Юридична практика

Підставою для проведення перевірки є відмова у наданні відповіді на запит

Суть справи. На думку платника податків, складання запиту з порушенням норм чинного законодавства є підставою для відмови у наданні контролюючому органу відповідних пояснень та документів про результати здійснених фінансово-господарських операцій.

Судове рішення. Вищий адміністративний суд України, підтримуючи позицію органу доходів і зборів при розгляді справи № К/800/24379/13 за позовом ПП «П» про визнання дій протиправними та скасування наказу, зазначає таке.

Судами попередніх інстанцій при розгляді зазначеної справи встановлено, що 21.08.2012 р. органом доходів і зборів направлено ПП «П» запит з вимогою надати пояснення та документальне обґрунтування фактів включення до податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, не зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак ПП «П» відмовилося надати пояснення на цей запит, пояснюючи, що він складений з порушенням вимог, передбачених п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу.

Наведена обставина стала підставою для видання керівником органу доходів і зборів наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «П» з посиланням на пп. 78.1.1 
п. 78.1 ст. 78 та п. 201.10 ст. 201 зазначеного Кодексу.

На підставі цього наказу 11.09.2011 р. посадовими особами органу доходів і зборів було проведено документальну невиїзну перевірку правомірності нарахування ПП «П» від’ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та ПДВ з декларації за липень 2012 р.

У пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов’язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом ДПС документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається щодо роботи органу ДПС і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС.

Пунктом  79.1 ст. 79 Податкового кодексу встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу ДПС рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями  77 та  78  цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Наведені положення податкового законодавства свідчать на користь висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов’язкову наявність підстави, з якою закон пов’язує можливість її проведення.

Як вбачається з установлених судами обставин справи, спірну податкову перевірку було призначено у зв’язку з ненаданням платником відповіді на запит органу доходів і зборів згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу. Водночас ПП «П» наполягало на тому, що відповідний запит було направлено йому з порушенням вимог п. 73.3 ст. 73 цього Кодексу щодо підстав такого направлення.

Суди попередніх інстанцій безпідставно підтримали зазначену позицію ПП «П» у справі.

Пунктом 73.3 ст. 73 Податкового кодексу передбачено право органів ДПС на звернення до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи ДПС функцій, завдань та її документального підтвердження.

Серед підстав надсилання платнику податків письмового запиту є виявлення фактів, які свідчать про порушення платником податкового законодавства за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку.

Відповідно до частини першої ст. 16 Закону про інформацію податкова інформація — це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб’єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом.

Згідно з п. 63.12 ст. 63 цього Кодексу інформація, що збирається, використовується та формується органами ДПС у зв’язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.

Таким чином, за фактом виявлення розбіжностей за наслідками аналізу податкової інформації, що міститься у базах даних органу доходів і зборів, останній має право надіслати платникові запит щодо такої інформації.

А відтак надсилання ПП «П» запиту у зв’язку з виявленням розбіжностей між даними податкових накладних підприємства та даними Єдиного реєстру податкових накладних було незаконно кваліфіковано судами як перевищення органом доходів і зборів визначеної законом компетенції.

У зв’язку з ненаданням ПП «П» відповіді на зазначений запит орган доходів і зборів цілком правомірно призначив спірну невиїзну перевірку на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу.

При цьому слід зазначити, що положення абзацу 10 п. 201.10 ст. 201 цього Кодексу, згідно з яким виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами ДПС документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг, не виключають право органу доходів і зборів призначити невиїзну податкову перевірку на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу, а лише наділяють контролюючий орган додатковою компетенцією на проведення виїзної перевірки у разі існування цієї обставини. А тому в такому випадку вибір виду податкової перевірки у ме-жах здійснення заходів з податкового контролю здійснює орган доходів і зборів.

Іншим мотивом для задоволення цього позову суди визнали порушення органом доходів і зборів п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу.

Водночас за правилами цієї законодавчої норми однією з обов’язкових умов проведення документальної позапланової невиїзної перевірки посадовими особами органу доходів і зборів є надсилання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У справі, що переглядається, суди посилалися на те, що відповідний наказ та направлення на проведення перевірки було надіслано ПП «П» у день проведення цієї перевірки, тобто несвоєчасно.

Втім, слід зазначити, що факт отримання платником податків відповідних наказу та повідомлення не є необхідною передумовою для виникнення права на проведення невиїзної перевірки. Тому суди помилково зазначили про існування у органу доходів і зборів обов’язку переконатися про обізнаність платника щодо призначення невиїзної перевірки для початку її проведення.

З урахуванням процедури проведення невиїзної перевірки несвоєчасність надсилання наказу та повідомлення про проведення даного виду перевірки може бути підставою для висновку про незаконність цієї перевірки лише у разі порушення прав платника, що матиме місце, зокрема, коли у нього буде відсутня можливість надати свої пояснення та заперечення з приводу виявлених під час такої перевірки порушень як результату несвоєчасного ознайомлення про факт проведення цієї перевірки.

Однак у розглядуваній справі ПП «П» не наведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів на підтвердження порушення його прав  внаслідок отримання наказу та повідомлення про призначення спірної перевірки лише 15.09.2012 р.

Враховуючи зазначене, Вищий адміністративний суд України за результатами розгляду справи рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасував, у задоволенні позову ПП «П» відмовив повністю.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42