Статті
Тема: Інше

Вища освіта: рік за новими правилами

Минув рік з моменту ухвалення Верховною Радою України нового Закону «Про вищу освіту», який усі експерти визнали передовим і прогресивним. Справді, це чи не найуспішніша за останні роки реформа вищої школи. Проте Закон набрав чинності лише частково, оскільки з об’єктивних і певною мірою суб’єктивних причин повністю запровадити всі новації ще не вдається.


Закон виявився дійсно революційним, передусім тому, що дав змогу вузам стати більш незалежними, а студентам — мати більше прав. Він покликаний зробити українську вищу освіту якіснішою, наблизити її до стандартів Європейського Союзу — зокрема, замість наукового ступеня кандидата наук запроваджено ступінь доктора філософії та унормовано положення про типи вишів (нині це університет, академія, коледж та професійний коледж). Однак запровадження всіх цих новацій відбувається досить повільно. На те є і об’єктивні, і суб’єктивні причини. Міністр освіти і науки України Сергій Квіт стверджує, що план заходів із запровадження норм Закону передбачає розробку низки нормативно-правових актів. Із них уже прийнято 10, ще 15 розглядаються в уряді.

На сьогодні втіленню більш прогресивних положень заважає, певна річ, наша бюрократична система. Зокрема, виникають проблеми з реалізацією на практиці фінансової автономії вузів. Так, кошти із спецфондів навчальних закладів, як, приміром, гроші, сплачені студентами-контрактниками, знаходяться на рахунках держказначейства, отже, виші вільно розпоряджатися ними поки що не можуть. Сергій Квіт закликає ректорів навчальних закладів перераховувати кошти на рахунки в банках, що дозволено новим Законом.

Народний депутат України Іван Кириленко вважає, що Закон «Про вищу освіту» — чи не єдина успішна реформа за майже чверть століття нашої незалежності. Проте і вона може провалитись, якщо не змінити нинішню економічну модель, яка, на жаль, не сприймає інтелект та інновації.

На думку голови Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілії Гриневич, запровадження Закону певною мірою гальмується консервативною частиною академічних спільнот. Це підтвердили вибори до новоствореного органу — Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

«У результаті виборів ми отримали серед представників Нацагентства людей, які були люстровані, задіяні в системі за часів попередньої влади, — наголошує депутат. — А їх же висунули академічні спільноти, що свідчить про незрілість, неготовність до змін та небажання працювати за новими правилами».

Крім того, зі слів пані Гриневич, виникають навіть суто технічні питання. Наприклад, бракує антиплагіатного програмного забезпечення, яке б дало змогу спеціалізованим радам перевіряти дисертації.

Серед інших проблем — не сформовано поки що перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка студентів. Через відсутність стандартів вищої освіти у вишах гальмується розробка власних навчальних програм, які дозволив новий Закон. У невизначеному статусі нині перебувають виші I — II рівнів акредитації, оскільки не розроблено ліцензійних умов підготовки в них молодших бакалаврів. Тому слід продовжити їм нинішні ліцензії.

Реформи потрібні, й здійснити їх необхідно якомога швидше. Директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук вважає, що українській освіті необхідна реанімація, бо її стан — передінфарктний.

«Іноземний студент відрізняється від українського тим, що йде до університету здобувати знання, тоді як наш — щоб отримати диплом, який йому не завжди потрібний», — пояснює фахівець із ЗНО.

Ігор Лікарчук стверджує, що подібне оцінювання необхідно запровадити і при вступі до магістратури, хоча поки що зробити це нереально. А систему вступу зробити більш жорсткою, адже 93% університетів готові приймати студентів з найнижчим балом ЗНО.

Хоч і повільно, та положення Закону поступово реалізуються. Так, зі слів заступника міністра освіти і науки Інни Совсун, цілу низку змін буде запроваджено уже з 1 вересня. Передусім наберуть чинності нові навчальні плани. Тепер щосеместра студенти вивчатимуть по 8 предметів, а не 10 — 15, як нині. До того ж 25% з них можна буде обирати самому. Таким чином, студенти не будуть перевантажені великою кількістю різних дисциплін і зможуть зосередитися на фахових предметах. Водночас у півтора раза знизиться навантаження і на викладачів — до 600 год на рік. Це дасть їм можливість займатися науковою роботою: брати участь у різноманітних конференціях чи готувати публікації для спеціалізованих видань.

