Юридична практика
Тема: Податок на прибуток

Визначення платнику податків суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств за наслідками укладення нікчемних договорів

Суть справи. Під час проведення перевірки податковим органом установлено, що платник податків здійснював операції з акціями, емітованими підприємствами, діяльність яких припинено або щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі і визнано недійсними реєстрації випуску акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі. Оскільки такі акції не можуть бути об’єктами цивільних прав і не відповідають терміну «цінні папери», який установлено чинним законодавством, рішенням податкового органу нараховано суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

Платник податків не погодився з позицією податкового органу, оскільки вважає, що правомірно відобразив операції з цінними паперами у податковому обліку та сформував об’єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію податкового органу, зазначив таке. Керуючись нормами законодавства України, податковий орган провів виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт, і на підставі останнього виніс податкове повідомлення-рішення, яким платнику податку визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.

Не погоджуючись із донарахованою сумою податкового зобов’язання, суб’єкт господарювання звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у позові відмовлено повністю.

За результатами перегляду касаційної скарги суб’єкта господарювання ВАСУ дійшов висновку, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам законодавства з огляду на таке.

Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону про прибуток цінний папір — документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до частини першої ст. 3 Закону про цінні папери цінні папери — документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника та передбачають виникнення зобов’язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів і право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом (частина перша ст. 6 Закону про цінні папери).

Статтею 177 Цивільного кодексу визначено, що об’єктами цивільних прав є речі, в тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.

Згідно з частиною першою ст. 178 Цивільного кодексу об’єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватись або переходити від однієї особи до іншої у порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо їх не вилучено з цивільного обороту, або не обмежено в обороті, або вони не є невід’ємними від фізичної чи юридичної особи.

Враховуючи вищезазначене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у разі здійснення суб’єктами господарювання операцій з акціями, емітованими підприємствами, діяльність яких припинено або щодо яких судом визнано недійсними записи про проведення державної реєстрації, установчі документи та свідоцтва про державну реєстрацію з моменту їх видачі i визнано недійсними реєстрації випуску акцій та свідоцтв про реєстрацію випуску акцій з моменту їх видачі, такі акції не можуть бути об’єктами цивільних прав і не відповідають терміну «цінні папери», який встановлено чинним законодавством.

Відповідно до частини п’ятої ст. 203 Цивільного кодексу правочин має бути спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Частиною другою ст. 215 цього Кодексу визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У такому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оформлення суб’єктами господарської діяльності договорів і первинних документів щодо придбання та (або) відчуження акцій у період, з якого або припинилася діяльність емітента, або визнано судом недійсними реєстрацію випуску акцій і свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, є таким, що суперечить зазначеним нормам Цивільного кодексу та не може бути спрямовано на реальне настання правових наслідків. Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу такі договори є нікчемними.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, оформлення актів приймання-передачі цінних паперів до договорів і списання з рахунку в цінних паперах акцій підприємств, реєстрацію випуску яких скасовано з моменту видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій, суперечить законодавству та не спрямовано на реальне настання правових наслідків.

Під час вчинення позивачем правочинів у межах договорів купівлі-продажу не дотримано вимог частин першої та п’ятої ст. 203 Цивільного кодексу, тому такі правочини є нікчемними на підставі закону. Зазначені господарські операції не є операціями з продажу цінних паперів, оскільки право власності на такі акції не може перейти до нових власників, а отже, відсутні законні підстави відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами.

Підпунктом 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону про прибуток визначено, що платник податку веде окремий облік результатів операцій з цінними паперами та деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових і товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Відповідно до пп. 7.6.4 цього пункту під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів і деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку у зв’язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

Статтею 656 Цивільного кодексу визначено, що предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав. До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), до договору купівлі-продажу валютних цінностей i цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Згідно зі ст. 1 Закону про цінні папери обіг цінних паперів — вчинення правочинів, пов’язаних з переходом прав власності на цінні папери i прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Відповідно до ст. 39 зазначеного Закону емітенти, які здійснили відкрите (публічне) розміщення цінних паперів, зобов’язані своєчасно та у повному обсязі розкривати інформацію про фінансово-господарський стан i результати діяльності емітента у строки, встановлені законодавством.

Річна інформація про емітента має містити такі відомості: найменування та місцезнаходження, розмір статутного капіталу; орган управління, посадові особи та засновники; господарська та фінансова діяльність; цінні папери (вид, форма випуску, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних паперів; річна фінансова звітність; аудиторський висновок (ст. 41 Закону про цінні папери).

Отже, операції згідно з договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладеними між позивачем та іншими суб’єктами господарювання щодо купівлі-продажу акцій емітентів, державну реєстрацію яких скасовано, а фінансово-господарська діяльність не проводилась, не можуть вважатися торгівлею цінними паперами відповідно до чинного законодавства. Згідно з п. 7.6 ст. 7 Закону про прибуток підстави для оподаткування таких операцій відсутні.
Враховуючи зазначене, ВАСУ відмовив у задоволенні касаційної скарги суб’єкту господарювання та визнав правомірним визначення органом ДПС суми податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств.


Ольга СИРОТІНА,
заступник начальника відділу представництва інтересів органів
ДПС у судах касаційної інстанції та узагальнення судової практики
Юридичного управління Департаменту правової роботи ДПС України