Оплата праці

Соціальні відпустки

Відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами

Відповідно до ст. 17 Закону про відпустки на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 70 календарних днів до пологів, та після пологів — 56 календарних днів починаючи з дня пологів.

Тривалість відпустки обчислюється сумарно, тобто жінці надається відпустка тривалістю 126 днів. Це означає, що після-пологова частина відпустки коригується у випадку, якщо відпустка до пологів виявилася більше чи менше встановленої тривалості. Наприклад, якщо допологова частина відпустки становила 68 днів, то післяпологова — 58 днів. У разі ускладнення пологів, а також при народженні двох і більше дітей післяпологова відпустка надається тривалістю 70 календарних днів.

Право на таку відпустку та її тривалість не залежить від стажу роботи на підприємстві, в установі, організації. Наприклад, працівниця, яка пропрацювала два місяці, має право на повну відпустку.

Відповідно до п. 10 частини першої ст. 30 Закону № 796 жінкам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами надається тривалістю 90 календарних днів до пологів і 90 календарних днів після пологів. Вона обчислюється сумарно і надається жінкам повністю незалежно від кількості днів, фактично використаних до пологів, з оплатою в розмірі повного заробітку незалежно від страхового стажу та місця роботи.

Час відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами відповідно до ст. 9 Закону про відпустки зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку.

Згідно з частиною другою ст. 20 цього Закону, ст. 180 КЗпП до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами роботодавець зобов’язаний за заявою жінки приєднати щорічну відпустку незалежно від тривалості її роботи в поточному робочому році.

Частиною 13 ст. 10 зазначеного Закону деяким категоріям працівників також надано право використати щорічні відпустки за їх бажанням у зручний для них час, зокрема жінці — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї.

У разі настання строку відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами у період щорічної відпустки щорічна відпустка має бути продовжена або перенесена на інший період (п. 3 частини першої ст. 11 Закону про відпустки).

Жінка може реалізувати своє право на використання щорічної відпустки повної тривалості за умови, якщо на день початку щорічних основної та додаткової відпусток вона має стаж роботи в рахунок робочого року, за який просить надати їй щорічні відпустки, тривалістю хоча б один день. Для одержання щорічних відпусток у зазначений час вона має подати роботодавцю відповідну довідку медичної установи. Надання щорічних відпусток у рахунок робочого року, який ще не почався, законодавство про працю не передбачає, у тому числі щодо випадку, який розглядається.

Відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку

Після закінчення відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами відповідно до ст. 18 Закону про відпустки за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Чи можливе надання відпустки більшої тривалості

Статтею 91 КЗпП передбачено, що підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників, у тому числі інші види відпусток або відпустки більшої тривалості, ніж встановлено законодавством.

Згідно зі ст. 7 Закону № 3356 у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин, зокрема встановлення режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.

Таким чином, вищезазначеними нормами передбачено можливість для підприємств, установ, організацій встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для своїх працівників, у тому числі частково оплачувану відпустку або відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Надання таких відпусток для жінок із зазначенням їх тривалості та умов оплати має бути передбачено у колективному договорі.

Дитина потребує домашнього догляду

У разі якщо дитина потребує домашнього догляду, жінці в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку (частина шоста ст. 179 КЗпП). На роботодавця покладається обов’язок надати жінці таку відпустку лише у випадку, якщо дитина потребує домашнього догляду. Факт потреби у такому догляді має бути підтверджений відповідною довідкою медичного закладу.

Надання відпустки іншим особам

Зазначені відпустки для догляду за дитиною можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, та одним із прийомних батьків (частина третя ст. 18 Закону про відпустки).

Згідно з частиною третьою ст. 20 цього Закону, ст. 181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати надаються за заявою жінки або осіб, зазначених вище, повністю чи частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) роботодавця.

Таким особам (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Законом № 1166 внесено зміни до Закону № 2811, відповідно до яких припинено виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, крім осіб, які на 30.06.2014 р. мали право на отримання допомоги при народженні дитини у розмірі, встановленому на першу дитину, і яким після досягнення дитиною двох років на наступні 12 місяців призначено щомісячну допомогу у розмірі 130 грн.