Усі ці розробки і новації впроваджено працівниками міністерства та викладачами. Водночас цікаво почути точку зору й іншої сторони — студентів. Саме тому фонд «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва» провів їх опитування. Як виявилося, студенти не надто позитивно оцінюють якість вищої освіти в Україні: за 5-бальною шкалою вона отримала лише 2,8 бала. Для порівняння, за результатами подібного дослідження у 2011 р. така оцінка становила 3,5 бала. Проте, швидше за все, річ не в тому, що вищі навчальні заклади стали гіршими — просто нинішні студенти є більш вибагливими.

Найбільшою проблемою опитані називають невизнання дипломів більшості українських вишів у світі (навіть попри інтеграцію в Болонський процес). Крім того, їх турбують невідповідність викладання вимогам ринку, корумпованість викладачів, низький рівень якості освіти. Студенти вважають, що покращити ситуацію в галузі можуть боротьба з усіма проявами корупції, налагодження співпраці з провідними світовими вишами, підвищення зарплати викладачів, стимулювання наукової діяльності вишів та тісніший зв’язок викладання з потребами майбутньої професії. Майже третина респондентів не проти скорочення кількості вищих навчальних закладів. Цікаво, що за чотири роки різко зросла кількість охочих навчатися за кордоном: нині їх уже 69%. Студенти підтримують вступ до вишів за допомогою ЗНО, однак вони проти запровадження тестів при зарахуванні до магістратури.

Звичайно ж, є в освітній сфері й певні позитивні моменти. Так, президент Української асоціації студентського самоврядування Микита Андрєєв особливо відзначає скасування обов’язкового відпрацювання після вишу для більшої частини студентів, які навчалися за держзамовленням. А ще радують такі приємні дрібнички, як обмеження вартості пластикового бланка диплома до 34 грн., бо раніше окремі виші вимагали за нього по 200 — 300.

Попри всі перешкоди Закон «Про вищу освіту» поступово втілюється в життя. Ця реформа нині — одна з найважливіших, і розвиток держави залежить від її успіху не менше, ніж від перетворень в економіці чи змін до Конституції. Адже інвестиції в освіту — інвестиції в майбутнє.


ПРЯМА МОВА

Народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти Лілія Гриневич:
«Закон «Про вищу освіту» — перша проєвропейська реформа одразу після Революції Гідності. Однак поки ми не відчули, що він працює. За дорученням Прем’єр-міністра України потрібно розробити понад 40 нормативно-правових актів. Наразі прийнято 10, ще 15 перебувають на погодженні в Кабінеті Міністрів. Дуже важливо, щоб ми жили за буквою цього Закону, однак є й інші проблеми. Перша — вибори до Національного агентства з питань якості освіти. Наскільки ми готові до нових правил? Чи хочемо ми мінятися самі? Серед обраних опинилися люстровані чиновники, ті, хто свого часу розбудовував цю корумповану систему. За них проголосували, і мені соромно за це. Саме від нас залежить, чи правильно буде імплементовано цей Закон, чи впровадить він цінності, на які всі очікують. Кабінет Міністрів, який своєю постановою призначає керівника та заступника керівника Нацагентства, має висунути жорсткі кваліфікаційні критерії до них. Я розумію, що в Грузії, наприклад, тричі обирали Нацагентство, бо кожного разу отримували подібний склад. Проте у нас немає часу, країна зараз у стані війни, українці чекають змін. І ми маємо показувати приклад, а не бажання зберегти старі схеми.
Потрібно пришвидшити прийняття нових стандартів вищої освіти. Деякі навчальні заклади не чекають і вже сьогодні унормовують навантаження своїх викладачів до 600 годин. Інші наголошують, що без стандартів цього не робитимуть.
Фінансова автономія вишів — питання доволі умовне. Ми розуміємо, що оскільки не можемо достатньо фінансувати навчальні заклади, то дати можливості їм самим доцільно й оптимально використовувати зароблені кошти — єдиний спосіб допомогти їм розвиватися.

Нам потрібна системна інформаційна робота. Освітянська спільнота, студенти, батьки, роботодавці часто не розуміють суті нововведень. Вони не стільки лякаються, скільки не знають, що з цим робити. Тому потрібні роз’яснення, інформаційна робота, рішення з урахуванням позицій експертів, живий діалог. Бо саме в діалозі розроблявся цей Закон, і ми не маємо зрадити його цінності. Тому що в тому числі і заради нього виходили на акції протестів студенти, за цей Закон ламали списи викладачі. Вища освіта не має іншого вектора окрім того, який визначено. І зараз питання не в тому, куди рухатися, а як рухатися швидше і робити менше помилок».

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42