Юридична практика

Повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення порядку погашення податкового боргу платника податків за рахунок готівки

Суть справи.  На думку платника податків, постанова № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу (далі— Порядок стягнення готівки) не зовсім відповідає нормам чинного законодавства вищої юридичної сили, що, у свою чергу, є підставою для її скасування.

Судове рішення.  Окружний адміністративний суд м. Києва (далі — ОАС м. Києва), підтримуючи позицію Кабінету Міністрів України (далі — відповідач), при розгляді справи № 2а-1703/11/2670 за позовом особи 1 (далі — позивач) до Кабінету Міністрів України про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, зазначає таке.

Позивач вважає, що постанова № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки є такою, яка не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, та підлягає скасуванню. Він мотивує позовні вимоги таким: закріпивши в постанові № 1244 право фіскальних органів здійснювати примусове вилучення готівки з приміщень та із кас платників податків без відповідного рішення суду з подальшою реалізацією цієї готівки в дохід держави (конфіскацію майна) шляхом здійснення її перерахунку до відповідного бюджету, Кабінет Міністрів України порушив положення статей 8 та 41 Конституції та статей 192, 316 Цивільного кодексу в частині порушення права власності; позивач є суб’єктом підприємницької діяльності, на якого поширюється дія спірного акта, а отже, має право звернутися з позовом до суду про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірну постанову видано на підставі положень Конституції, Податкового кодексу, Закону № 2591 (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), які надають Кабінету Міністрів України повноваження із забезпечення проведення державної фінансової та податкової політики; спірною постановою не порушено норм чинного законодавства, оскільки вилучення готівки згідно з Порядком стягнення готівки можливе лише за рішенням суду, а не за рішенням органу ДФС. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів того, що він підпадає під дію оскаржуваного нормативно-правового акта.

ОАС м. Києва за результатами розгляду справи не погодився з позовними вимогами позивача та вважає їх необґрунтованими виходячи з таких мотивів.

Частина перша ст. 113 Конституції встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Відповідно до п. 3 ст. 116 Конституції цей орган забезпечує проведення, зокрема, фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики. Згідно з частиною першою ст. 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання.

Статтею 95 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що основні положення щодо стягнення коштів у  рахунок погашення податкового боргу та  продажу майна платника податків, яке перебуває у  податковій заставі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанову № 1244 в частині затвердження Порядку стягнення готівки прийнято в межах повноважень Кабінету Міністрів України та з метою практичного запровадження в дію положень ст. 95 Податкового кодексу, зокрема п. 95.4 цієї статті.

Відповідно до п. 2 Порядку стягнення готівки (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу з урахуванням вимог пунктів 95.2 — 95.4 ст. 95 Податкового кодексу. Рішення контролюючого органу про погашення всієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 95.1 ст. 95 Податкового кодексу встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника шляхом стягнення коштів, які знаходяться в його власності, а у разі їх недостатності — шляхом продажу майна такого платника, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п. 95.2 цієї статті стягнення коштів і продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст. 95 визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника, здійснюється за рішенням суду, що направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення всієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання зазначеного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення всієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою цього органу.

Пункт 95.4 ст. 95 Податкового кодексу встановлює, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, яка належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведені правові норми свідчать, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, яка належить такому платнику податків, здійснюється контролюючим органом виключно на підставі рішення суду. У свою чергу Порядок стягнення готівки регулює механізм стягнення такої готівки, тобто порядок дій контролюючого органу, вже після прийняття відповідного рішення суду, а рішення контролюючого органу про погашення всієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається також після винесення судом відповідного рішення та з метою його виконання.

Стаття 8 Конституції встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об’єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосовано лише як виняток з міркувань суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об’єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскацію майна може бути застосовано виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 316 Цивільного кодексу встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Аналіз зазначених норм Конституції та Цивільного кодексу, які, на думку позивача, порушено Кабінетом Міністрів України, та обставин справи дають можливість дійти висновку, що відповідач, затверджуючи своєю постановою №  1244 Порядок стягнення готівки, не  порушив основних засад права власності, діяв у  межах визначених повноважень і  з  дотриманням Конституції та  Цивільного кодексу.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України доведено правомірність прийняття постанови № 1244 у частині затвердження Порядку стягнення готівки з урахуванням вимог, установлених частиною другою ст. 19 Конституції та частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, ОАС м. Києва за результатами розгляду справи у задоволенні позову особі 1 відмовив повністю, а оскаржувану постанову № 1244 залишив без змін.

 

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42