Юридична практика

Стягнення коштів на погашення податкового боргу

Суть справи.Суд не може оцінювати у межах судового провадження про стягнення податкового боргу підстави та законність його виникнення.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № 2а-11977/11/0170/11 за позовом контролюючого органу про стягнення заборгованості з приватного підприємства «Д» (далі — ПП «Д»), зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що сума податкового боргу, яка оскаржується, виникла у ПП «Д» внаслідок несплати ним штрафних санкцій з податку на прибуток та з ПДВ, донарахованих йому органом доходів і зборів за податковими повідомленнями-рішеннями.

Зазначені податкові повідомлення-рішення ПП «Д» не оскаржувалися.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки правомірності застосування штрафних санкцій у межах цього судового провадження.

Водночас, на думку ВАСУ, зазначені висновки суду першої та апеляційної інстанцій є передчасними та не зовсім узгоджуються із нормами процесуального законодавства.

Так, відповідно до частини першої ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства предметом доказування у справі є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у цій справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов’язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов’язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.

При цьому питання правомірності прийняття податкових повідомлень, за якими відповідні грошові зобов’язання нараховано, не охоплюється предметом цього позову, оскільки рішення суб’єкта владних повноважень про донарахування відповідних зобов’язань не є предметом позову у даній справі, а отже, суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду цієї справи здійснювати їх правовий аналіз.

Відповідно до вимог п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу (далі — у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі визначення грошового зобов’язання контролюючим органом за підставами, визначеними у підпунктах 54.3.1 — 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов’язаний сплатити нараховану суму грошового зобов’язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідні акти індивідуальної дії не оскаржувалися ПП «Д», а відтак грошові зобов’язання, які оскаржуються, набули статусу узгоджених. Оскільки ці зобов’язання не було сплачено платником у встановлений законом строк, то вони перетворилися на податковий борг платника у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 — 99 цього Кодексу. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків з метою погашення податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (п. 95.1 ст. 95 Кодексу).

Згідно з вимогами п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У матеріалах справи міститься корінець першої податкової вимоги на суму податкового боргу, яку було надіслано на адресу ПП «Д» рекомендованим листом з повідомленнями про вручення; зазначений лист було повернуто до органу доходів і зборів з відміткою поштової служби про закінчення терміну зберігання поштового відправлення.

Слід зазначити, що платник зобов’язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою, яка фактично є його місцезнаходженням і за якою орган доходів і зборів правомірно надсилає всю адресовану платникові кореспонденцію. У разі невиконання цього обов’язку платник не має права посилатися на неотримання ним кореспонденції органу доходів і зборів як на обставину, що звільняє його від відповідальності у зв’язку з настанням негативних для нього наслідків.

У п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Ні Кодекс, ні наказ № 1037 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин) не містять норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Тому орган доходів і зборів не має повноважень повторно надсилати податкову вимогу платнику податків у разі збільшення податкового боргу.

Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам ДПС, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган ДПС звертається до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання такого дозволу є підставою для прийняття органом ДПС рішення про погашення всієї суми податкового боргу. Рішення органу ДПС підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу ДПС. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог органу доходів і зборів, викладених у цьому позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків ПП «Д» в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу, що, у свою чергу, повністю узгоджується з нормами чинного законодавства.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами перегляду у касаційному порядку справи рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасував, позов органу доходів і зборів задовольнив повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42