Юридична практика
Тема: Податок на прибуток

Несплата частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв)

Суть справи. При проведенні перевірки органом ДПС установлено, що ВАТ «У» не сплатило до загального фонду Державного бюджету України частину чистого прибутку згідно з розміром державної частки (акцій, паїв) у її статутному фонді, як це передбачено нормами законів України про Державний бюджет України на відповідний рік. У зв'язку з цим податковим органом складено акт перевірки та прийнято податкове повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання щодо сплати цих сум до бюджету, та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

На думку суб'єкта господарювання, дії органу ДПС є неправомірними, оскільки ухвалою суду задоволено клопотання про зупинення дії Порядку і нормативів № 678, а відтак, несплата ВАТ «У» частини чистого прибутку є обґрунтованою і відповідає вимогам чинного законодавства. До того ж зазначений платіж у подальшому після чергових загальних зборів акціонерів суб'єкта господарювання було сплачено у формі дивідендів.

Рішення суду. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ), задовольнивши касаційну скаргу органу ДПС частково, зазначив таке.

За результатами проведеної позапланової документальної перевірки ВАТ «У» донараховано платіж «частина чистого прибутку», і кваліфікація цього платежу як самостійного виду платежу, а не податкового зобов'язання, узгоджується з положеннями ст. 65 Закону про Держбюджет-2005  та ст. 67 Закону про Держбюджет-2006, відповідно до яких господарські організації (державні, казенні підприємства та їх дочірні підприємства) сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акцій, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив та порядок відрахування частини чистого прибутку встановлено зазначеними положеннями законів про Державний бюджет України на відповідний рік та встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням комітетів Верховної Ради України з питань бюджету.

Зі змісту наведених норм випливає обов'язок сплати частини прибутку (доходу), що має характер самостійного платежу, з огляду на встановлення законодавцем суб'єктів, які мають його сплачувати, правил визначення розміру такого платежу (об'єкта) та порядку його сплати.

Отже, суди попередніх інстанцій, помилково кваліфікуючи платіж «частина прибутку (доходу)» як «дивіденди», що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, водночас дійшли цілком правильних висновків, що зазначений платіж не належить до категорії податкових зобов'язань.

При цьому для розрахунку цього платежу використовуються дані бухгалтерського обліку, тобто такий розрахунок здійснюється окремо від інших податків, які, у свою чергу, розраховуються за правилами податкового обліку, що додатково свідчить на користь висновку про відмінний від дивідендів характер цього платежу.

Суди попередніх інстанцій, правильно встановивши зазначене, водночас всупереч правильному розумінню того, що обов'язок сплати частини чистого прибутку є самостійним окремим платежем, помилково зазначили, що проведена ВАТ «У» сплата дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності є виконанням обов'язку зі сплати частини прибутку (доходу). Помилковим було і визначення відсутності у підприємства обов'язку нарахування та сплати частини прибутку (доходу) за перше півріччя відповідного року з огляду на те, що чергові загальні збори акціонерів, які скликаються за результатами фінансово-господарської діяльності позивача у 2006 р., на момент проведення перевірки не відбулися та що строк сплати дивідендів за перше півріччя 2006 р. не настав.

Водночас податкова інспекція та суди попередніх інстанцій не врахували, що суб'єкт господарювання не належить до суб'єктів, зазначених у п. 3 ст. 14 Закону про систему оподаткування. Судами попередніх інстанцій також не враховано, що названі виплати мали бути здійснені ВАТ «У» саме на виконання вимог законів про Державний бюджет України на відповідний рік, а не внаслідок рішення емітента корпоративних прав, оскільки частина чистого прибутку на виконання вимог цих законів не може ототожнюватися з дивідендами, поняття яких наведено у п. 1.9 ст. 1 Закону про прибуток.

За таких обставин контролюючі органи правомірно визначили ВАТ «У» сплату до загального фонду Державного бюджету України частини чистого прибутку згідно з розміром державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах, що передбачено нормами законів про Державний бюджет України на відповідний рік. Визначення ж такого платежу як податкового зобов'язання на підставі пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181 є неправомірним, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає частковому задоволенню.

ВАСУ вважає викладену у постановлених судових рішеннях правову позицію судів попередніх інстанцій щодо повного скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у частині визначення податкового зобов'язання за основним платежем наслідком неправильного обрання норм матеріального права, що підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин.

Суди попередніх інстанцій безпідставно не врахували, що суб'єкта господарювання не було звільнено від обов'язку відрахувати відповідну частину прибутку (доходу) до Державного бюджету України в установленому законом порядку. Відтак податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним лише у частині визначення суми основного платежу «частина прибутку (доходу)» сумою податкового зобов'язання. У задоволенні решти позовних вимог у цій частині слід відмовити.

У зв'язку із цим суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про визнання недійсним спірного податкового повідомлення-рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій до ВАТ «У», оскільки частина чистого прибутку не є податковим зобов'язанням, а отже, положення Закону № 2181 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій не поширюються на зазначені правовідносини.

ВАСУ також вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій, якими визнано обґрунтованими доводи суб'єкта господарювання щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що воно прийнято органом ДПС всупереч запровадженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, заборони вчиняти податковому органу будь-які дії, спрямовані, зокрема, на здійснення нарахування ВАТ «У» частини чистого прибутку та спонукання її сплатити.

Так, предметом оскарження у цій справі є правомірність податкового повідомлення-рішення, а не фактичність дій органів ДПС або ж їх посадових осіб, вчинених у процесі його прийняття.

Слід зазначити, що наявність вищенаведених судових рішень не може бути самостійною підставою для скасування рішення суб'єкта владних повноважень про нарахування (визначення) суми частини прибутку, натомість такою підставою може стати лише спростування висновків податкової інспекції про вчинення суб'єктом господарювання порушень, зафіксованих у акті перевірки.

Крім того, функції органів ДПС визначено у Законі про ДПС.

Зокрема, на орган ДПС законодавчо покладено обов'язок забезпечення правильності обчислення і своєчасності надходження податків та інших платежів, обов'язок контролю за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів та балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також обов'язок перевірки достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування й обчислення податків, інших платежів.

Зважаючи на викладені законодавчі норми та обставини, що склалися у цій справі, податкова інспекція, визначивши підприємству обов'язок зі сплати частини чистого прибутку (доходу), виконала прямо передбачені законом приписи, а отже, діяла відповідно до вимог частини другої ст. 19 Конституції, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи зазначене, ВАСУ за результатами розгляду касаційної скарги органу ДПС прийняв рішення, яким задовольнив її частково: скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині донарахування частини чистого прибутку як окремого виду обов'язкового платежу, в іншій частині позову щодо застосування штрафної (фінансової) санкції рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.


Владислав КОЧКАРОВ,
директор Департаменту правової роботи ДПС України


Віталій КЕМІНЬ,

головний державний податковий інспектор відділу
представництва інтересів органів ДПС у судах касаційної
інстанції та узагальнення судової практики Юридичного управління

«Гарячі лінії»

Дата: 8 грудня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00