Враховуючи викладене, якщо мати дитини отримувала допомогу по догляду за дитиною, то, наприклад, бабусі така відпустка надаватиметься на підставі довідки з місця роботи матері про те, що вона приступила до роботи, і довідки органу соціального захисту населення про припинення виплати допомоги. У разі якщо матері не було призначено щомісячну допомогу на дитину, для отримання такої відпустки бабусі достатньо надати відповідну заяву і довідку про те, що мати дитини приступила до роботи.

Якщо мати дитини навчається, то необхідно пред’явити довідку з місця навчання про те, що вона є студенткою денної форми навчання і приступила до навчання.

При пред’явленні зазначеними особами необхідних документів роботодавець зобов’язаний надати їм таку відпустку.

У разі якщо мати дітей перебуває у відпустці для догляду за однією дитиною до досягнення нею трирічного віку, для надання такої відпустки батькові для догляду за дитиною у цей самий період підстав немає (немає довідки з місця роботи матері про те, що вона вийшла на роботу).

Чинним законодавством не передбачено використання відпустки для догляду за дітьми віком до трьох років, народженими однією матір’ю, одночасно двома чи більше застрахованими особами.

Таким чином, право на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку батька дитини, баби, діда чи інших родичів, які фактично доглядають за дитиною, є похідним від права матері на таку відпустку, тобто мати може делегувати своє право на відпустку вищезазначеним особам.

Мати дитини — фізична особа — підприємець

У разі якщо мати дитини є фізичною особою — підприємцем, відсутні підстави для надання такій особі відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки відповідно до ст. 2 Закону про відпустки право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Водночас згідно зі ст. 42 Господарського кодексу підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно, мати — фізична особа — підприємець не має права на будь-який вид відпусток, у тому числі на відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки не перебуває у трудових відносинах.

Мати дитини працює на умовах неповного робочого часу

За бажанням жінки у період перебування у відпустці для догляду за дитиною вона може працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Законодавство не визначає, де саме зазначена особа має право працювати на умовах неповного робочого часу, тому це може бути як підприємство, з яким вона перебуває в трудових відносинах і на якому одержала частково оплачувану відпустку, так і будь-яке інше підприємство. У зв’язку з роботою на умовах неповного робочого часу особа має право на щорічну відпустку.

Жінка планує вийти на роботу раніше

Жінка може на свій розсуд у будь-який час припинити відпустку для догляду за дитиною. При бажанні вийти на роботу до закінчення установленого наказом строку відпустки вона повинна подати заяву на ім’я керівника.

Мати дитини навчається

Чинним законодавством не передбачено також підстав для відмови жінці в перериванні такої відпустки для отримання відпустки у зв’язку з навчанням, право на яку підтверджено довідкою-викликом. Переривання відпустки має бути оформлене заявою жінки та відповідним наказом роботодавця.

Після закінчення відпустки у зв’язку з навчанням працівниця знову може оформити відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Зарахування відпустки до стажу

Відпустки для догляду за дитиною зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи, і до стажу роботи за спеціальністю. Час таких відпусток не зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 181 КЗпП).

Відпустка у зв’язку з усиновленням дитини

Відповідно до ст. 182 КЗпП та ст. 181 Закону про відпустки жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей).

Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років, надається одноразова оплачувана відпустка у зв’язку з усиновленням дитини тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя — одному з них на їхній розсуд).

Особа, яка усиновила дитину, має право на відпустку у зв’язку з усиновленням дитини за умови, якщо заява про надання відпустки надійшла не пізніше трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням про усиновлення дитини.

Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених статтями 179 і 181 КЗпП. Отже, жінка, яка усиновила дитину віком, наприклад, десять місяців, для адаптації дитини в сім’ї має право скористатися відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Таку соціальну відпустку за згодою сторін трудового договору (працівника і роботодавця) може бути приєднано до щорічної основної відпустки.

