ПДФО

Отчетность по форме № 1ДФ

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, передбачений розділом IV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, встановленому ст. 18 та цим розділом (пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Відповідно до пп. «б» п. 176.2 ст. 176 цього Кодексу особи, які мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку (далі — Податковий розрахунок) у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку затверджено наказом № 4. Розглянемо деякі випадки щодо його заповнення.


Подання Податкового розрахунку за підрозділи

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, Податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної фіскальної служби (далі — орган ДФС) за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу ДФС за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податків податковим агентом протягом звітного періоду.

Отже, якщо юридичною особою не проведено нарахування доходів працівникам своїх невідокремлених та відокремлених підрозділів (філій), то податкові розрахунки на працівників цих підрозділів до органу ДФС не подаються.

Пенсії та державні премії одночасно нараховано в звітному місяці Пенсійним фондом: однакові ознаки чи ні

Оподаткування доходів у вигляді пенсій визначено пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу. Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону), отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, — у частині такого перевищення.

Водночас ст. 165 Податкового кодексу визначено кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тобто не підлягають оподаткуванню у джерела виплати.

Так, відповідно до пп. «б» 165.1.1 п. 165.1 цієї статті до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, зокрема, сума державних премій України або стипендій України, призначених законом, постановами Верховної Ради України, указами Президента України.

Отже, оскільки оподаткування пенсій і державних премій регулюється окремими статтями Податкового кодексу, то суми нарахування таких доходів відображаються за різними ознаками: пенсіїза ознакою «184», а премії — «128».

Перерахунок за сумами нарахованих доходів у вигляді  допомоги по безробіттю та скасування їх як надміру нарахованих

Коригування поданого і прийнятого Податкового розрахунку проводиться на підставі самостійно виявлених податковим агентом помилок, а також на підставі повідомлень про помилки, виявлені контролюючим органом.

Суть коригування даних звітності за формою № 1ДФ полягає, зокрема, у правильності відображення фактично нарахованих (виплачених) сум доходів та нарахованого (перерахованого) податку на доходи фізичних осіб відповідно до бухгалтерських даних за відповідний період.

У разі встановлення розбіжності між даними, відображеними в бухгалтерській звітності, та зазначеними платником податку показниками у Податковому розрахунку податковий агент подає уточнюючий розрахунок для коригування відповідних даних, що згідно з п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн., при повторному порушенні протягом року — 1020 грн.

Роботодавець або податковий агент також має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та в будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування (пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу). Тобто роботодавець (податковий агент) має право на виправлення будь-яких допущених помилок.

При цьому результати перерахунку нарахованих доходів, у тому числі у вигляді допомоги по безробіттю за будь-які періоди, відображаються у Податковому розрахунку у тому кварталі, у якому проведено такі перерахунки в бухгалтерському обліку.

Отже, якщо згідно з бухгалтерськими даними безробітному було здійснено скасування (сторно) нарахованого доходу, зокрема за результатами кварталу виникає сума, що підлягає стягненню з безробітного, то такі суми  за результатами проведеного перерахунку відображаються у Податковому розрахунку з від’ємним значенням.

Наприклад, якщо безробітному на основі перерахунку допомоги по безробіттю сторновано нарахований дохід за період з 02.02.2015 р. по 05.03.2015 р. у червні 2015 р., то у Податковому розрахунку ці суми відображатимуться у IІ кварталі 2015 р. зі знаком мінус (або з урахуванням зменшення на цю суму) і коригування попередніх періодів не проводиться.

Заробітну плату померлого працівника виплачено спадкоємцю

Перехід прав та обов’язків від особи, яка вважається померлою, до інших осіб ст. 1216 Цивільного кодексу розглядається як спадкування.

Об’єктом спадщини виступають права та обов’язки спадкодавця. А спадкоємцями є особи, зазначені у заповіті, якщо його було складено, або особи, визначені статтями 1261 — 1265 Цивільного кодексу, залежно від їх черговості.

Особливості спадкування деяких видів прав та обов’язків визначено у главі 84 Цивільного кодексу. Так, відповідно до ст. 1227 цієї глави суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім’ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини.

Норми, що передбачають виплату заробітної плати померлого працівника членам його сім’ї, викладено також у розпорядженні № 620-р та постанові № 1153.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 Цивільного кодексу).

Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку № 4, не одержана померлим працівником сума заробітної плати, яка виплачується податковим агентом членам його сім’ї, відображається у Податковому розрахунку під ознакою доходу «101» із зазначенням ідентифікаційного номера такого померлого працівника.

При цьому отримання заробітної плати у вигляді спадщини, яка виплачується спадкоємцям нотаріусом, відображається ним у Податковому розрахунку під ознаками доходів «113», «114» або «115» залежно від ступеня споріднення.

Відображення доходів, у тому числі пенсійних виплат громадянина України, який проживає постійно за кордоном та не отримував реєстраційної картки платника податку

Відносини у сфері реєстрації та обліку фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків (далі — Державний реєстр) регулюються положеннями Податкового кодексу. Так, п. 63.2 ст. 63 цього Кодексу встановлено, що взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. У пунктах 63.5 та 63.6 цієї статті зазначено, що всі фізичні особи — платники податків реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру у порядку, визначеному цим Кодексом. Облік фізичних осіб — платників податків здійснюється за реєстраційними номерами облікових карток платників податків або за прізвищем, ім’ям, по батькові і серією та номером діючого паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта).

Положенням № 779 забезпечено реалізацію норм статей 63 та 70 Податкового кодексу в частині визначення єдиної методики реєстрації та обліку фізичних осіб у Державному реєстрі.

