Статті
Тема: Інше

Шанси на успіх

Яким економічним досвідом зарубіжних держав може сьогодні скористатися Україна, долаючи кризу, чи має необхідні ресурси для створення конкурентоспроможних продуктів з високою доданою вартістю, які галузі насамперед потребують фінансування для справжнього економічного зростання? Своїми міркуваннями з цих та інших питань поділилися всесвітньо відомі економісти під час другого Київського міжнародного економічного форуму «Україна: з третього світу  в перший».


Стабілізація чи дисбаланс?

Реформатори, експерти з-понад 10 країн світу під час панельних дискусій висловили свої погляди з приводу стратегічних напрямів реформування української економіки, ролі у цьому процесі держави, бізнесу і пересічних громадян. «Конфліктним трикутником» назвав член Римського клубу та Всесвітньої академії мистецтва й науки Богдан Гаврилишин відносини української влади, бізнесу та громадян: «Влада повинна боротися з корупцією, забезпечити право власності й однакові правила гри для всіх. Бізнес має бути чесним і відповідальним. Суспільство повинно сприймати бізнес як джерело багатства для людей, а не як розплідник олігархів».

Здавалося б, ці завдання збігаються з кінцевою метою урядовців, озвученою на пленарному засіданні міністром економічного розвитку і торгівлі України Айварасом Абромавічусом, — створити економічне середовище з рівними умовами ведення бізнесу, затосовуючи дерегуляцію, спрощення і прискорення за допомогою електронних послуг. Адже комп’ютери хабарів не просять. Більшість підприємств, на думку міністра, які не є стратегічними, потрібно віддати у приватні руки. Обов’язково найбільші із нестратегічних — стратегічним інвесторам з-за кордону, щоб вони створювали робочі місця і залучали інвестиції. Зі слів міністра, вітчизняна економіка досягла певної макроекономічної стабілізації. Але залишається головна невирішена проблема — корупція. Хоч би які інновації впроваджували міністерства, без реформи правоохоронних органів шлях до прогресу буде вкрай довгим. Адже найбільші проблеми — у податковій, митниці, судах, прокуратурі. І тут напівзаходами справі не зарадиш — потрібні системні реформи в усіх аспектах: запобіганні, публічності, покаранні.

Набагато критичніше оцінив економічну ситуацію в Україні голова комітету Верховної Ради з питань промислової політики та підприємництва Віктор Галасюк, заявивши, що в державі спостерігається катастрофічний дисбаланс. «Ми пішли за «невидимою рукою ринку», що привело нас до суто сировинної структури виробництва та експорту. Найгірше, що статтею експорту на сьогодні стали люди. «Уявіть собі, що за перше півріччя 2015 року 411 тис.  українців знайшли роботу в Польщі, коли у нас у країні, де лише 19 млн.  економічно активного населення, налічується понад 2 млн.  безробітних. Цифра 411 тисяч — економічна катастрофа. Наша держава стала економічним донором і це потрібно виправляти. Україна посідає п’яте місце у світі за кількістю емігрантів».

За теоріями — життя

На відміну від полярних і категоричних поглядів вітчизняних фахівців думки відомих зарубіжних експертів та реформаторів були зваженішими та поміркованішими. Норвезький економіст, автор бестселера «Як багаті країни стали багатими і чому бідні лишаються бідними» Ерік Райнерт закликав наших співвітчизників навчитися бачити реальне життя, уважно проаналізувавши ризики, які несуть для України вільна торгівля і світові глобалізаційні процеси. Корупція, на думку відомого вченого, є повсюди — і в багатих, і в бідних країнах. Але це не означає, що держава не може функціонувати. Тим більше що віднести Україну до когорти країн третього світу, на думку Райнерта, — занадто песимістично, адже вона має низку переваг порівняно з цими країнами. До власної економічної стратегії він порадив долучати досвід інших держав, приміром, приклад польських наукових парків, бразильських банків тощо, а головне — об’єднатися навколо ідеї індустріалізації.

