Статті
Тема: Інше

Дорожче за прибутки

Чи стане українське продовольство важелем захисту національних інтересів?


З 1 січня 2016 р., тільки-но Україна почне жити в умовах повноцінної економічної асоціації та зони вільної торгівлі з ЄС, Росія збирається застосувати до нашої держави продуктове ембарго. І шанси, що цього не станеться, зі слів самих російських посадовців, не надто високі. Перелік заборонених товарів за головними позиціями збігатиметься з тим, що діє проти ЄС. Які загрози несуть вітчизняному агропромисловому сектору наміри країни-агресора і як вони позначаться на продовольчій безпеці країни? Чи стануть нові виклики вагомим стимулом для пошуку українськими аграріями альтернативних ринків збуту — питання, які жваво обговорюють в експертному середовищі, серед фахівців ринку та виробників, пересічних споживачів, котрі усвідомлюють, що ці проблеми лягають фінансовим тягарем на їхні сімейні бюджети. Адже більше половини споживчого кошика припадає саме на харчові продукти. Проблема загострюється і через можливі зміни в оподаткуванні аграріїв, зокрема ймовірне скасування для них пільгового режиму зі сплати ПДВ.

За втратами — здобутки

Профільний міністр Олексій Павленко одразу запевнив, що на продовольчій безпеці країни скорочення обсягів торгівлі з Росією не позначиться, а уявлення про стратегічне значення російського ринку для України явно перебільшене «і є радянським атавізмом». З викликами, які постали перед державою, на думку очільника Мінагрополітики України, держава здатна впоратися. А торговельні блокади з боку Росії щодо певних категорій товарів ще кілька років тому спонукали українських виробників до пошуків нових ринків збуту — європейського, азійського, африканського та американського.

На тлі загального скорочення експорту української продукції, за даними прес-служби Мінагрополітики України, зростання демонструє експорт харчових продуктів українського виробництва (зокрема до ЄС), значну частку якого становлять сировина та напівфаб-рикати. Так, експорт м’яса птиці порівняно з минулим роком зріс майже втричі, томатної пасти — в 9,5 раза, обробленого зерна — майже вдвічі, цукру та кондитерських виробів з нього — в 1,8 раза.

До РФ Україна поки що продовжує експортувати м’ясо та субпродукти, кондитерські вироби, невелику кількість плодоовочевої продукції, цукор. Водночас за деякими товарними позиціями за перші сім місяців поточного року показники українського експорту до країни-агресора впали до нульової познач-ки. Тож деякі виробники після закриття російського ринку вже зазнали втрат.

Приміром, за даними Мінагрополітики України, за сім місяців поточного року до РФ не здійснюювався експорт яєць, тоді як за відповідний минулорічний період цієї продукції було експортовано до Росії на 2,9 млн.  дол. Та нещодавно, зі слів Олексія Павленка, два українські підприємства отримали дозвіл на експорт столових курячих яєць до Ізраїлю.

Цей приклад підтверджує точку зору економіста Андрія Новака. «Навіть якщо найближчими місяцями аграрії понесуть певні збитки від втрати російського ринку, стратегічно це піде на користь, — заявив експерт, — тому що і фермери, і промисловці знайдуть нові ринки збуту, розширять географію свого експорту і, зрештою, це приведе до збільшення продажу української продукції».

До світових стандартів

Незалежні експерти вважають, що саме українські аграрії у середньостроковій перспективі можуть стати найбільшими бенефіціарами торгівлі з країнами ЄС і компенсувати ті втрати, які несе вітчизняна економіка через витіснення вітчизняних товарів з російського ринку.

«Україна має товари, яких бракує на ринку ЄС, скажімо, олію, яку Європа не виробляє в достатній кількості», — стверджує експерт економічних програм Центру Разумкова Катерина Маркевич. Втім зауважує, що не все тут так просто, як видається. Адже європейський ринок надто вибагливий і привернути інтерес європейського споживача, а головне — заслужити його довіру — справа нелегка. Передусім вітчизняним виробникам необхідно впровадити європейські стандарти якості, пройти сертифікацію продукції. Українські підприємства АПК, які пройшли таку процедуру, вже існують.

Не виключаючи певних успіхів на цьому шляху, експертне середовище спонукає агровиробників поквапитися щодо приведення регламентів і стандартів у відповідність із вимогами Європейського Союзу, тому що освоєння ринку ЄС — питання не одного-двох років, а процес тривалий. У цьому переконаний колега Катерини Маркевич, науковий консультант Центру Разумкова Володимир Сіденко. В одному з інтерв’ю нашому журналу відомий аналітик наголосив на тому, що різноманітні нетарифні заходи регулювання, пов’язані із санітарними, фітосанітарними та іншими вимогами, можуть відігравати важливішу роль, ніж імпортні мита, обмежуючи доступ на європейський ринок. Тож будь-які комерційні поступки ЄС матимуть обмежений вплив без приведення українського виробництва у відповідність із вищими світовими стандартами.