Так, фізична особа незалежно від віку (як резидент, так і нерезидент), для якої раніше не формувалася облікова картка фізичної особи — платника податків (далі — Облікова картка) та яку не включено до Державного реєстру, зобов’язана особисто або через законного представника чи уповноважену особу подати відповідному контролюючому органу Облікову картку за формою № 1ДР (додаток 2 до Положення № 779), яка є водночас заявою для реєстрації у Державному реєстрі, та пред’явити документ, що посвідчує особу, який містить необхідні для реєстрації реквізити, а саме: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності), дату народження, місце народження, місце проживання, громадянство.

Документи, які відповідно до вимог Положення № 779 подаються (надсилаються рекомендованим листом) до контролюючого органу, повинні бути викладені українською мовою та не містити виправлень.

Пунктом 4 розділу ІІІ цього Положення встановлено, що громадяни України, які виїхали за її межі і не можуть особисто прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, у разі виникнення необхідності в реєстрації в Державному реєстрі та/або отриманні документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, можуть надіслати поштою на адресу ДФС України Облікову картку та ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу. Підпис громадянина України на Обліковій картці повинен бути засвідчений дипломатичним представництвом або консульською установою України за місцеперебуванням громадянина України за кордоном. Аналогічно оформляється довіреність на отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі. Посвідчення підпису на Обліковій картці або довіреності повинно проводитися відповідно до Положення № 142.

Крім того, згідно з п. 63.7 ст. 63 Податкового кодексу кожен платник податків зазначає податковий номер або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які мають відмітку у паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) в усіх податкових деклараціях (розрахунках, звітах), платіжних документах щодо податків і зборів, у фінансових документах, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, при нарахуванні доходів підприємству, організації та установі необхідно вжити заходів щодо реєстрації фізичної особи, у тому числі пенсіонерів, сума доходів, пенсій яких підлягає оподаткуванню, у Державному реєстрі фізичних осіб — платників податків для відображення у Податковому розрахунку.

Відображення скасування за листками непрацездатності

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації.

У п. 7 ст. 9 Закону про бухоблік зазначено, що підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Листки непрацездатності згідно із законодавством повинні зберігатися на підприємстві протягом встановленого терміну.

Водночас пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визначено, що дохід з джерелом їх походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору. Доходи, нараховані у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні), підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставкою 15 (20)%, що визначено ст. 167 цього Кодексу.

Суми виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні) відповідно до Довідника ознак доходів, наведених у додатку до Порядку № 4, відображаються у Податковому розрахунку під ознакою доходу «101».

Якщо згідно з бухгалтерськими даними працівнику було здійснено скасування (сторно) нарахованого доходу та сум податку, зокрема, на підставі листків непрацездатності і за результатами кварталу виникає сума нарахованого доходу, що підлягає стягненню з платника податку, та повернення йому суми податку, то такі суми за результатами проведеного коригування відображаються у Податковому розрахунку з від’ємним значенням.

Податковий агент має право на повернення платникові надміру утриманої суми податку шляхом зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, що нараховуватиметься в наступних періодах.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань визначено ст. 43 Податкового кодексу, відповідно до п. 43.3 якої обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з п. 43.4 вищезазначеної статті платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів (п. 43.5 вищезазначеної статті).

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків згідно з Порядком № 787.

Відповідно до пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу надміру сплачені грошові зобов’язання — це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Враховуючи вищевикладене, податковий агент має право повернути або врахувати в рахунок сплати наступних платежів тільки ту суму надміру сплаченого податку на доходи фізичних осіб, яку було перераховано до бюджету понад суму грошових зобов’язань, граничний строк сплати якої настав на таку дату.

При цьому у разі наявності переплати податковий агент має право не сплачувати податок на доходи фізичних осіб у межах такої переплати.

Подання звітності іноземними дипломатичними представництвами, консульськими установами та міжнародними організаціями в Україні

Реєстрація та облік іноземних дипломатичних представництв, консульських установ та міжнародних організацій в Україні (далі — дипломатична місія) здійснюються відповідно до Порядку № 1588, згідно з п. 4.9 якого з метою забезпечення автоматизованого обліку сум та адміністрування податку на доходи фізичних осіб та ПДВ до Єдиного банку даних юридичних осіб вносяться відомості про дипломатичну місію у разі, якщо вона здійснює виконання функцій податкового агента щодо сплати податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з Указом № 198 дипломатичні представництва (посольства або місії) іноземної держави в Україні, консульські установи іноземної держави в Україні за своїм статусом є органами іноземної держави, яким надаються відповідні привілеї та імунітети, що визначаються відповідно до Віденської конвенції від 18.04.61 р. про дипломатичні відносини та Віденської конвенції від 24.04.63 р. про консульські відносини.

Положенням № 146 визначено, що дипломатичне представництво — це посольство (нунціатура), місія (інтернунціатура) або інше дипломатичне представництво іноземної держави (включаючи персонал, споруди та приміщення).

При цьому згідно з пп. «б» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні є нерезидентами.

Податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб — це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента — юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб, передбачений розділом IV Податкового кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, встановленому ст. 18 та цим розділом.

Отже, зважаючи на те, що дипломатичні місії не є юридичними особами та постійними представництвами нерезидента, оскільки не здійснюють господарської діяльності на території України, то у розумінні Податкового кодексу вони не є податковими агентами (роботодавцями), а кошти, що виплачуються громадянам України такими установами, не можуть розглядатися як заробітна плата. Таким чином, Податковий розрахунок дипломатичними місіями до органів ДФС не подається.

«Гарячі лінії»

Дата: 14 березня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42