Додаткова відпустка на дітей

Статтею 19 Закону про відпустки визначено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, матері інваліда з дитинства підгрупи А I групи, одинокій матері, батьку дитини або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або інваліда з дитинства підгрупи А I групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (далі — додаткова відпустка на дітей).

Якщо підстав для надання відпустки — декілька

За наявності декількох підстав для надання відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.

При цьому кожну підставу слід вважати окремою підставою, а саме:

  • жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років;
  • жінка, яка має дитину-інваліда;
  • жінка, яка усиновила дитину;
  • одинока мати;
  • мати інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
  • батько дитини, яку він виховує без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
  • батько інваліда з дитинства підгрупи А I групи, якого він виховує без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі);
  • особа, яка взяла дитину під опіку;
  • особа, яка взяла під опіку інваліда з дитинства підгрупи А I групи;
  • один з прийомних батьків.

Тобто, наприклад, одинока мати, яка виховує двох дітей віком до 15 років, має право на додаткову відпустку на дітей за двома підставами: як одинока мати та як жінка, яка має двох або більше дітей віком до 15 років, тривалістю 17 календарних днів.

Якщо жінка усиновила або взяла під опіку дитину-інваліда, вона також має право на зазначену відпустку тривалістю 17 календарних днів.

Строк давності права на відпустку

Чинним законодавством не передбачено строку давності, після якого втрачається право на додаткову відпустку на дітей. Тому якщо працівник з якихось причин не скористався цим правом і не використав цю відпустку за минулий рік або за кілька попередніх років, він має право використати її, а у разі звільнення незалежно від підстав йому має бути виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні відпустки згідно із ст. 24 Закону про відпустки.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому тривалість невикористаних додаткових відпусток на дітей за минулі роки має визначатися відповідно до норм законодавства, які були чинними на той час.

Підтвердження права на відпустку розлученій жінці

Для підтвердження права на додаткову відпустку на дітей розлученій жінці необхідно роботодавцю пред’явити будь-який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.

Зокрема, одним із таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав; ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації, або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів у акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з вчителями, не забирає дитину додому, не відвідує батьківські збори) тощо.

Тобто для отримання соціальної додаткової відпустки розлучена жінка має надати роботодавцю один із вищезазначених або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.

При цьому факт утримання (аліменти) для надання додаткової відпустки на дітей розлученій жінці значення не має.

Який вік дитини впливає на право відпустки

Право на відпустку залежить від віку дитини. Статтею 19 Закону про відпустки визначено вік дітей лише для такої категорії, як «жінка, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років». Вік дитини-інваліда, усиновленої дитини, дитини під опікою, дитини в одинокої матері (батька) цим законом не встановлено, тому слід керуватися загальними нормами.

Відповідно до ст. 1 Закону про охорону дитинства та ст. 2 Закону № 2811 дитина — це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.

Отже, одинокій матері (батьку), жінці, яка працює і має дитину-інваліда або усиновила дитину, має надаватися така відпустка до досягнення дитиною повноліття.

Використання відпустки

Зазначена відпустка є соціальною і надається в календарному році, а не за відпрацьований робочий рік, тому працівник може використати її в повному обсязі незалежно від відпрацьованого часу в році або дати народження дитини — до чи після. Він також не втрачає право на неї в році досягнення дитиною граничного віку для її надання.

Грошова компенсація у разі звільнення

Відповідно до частини першої ст. 24 Закону про відпустки у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Згідно з цією статтею грошова компенсація за таку відпустку допускається лише у випадку звільнення працівника. Зазначена відпустка на відміну від щорічної не підлягає поділу на частини. Водночас якщо працівник має право на таку відпустку за двома підставами, він може спочатку скористатися нею за однією підставою, потім — за іншою.

Невключення святкових і неробочих днів

Відповідно до ст. 5 Закону про відпустки на додаткову відпустку на дітей поширюється правило щодо невключення в її тривалість святкових і неробочих днів.

«Гарячі лінії»

Дата: 29 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42