Чим замінити податкові пільги

Окрім європейського, ринків, які потребують українських продуктів, сьогодні існує чимало. Експорт товарів нарощують, зокрема, за рахунок тієї номенклатури, яка ще донедавна була поза увагою. Йдеться про бакалію, консерви, товари, які наразі дуже затребувані в країнах Африки і куди тепер активно експортуються. Аналітики пророкують непогані перспективи малому та середньому бізнесу переважно за рахунок очікуваного сплеску експорту продуктів переробки — зернових, овочів, фруктів, ягід, готових харчових продуктів.

Та попри сприятливі прогнози переважна більшість малих і середніх виробників неабияк занепокоєна своїм майбутнім, бо навіть на внутрішньому ринку відшукати свої ніші їм буває зовсім непросто.

Причини для тривоги криються, зокрема, в законодавчій площині. Йдеться про ймовірне переведення аграріїв на загальний режим оподаткування ПДВ, що може призвести, на думку учасників ринку, до чималих втрат і залишити їх без будь-якої підтримки, тоді як європейські фермери отримують прямі дотації від держави.

Мало не щороку питання скасування пільг в аграрному секторі постає у парламентській залі. І вже назрів час, переконані фахівці галузі, розробити систему адресних цільових дотацій, давати пільги тим, хто їх потребує. Невеликі фермерські господарства, що лише спинаються на ноги, найбільше очікують на таку підтримку. Наприклад, польські фермерські господарства розміром від 3 до 30 га цього року отримують за кожен гектар після 3-го до 30-го — 40,4 євро/га; допомога окремо за всі гектари — по 107 євро/га; за кожен гектар під сидератами, травами (зелений га) — 71,8 євро/га. Надається допомога на 1 га хмелю — 480 євро; картоп-лі — 400 євро/га; помідорів — 400 євро/га. Молоді фермери отримують доплату до 80 євро/га. Крім того, польським фермерам держава надає допомогу на тваринництво: велика рогата худоба (в тому числі корови), вівці, кози — від 15 до 70 євро/га. Окремо підтримуються кооперація та освіта. Очевидно, що змагатися з конкурентами, яким держава підставляє своє міцне плече, українському виробникові буде вкрай складно.

Плацдарми на перспективу

До речі, ще кілька років тому саме завдяки діяльності невеликих господарств вітчизняний ринок почав інтенсивно насичуватися таким елітним видом товарів, як органічні продукти. У великих містах і селах відкривалися магазини екопродукції. Через зниження рівня життя більшості людей, в тому числі потенційних споживачів органічної продукції — українців середнього достатку,  мало хто має можливості купувати товари органічного виробництва, хоча й бажання купувати їх є. Однак нинішнє падіння попиту в Україні на органічні продукти через знецінення гривні та економічну кризу не виключає перспектив на ринках європейських, особливо в контексті спільних з Євросоюзом проектів у сільському господарстві. Саме екосектор, на переконання аналітиків, має всі шанси увійти до десятки світових лідерів виробництва органіки і досягти великих успіхів на ринках екопродукції, які нині дуже динамічно розвиваються. Зокрема, науковий консультант Центру Разумкова Володимир Сіденко констатує: «Сьогодні потрібна відповідна політика стосовно постачальників таких товарів — фермерів, одноосібників, дрібних та середніх господарств, тому що великі ставлять перед собою інше завдання — максимально інтенсифікувати виробництво. Ми вже завоювали маленькі плацдарми в Європі для продажу екопродуктів, але їх треба розширювати. У географічному плані слід активніше працювати на близькосхідному, африканському, китайському напрямах».

Особисті вигоди чи національний інтерес?

Втім раціональних ідей і креативних проектів, зокрема, від фахівців профільного відомства з підтримки фермерських господарств сьогодні не бракує. Приміром, на початку вересня заступник міністра аграрної політики і продовольства Володимир Лапа повідомив, що найближчим часом у Верховній Раді України може бути зареєстровано нову редакцію законопроекту про державну підтримку сільського господарства. Третина положень цього документа, з його слів, стосується підтримки дрібних виробників і сімейних ферм. «Плануємо реалізувати два пілотні проекти з підтримки сімейних ферм на новій законодавчій базі. Якщо вони покажуть ефективність з точки зору виробників і держави, не виключаємо ймовірності створення єдиної структури на прикладі європейських виплатних агентств. Це дасть змогу реалізовувати ініціативу системно та в національних масштабах», — сказав Володимир Лапа.

Інша справа, що ця ініціатива, як і багато інших, ризикує на-штовх-нутися на бездіяльність законодавців. Приміром, проанонсовані у законопроекті № 1599 «Про внесення змін до деяких законів України відносно стимулювання створення діяльності сімейних фермерських господарств» преференції для аграріїв, зокрема і щодо найнезахищеніших — дрібних господарств, схоже, потонули у надрах парламентської зали. Доки законодавці дискутують, а дехто й розмірковує, вигідно особисто їм чи ні голосувати за ті чи інші проекти, питання вирішуються не на користь селян. Тим часом держава втрачає дещо більше, ніж прибутки.

Сьогодні Україна не має жодного такого економічного важеля впливу на світ, як нафта чи газ. Таким важелем на глобальному ринку, стверджують економісти, може стати продовольство. І якщо вітчизняні аграрії контролюватимуть його вагому частину, інші країни не зможуть з нами не рахуватися, і захищати свої національні інте-реси буде легше.

 

«Гарячі лінії»

Дата: 15 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42