Податок на майно

Плата за землю: льготы по уплате

Законом № 71 змінено порядок оподаткування земельних ділянок. Так, з 1 січня 2015 р. плату за землю із переліку загальнодержавних податків виключено і як складову податку на нерухоме майно переведено до переліку місцевих податків.

Особливістю місцевих податків є те, що вони встановлюються рішеннями сільських, селищних та міських рад. При цьому податок на майно в частині плати за землю (далі — плата за землю) є обов’язковим для встановлення місцевими радами у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктом оподаткування — земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — це обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу). Порядок справляння орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначено ст. 288 цього Кодексу.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку згідно з п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Обов’язок сплачувати плату за землю виникає у власників землі та землекористувачів із дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Оскільки плату за землю віднесено до місцевих податків і зборів, місцеві ради на виконання вимог чинного законодавства повинні прийняти рішення про встановлення податку на майно в частині плати за землю і, зокрема, визначити ставки земельного податку та перелік пільг щодо його сплати.

Враховуючи те, що право встановлювати ці пільги з 01.01.2015 р. належить до компетенції органів місцевого самоврядування, у Податковому кодексі значно скорочено перелік зафіксованих пільг щодо земельного податку для юридичних осіб.

Так, нормами Податкового кодексу звільнено від сплати земельного податку:

  • санаторно-курортні та оздоровчі заклади громадських організацій інвалідів, реабілітаційні установи громадських організацій інвалідів (пп. 282.1.1 п. 282.1 ст. 282 цього Кодексу);
  • громадські організації інвалідів України, підприємства та організації, які засновані громадськими організаціями інвалідів та спілками громадських організацій інвалідів і є їх повною власністю, де протягом попереднього календарного місяця кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25% суми загальних витрат на оплату праці.

Слід зазначити, що такі підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який надається уповноваженим органом відповідно до Закону № 875. У разі порушення вимог цієї норми зазначені громадські організації інвалідів, їхні підприємства та організації зобов’язані сплатити суми податку за відповідний період, проіндексовану з урахуванням інфляції, а також штрафні санкції згідно із законодавством (пп. 282.1.2 цього пункту);

  • бази олімпійської та паралімпійської підготовки, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України (пп. 282.1.3 цього пункту).

Перелік підприємств, установ, організацій, громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості, у тому числі аероклубів та авіаційно-спортивних клубів Товариства сприяння обороні України, що звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки, на яких розміщено спортивні споруди, що використовуються для проведення всеукраїнських, міжнародних змагань та навчально-тренувального процесу збірних команд України з видів спорту та підготовки спортивного резерву, баз олімпійської та паралімпійської підготовки затверджено постановою № 975, а перелік закладів фізичної культури і спорту, яким надається статус бази олімпійської, паралімпійської та дефлімпійської підготовки, — постановою № 30;

  • платників єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (пп. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу).

Крім того, протягом дії ратифікованих Верховною Радою України міжнародних договорів (угод) України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки (включаючи агрегати, системи та їх комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв, космічних апаратів та наземних сегментів космічних систем), але не пізніше 01.01.2018 р., резиденти — суб’єкти космічної діяльності, які отримали ліцензію на право її здійснення та беруть участь у реалізації таких договорів (угод), за земельні ділянки виробничого призначення згідно з переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України, звільняються від сплати земельного податку (підрозділ 6 розділу XX Податкового кодексу).

Перелік суб’єктів космічної діяльності, які звільняються від сплати земельного податку за земельні ділянки виробничого призначення до 01.01.2016 р., затверджено постановою № 1248.

Відповідно до ст. 7 та п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення цього податку та обов’язково визначають платника податку, об’єкт і базу оподаткування, ставку податку, порядок його обчислення, податковий період, строк і порядок сплати податку, строк і порядок подання звітності, а також встановлюють пільги щодо сплати земельного податку для юридичних осіб і порядок їх застосування.

Право органів місцевого самоврядування встановлювати пільги щодо сплати земельного податку, який сплачується на відповідній території, передбачено також п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу.

Податкова пільга — це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати податку і збору, сплата ним податку і збору в меншому розмірі за наявності підстав, передбачених п. 30.2 ст. 30 зазначеного Кодексу.

Такими підставами є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об’єкт оподаткування або характер і суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Податкова пільга надається шляхом: податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до нарахування податку та збору; зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та збору; встановлення зниженої ставки податку та збору; звільнення від сплати податку та збору.

Водночас відповідно до пп. 12.3.7 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу сільським, селищним, міським радам не дозволяється встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків і зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків і зборів.

Тобто органам місцевого самоврядування не дозволяється встановлювати пільги щодо земельного податку конкретній окремо взятій юридичній особі чи фізичній особі — підприємцю або фізичній особі (громадянину).

Пунктом 284.2 ст. 284 Податкового кодексу передбачено, що у разі якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він звільняється від сплати податку починаючи з місяця, що настає за місяцем, у якому виникло це право.

Водночас пунктами 1, 3 ст. 73 Закону № 280 встановлено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов’язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть установлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Отже, у разі прийняття органом місцевого самоврядування у поточному році рішення про встановлення пільг щодо земельного податку, який сплачується на відповідній території, та строк їх застосування таке рішення є обов’язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами з урахуванням строків, визначених цим рішенням.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42