення права податкової застави.

Відповідно до ст. 14 Закону № 1255, якщо інше не встановлено цим Законом:

  • зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незаре-єстрованими обтяженнями;
  • пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом;
  • обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того самого рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог;
  • обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 39 Закону № 1255 визначено, що пріоритет публічного обтяження (до якого відповідно до ст. 37 цього Закону віднесено податкову заставу) встановлюється з моменту його реєстрації. Заре-єстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того самого рухомого майна, які було зареєстровано раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону.

Частиною 4 ст. 577 Цивільного кодексу передбачено, що моментом реєстрації застави є дата і час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до п. 11 Порядку № 830 датою державної реєстрації обтяження рухомого майна вважається дата і час внесення запису до відповідного реєстру, а згідно з п. 21 цього Порядку датою державної реєстрації змін — дата внесення змін до запису.

Державні реєстри, в яких забезпечувалася реєстрація податкової застави

Дотримуючись вимог чинного законодавства, свого часу реєстрація податкової застави забезпечувалася у відповідних державних реєстрах:

Державний реєстр застав рухомого майна (статус реєстру: припинено функціонування; діяв з березня 1999 р. по серпень 2004 р.; містив інформацію про реєстраційні записи про податкову заставу нерухомого та рухомого майна; існуючі ре-єстраційні записи перенесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна із залишенням пріоритету податкової застави з моменту її реєстрації у попередньому реєстрі);

Державний реєстр обтяжень рухомого майна (статус реєстру: діючий, функціонує з серпня 2004 р. і до цього часу; основою для створення Державного реєстру обтяжень рухомого майна став Державний реєстр застав рухомого майна, з якого було перенесено всі зареєстровані обтяження; з моменту започаткування і до 01.01.2013 р. забезпечувалася реєстрація податкової застави нерухомого та рухомого майна; з 01.01.2013 р. і до цього часу забезпечується реєстрація податкової застави рухомого майна);

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (статус реєстру: діючий; з 01.01.2013 р. і до цього часу забезпечується реєстрація податкової застави нерухомого майна; перенесення існуючих реєстраційних записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкову заставу нерухомого майна не передбачалося; перенесення із спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому зареєстровано податкову заставу нерухомого майна, право власності на яке не зареєстровано у такому реєстрі, можливе за умови проведення такої державної реєстрації прав на майно, щодо якого існує обтяження речових прав).

Особливості внесення записів про реєстрацію податкової застави

Виходячи із законодавчих положень державна реєстрація податкової застави забезпечувалася шляхом внесення до відповідного державного реєстру певного реєстраційного запису, зокрема:

  • з 01.10.2001 р. (з дня набрання чинності ст. 8 Закону № 2181) і до 24.03.2005 р. (до дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 2-рп/2005) — «усі активи платника податків»;
  • з 24.03.2005 р. (з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України № 2-рп/2005) до 01.01.2011 р. (до дня втрати чинності Законом № 2181) — «активи, згідно з актом опису»;
  • з 01.01.2011 р. (з дня набрання чинності Податковим кодексом) і до цього часу — «майно, згідно з актом опису»;
  • з 01.01.2013 р. (з дня набрання чинності Законом № 1952) — конкретно визначений у ре-єстраційній заяві предмет майна, речові права щодо якого обтяжуються.

Строк дії реєстрації та механізм продовження такого строку

Статтею 44 Закону № 1255 встановлено, що:

  • записи зберігаються у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна протягом п’яти років з моменту їх внесення;
  • обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про продовження строку дії реєстрації на не більше ніж п’ятирічний строк.

Розділом 3 «Реєстрація відомостей про зміну умов обтяження рухомого майна» Інструкції № 73/5 передбачено, що для внесення змін до існуючого запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяжувач подає документ «Заява про реєстрацію змін обтяження рухомого майна» (далі — Заява), форму якого встановлено додатком 3 до цієї Інструкції.

Загальні вимоги до заповнення заяв та порядок внесення до Ре-єстру відомостей про заяву передбачено розділом 1 Інструкції № 73/5.

Відповідно до п. 11 Порядку № 830 датою державної реєстрації обтяження рухомого майна вважається дата та час внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а згідно з п. 21 цього Порядку датою державної реєстрації змін — дата внесення змін до запису. Також розділом 3 Інструкції № 73/5 передбачено, що датою державної реєстрації відомостей про зміну умов обтяження рухомого майна вважається дата та час унесення відповідних змін та додаткових відомостей до запису в Державний реєстр обтяжень рухомого майна.

Отже, з метою збереження органами державної фіскальної служби пріоритету податкової застави рухомого та нерухомого майна, заре-єстрованої у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відносно інших зареєстрованих обтяжень, п’ятирічний строк дії реєстраційного запису щодо якої закінчується, та за умови наявності податкового боргу, який виник до зазначеної дати і не переривався до цього часу, такі органи мають забезпечити своєчасне подання заяв про ре-єстрацію змін обтяження рухомого майна щодо продовження строків дії реєстраційних записів про виникнення права податкової застави у наведеному реєстрі на наступні п’ять років згідно з порядком, передбаченим Інструкцією № 73/5.

У зв’язку з тим, що продовження строку дії реєстраційного запису про виникнення права податкової застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відбувається без зміни предмета обтяження, зміст реєстраційних записів залишається незмінним.

Ризиком при перенесенні ре-єстраційних записів щодо предметів обтяження нерухомого майна з Державного реєстру обтяжень рухомого майна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно може бути втрата органами державної фіскальної служби пріоритету податкової застави відносно інших заре-єстрованих обтяжень за реєстраційними записами, які раніше були занесені до Державного реєстру обтяжень рухомого майна і мають залишатися діючими до моменту припинення такої податкової застави.

Відсутність необхідності у продовженні строків дії реєстраційних записів про виникнення права податкової застави нерухомого майна у Держреєстрі речових прав на нерухоме майно

Відповідно до ст. 10 Закону № 1952 Державний реєстр речових прав на нерухоме майно:

  • містить відомості про зареєстровані права і обтяження, суб’єктів прав, об’єкти нерухомого майна, документи, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;
  • є державною власністю, складовою Національного архівного фонду і підлягає довічному зберіганню.

Невід’ємною складовою частиною зазначеного реєстру є база даних про реєстрацію заяв і запитів та реєстраційні справи.

Отже, у разі якщо право податкової застави на об’єкт нерухомого майна виникло після 01.01.2013 р., а реєстраційний запис про обтяження такого об’єкта нерухомого майна внесено до Державного ре-єстру речових прав на нерухоме майно та за відсутності у чинному законодавстві обмежень строку дії реєстраційних записів, що містяться у такому Реєстрі, які підлягають довічному зберіганню, необхідності у продовженні органами Державної фіскальної служби строку дії записів про обтяження у зазначеному Реєстрі немає.

 

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42