Податок на прибуток

Формування банківських резервів: особливості оподаткування

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (далі — МСФЗ).

Відповідно до пп. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 цього Кодексу банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами МСФЗ з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 — 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 цього Кодексу.

Для цілей оподаткування податком на прибуток резерв, сформований відповідно до МСФЗ, враховується у сумі, розрахованій згідно з вимогами МСФЗ (з урахуванням ліміту, розрахованого відповідно до пп. 139.3.3 цього пункту).

Перерахунок резерву станом на 01.01.2015 р.

Згідно з п. 21 підрозділу 4 Податкового кодексу станом на 01.01.2015 р. банк зобов’язаний був здійснити перерахунок резерву у зв’язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів.

Резерв, сформований банком у зв’язку із зменшенням корисності активів згідно з вимогами МСФЗ станом на кінець 2014 р., у сумі, що не перевищує ліміт у розмірі 30% вартості, яка розраховується як сукупна балансова вартість активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшена на суму резерву за такими активами, згідно з даними фінансової звітності за 2014 р. вважається резервом на 01.01.2015 р., визнаним для оподаткування.

Тобто станом на 01.01.2015 р. банк здійснює перерахунок резервів, сформованих відповідно до МСФЗ та відображених у фінансовій звітності станом на 31.12.2014 р., незалежно від того, брали такі резерви участь у податковому обліку чи ні.

Податкові різниці у зв’язку з використанням резервів

Визначення безнадійної заборгованості надано у пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу. Згідно з цією нормою безнадійна заборгованість — це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема:

заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов’язаних з таким кредитором, та осіб, які перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах;

заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб — 50% однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (за відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб).

Заборгованість визнається безнадійною у разі, якщо відповідні заходи, передбачені законодавством України, які вживав кредитор, не призвели до її стягнення.

Відповідно до пп. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу використання резерву у зв’язку з припиненням визнання активу згідно з правилами МСФЗ не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, передбачених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту.

У разі використання резерву для списання активу такий актив перевіряється на відповідність критеріям безнадійності, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, та у разі невідповідності здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування згідно з частиною другою пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 зазначеного Кодексу.

Базовий показник для розрахунку ліміту

Відповідно до вищезазначеного підпункту фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на перевищення розміру резерву станом на кінець податкового (звітного) періоду над лімітом, який визначається:

20% (на період з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р. — 30%, на період з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р. — 25%) сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період.

Тобто з 01.01.2015 р. до 31.12.2015 р. перевищення розміру резерву над лімітом, який визначається у розмірі 30% сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визначається шляхом формування резерву, збільшеної на суму резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період, збільшує фінансовий результат до оподаткування.

Для обрахунку ліміту враховується 30% сукупної балансової вартості активів, знецінення яких визнається шляхом формування резерву за такими активами згідно з даними фінансової звітності за звітний період (2015 р.). Для цього банк враховує балансову вартість всіх наявних станом на кінець звітного року активів, яким притаманний ризик знецінення згідно з положеннями МСФЗ, у зв’язку з чим збитки від знецінення таких активів визнаються банком шляхом формування резервів.

Використання резерву від списання безнадійної заборгованості

Відповідно до пп. 139.3.2 п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу використання резерву у зв’язку із припиненням визнання активу згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності не змінює фінансовий результат до оподаткування, крім випадків, визначених підпунктами 139.3.3 та 139.3.4 цього пункту.

Фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму використання резерву для списання (відшкодування) активу, який не відповідає ознакам, визначеним пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, крім суми, що списується за рахунок тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв’язку з перевищенням над лімітом (частина друга пп. 139.3.3 п. 139.3 ст. 139 Кодексу).

Тобто якщо списаний за рахунок резерву актив не підпадає під ознаки безнадійної заборгованості, банк має здійснити коригування фінансового результату до оподаткування згідно з частиною другою вищезазначеного підпункту.

Розподіл списаної заборгованості

Відповідно до Положення № 566 банки самостійно обирають метод обліку витрат та калькулювання собівартості банківських продуктів, визначають зміст внутрішньої звітності, а також строки її подання на різні рівні управління. Організація управлінського обліку має забезпечувати перевірку ідентичності інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку. Тобто банки самостійно встановлюють внутрішні процедури обліку і контролю витрат, у тому числі відслідковують відповідні частини резерву, сформованого в межах ліміту або в сумі, що його перевищує.

При цьому банк як платник податку несе відповідальність за правильність визначення та своєчасність сплати податкових зобов’язань.

Розформування резерву

Згідно з частиною третьою пп. 139.3.4 п. 139.3 ст. 139 Податкового кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму зменшення витрат від розформування (зменшення) тієї частини резерву, на яку збільшувався фінансовий результат до оподаткування у зв’язку з перевищенням над лімітом.

Якщо банк розформовує резерв, виключений з оподаткування у попередніх періодах у зв’язку з перевищенням ліміту, то він має здійснити коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до частини третьої вищезазначеного підпункту.

Складання фінансової звітності

Згідно з вимогами п. 2 ст. 121 Закону про бухоблік банки складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами.

Відповідно до вимог ст. 41 Закону № 679 обов’язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України, МСФЗ, встановлює Нацбанк України.

З метою складання фінансової звітності банками України відповідно до МСФЗ постановою № 510 затверджено Порядок застосування методу трансформації під час складання фінансової звітності банків України (далі — Порядок).

Згідно з вимогами Порядку метод трансформації передбачає складання фінансової звітності відповідно до МСФЗ шляхом групування облікової інформації та коригування інформації за даними статистичної звітності, що підготовлена згідно з нормативно-правовими актами Нацбанку України.

Банк не відображає зазначені коригування в регістрах бухгалтерського обліку.

У трансформаційних таблицях банки зобов’язані відображати суми коригувань між даними бухгалтерського обліку та вимогами МСФЗ, зазначені в п. 2 Порядку, за кожний поданий у фінансовій звітності період з метою визначення активів, зобов’язань, капіталу, доходів і витрат у сумах, що відповідають МСФЗ.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42