«Жодна країна світу, — стверджує норвезький економіст, — не ставала багатою без індустріалізації. Деіндустріалізація спричинить масове безробіття й еміграцію. Якщо позбавити країну промисловості, потрібно скорочувати населення. Мисливство і збирання можуть забезпечити 1 — 2 чоловік на кв. км, сільське господарство — 40, а промислове суспільство, таке як в Голландії, — 400. Тому якщо ваша промисловість неприбуткова чи приносить маленький прибуток — не вбивайте її, якщо ви хочете утримати свою молодь в Укра-їні. Я дивився на угоди між ЄС та вашою державою, там є положення про те, що якщо українська промисловість заважає європейській, запроваджуватимуться обмеження на експорт. Таким чином, якщо ви працюєте погано, — у вас немає обмежень, а якщо добре, — то ми вас зупинимо. У цьому договорі немає рівності. І ви не можете зупинити імпорт. Сьогодні Україна перебуває в таких умовах, коли вона змушена укладати невигідні для неї угоди.

Договір про Асоціацію з ЄС обмежує українську промисловість, яку держава ризикує втратити. Краще мати неефективну промисловість, ніж не мати її взагалі. Знищуючи її, будь-яка країна зіштовхується з істотним скороченням чисельності населення через еміграцію. Відомо, що Латвія вже втратила близько 20% населення. Це не дуже багато, але у випадку вашої країни цей показник становить 9 млн.  осіб».

Своїми спостереженнями Ерік Райнерт поділився і щодо торговельних відносин між країнами. Зі слів економіста, держави, які спеціалізуються на невигідній для них торгівлі, і є колоніями в сучасному контексті. Бідні країни спеціалізуються переважно на експорті сировини й імпорті високотехнологічних продуктів. Україна, на думку західних реформаторів, має усі шанси, задіявши потужний людський капітал, створювати продукти з високою доданою вартістю.

Ніхто, крім тебе

Не варто аж надто розраховувати на допомогу міжнародних фондів та інших країн. Наша держава має всі ресурси — і промислові, й аграрні, а головне — людські, інтелектуальні, яких цілком достатньо для її процвітання. На цьому наголосив консультант у галузі управління бізнесом, економічного і соціального розвитку, освіти і глобального управління головний виконавчий директор Всесвітньої академії науки та мистецтв Гаррі Джейкобс. «Ваш основний ресурс — не ринок, а людський капітал, — зауважив американський дослідник. — І не слід керуватися міфом про те, що відкриття ринку країн-сусідів вирішить усі проблеми в економіці. Українці не повинні розраховувати ні на кого, окрім себе. У вас повинно бути своє бачення, куди рухатися».

Підтвердженням цієї думки став виступ на прес-конференції форуму директора Парку високих технологій у Білорусі Валерія Цепкала, який поділився власним рецептом бізнес-успіху. Бізнесмен зауважив, що у Білорусі немає нафти, газу чи металів. І конкурувати вони можуть лише завдяки інтелекту. «Десять років тому, коли стартував наш Парк високих технологій, — пригадав Валерій Цепкало, — весь офіційний оборот IT-галузі Білорусі становив 18 млн.  дол. Нинішнього року виручка Парку очікується на рівні 800 млн.  дол. Минулого року ми сплатили прямих і непрямих податків на суму 140 млн.  дол. Сектор IT глобально зростає по 3 — 5% на рік, а ми — по 30 — 50%. При цьому прямого фінансування від держави ми не отримували, а замість цього стимулюємо наші стартапи мислити глобально — шукати інвестиції в Силіконовій долині, в розвинутих країнах Азії тощо».

Міжнародне зібрання змусило багато над чим замислитися, проаналізувати, оцінити реальну ситуацію, підтвердивши, що декларації та заяви, зокрема стосовно економіки, без конкретної конструктивної роботи не сприятимуть поступу.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42