Митна справа

Застосування ставок ввізного мита згідно з Митним тарифом України

Мито — це загальнодержавний податок, установлений Податковим та Митним кодексами, який нараховується та сплачується відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Главою 42 Митного кодексу визначено порядок оподаткування товарів митом при переміщенні через митний кордон України.

Види ставок мита

Відповідно до ст. 280 вищезазначеного Кодексу в Україні застосовуються такі види ставок мита:

  • адвалорна — у відсотках до митної вартості товару;
  • специфічна — у грошовому розмірі за кількість товару в установлених законом одиницях виміру;
  • комбінована, що складається з адвалорної та специфічної ставок мита.

Нарахування мита наведено у табл. 1.

Таблиця 1. Нарахування мита


з/п

Види ставок мита

База оподаткування
(ст. 279 Митного кодексу)

Формула розрахунку

1.

Адвалорна

Митна вартість товару

Сма = (В х Ма)/100,

де Сма — сума мита, В — митна вартість товару (грн.), Ма — ставка мита, установлена у відсотках до митної вартості товару

2.

Специфічна

Кількість товару в установлених законом одиницях виміру (шт., л)

Смс = Н х Мс х Кє,

де Смс — сума мита, Н — кількісна або фізична характеристика товару в натуральному виразі, Мс — ставка мита в євро за одиницю товару, Кє — курс євро, установлений Нацбанком України на день подання митниці ДФС митної декларації

3.

Комбінована

Митна вартість товару та кількість товару в установлених законом одиницях виміру

Нарахування мита за комбінованими ставками здійснюється в три етапи:

спочатку обчислюється сума мита за адвалорною ставкою у відсотках до митної вартості;

потім обчислюється сума мита за специфічною ставкою в євро за одиницю товару;

для визначення суми мита, що підлягає сплаті, використовується, як правило, найбільша величина

Види мита

В Україні застосовуються такі види мита:

  • ввізне;
  • вивізне;
  • сезонне;
  • особливі види мита: спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне, додатковий імпортний збір.

Згідно зі ст. 272 Митного кодексу ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.

На сьогодні ставки ввізного мита затверджено Законом № 584 (далі — Митний тариф України).

Митний тариф України є невід’ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку — ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Застосування пільгових ставок

Відповідно до міжнародних зобов’язань щодо вступу України до Світової організації торгівлі (далі — СОТ) у Митному тарифі України пільгові комбіновані ставки вилучено, частка специфічних ставок зменшилася і відповідно зросла частка адвалорних ставок, які становлять більшість у загальній кількості ставок.

Схема

На більшість товарних підкатегорій (10 464 шт., 99% від загальної кількості) Митного тарифу України встановлено пільгові адвалорні ставки ввізного мита, специфічні становлять 1% від загальної кількості ставок і встановлено на алкоголь та тютюнові вироби, комбіновані ставки на сьогодні не встановлено. Розподіл пільгових ставок мита наведено на рис.

Пунктом 5 ст. 280 Митного кодексу зазначено, що до товарів, які походять з України або з держав — членів СОТ, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

До переліку країн, згідно з яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), належать такі:

  • країни СОТ (162 країни світу);
  • країни, з якими Україною укладено торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму; перелік таких країн визначено Законом № 170.

Докладну інформацію про поточні пільгові ставки ввізного мита зведеного Митного тарифу України станом на 01.01.2016 р. наведено у табл. 2.

Таблиця 2. Ввізне мито (пільгові ставки), що справляється з товарів, які ввозяться на митну територію України

Зведений Митний тариф України

Ставки мита, %

0

0,1 — 5

5,1 — 10

10,1 — 15

15,1 — 20

20,1 — 25

Понад 25

Специфічні ставки

Усього

Кількість товарних підкатегорій,  шт.

3962

2915

2406

765

296

5

10

105

10464

Частка від усіх товарних підкатегорій, %

37,86

27,86

23

7,31

2,83

0,05

0,1

1

100

Середньоарифметична ставка за тарифними коридорами, %

-

3,99

8,93

13,23

19,89

25

48

-

-

Максимальний рівень ставки ввізного мита для пільгових адвалорних ставок — 50%.

Для найменувань груп 1 — 24:

50% (з яких на 0,3% товарних підкатегорій ввізне мито встановлено вище за 25%)

Для найменувань груп 25 — 97:

25% (тільки 0,1% товарних підкатегорій)

Середня ставка Митного тарифу, %

4,9

Повні ставки мита застосовуються до таких товарів:

товари походженням з країн, з якими Україною не укладено регіональні угоди про надання режиму найбільшого сприяння. Зокрема, це такі країни, як: Бутан, Вануату, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Заїр, Західна Сахара, Західне Самоа, Ірак, Ємен, Кірібаті, Коморські острови, Лаос, Ліберія, Мідуейські острови, Мікронезія, Науру, Острів Уейк, Сан-Томе и Прінсипі, Сейшельські Острови, Сомалі, Судан, Східний Тімор, Тувалу, Фарерські та Фолклендські острови;

  • товари, які ввозяться громадянами, якщо сумарна фактурна вартість товарів перевищує еквівалент 10 000 євро;
  • товари за товарними позиціями 8701 — 8707, 8711, 8716 згідно з УКТ ЗЕД, які ввозяться на митну територію України громадянами;
  • товари, за якими неможливо визначити країну їх походження.

У Митному тарифі України тарифні підкатегорії (десятизначні коди УКТ ЗЕД), за якими пільгові та повні ставки збігаються, становлять 87%. За іншими тарифними підкатегоріями повні ставки перевищують рівень пільгових ставок (товари легкої промисловості).

Документи щодо визначення країни походження товару

Для застосування пільгових ставок ввізного мита необхідним є визначення країни походження товару.

Положення розділу ІІ Митного кодексу, що регулюють питання визначення країни походження, відповідають вимогам Угоди СОТ про правила походження товарів і вимог спеціального додатка К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур.

Для спрощення процедури визначення походження у ст. 43 Митного кодексу розширено перелік документів, що підтверджують країну походження товару.

На сьогодні це чотири документи:

  • сертифікат про походження товару;
  • засвідчена декларація про походження товару;
  • декларація про походження товару;
  • регіональний сертифікат про походження.

Сертифікат про походження товару (загальна форма) — це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена декларація про походження товару — це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.

Декларація про походження товару — це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

На письмовій заяві про країну походження товару робиться запис: «Країна походження» («country of origin», «herkunftsland», «pays d’origine», «pais de origen», «paese di origine» тощо) на комерційному рахунку або іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат про регіональне найменування товару — це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для певного регіону країни, та виданий компетентним органом згідно із законодавством країни вивезення товару.

Розбіжності в документах

У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митниці ДФС для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур — Міжнародна Конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.73 р. Закон № 170 — Закон України від 03.04.97 р. № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України». Закон № 584 — Закон України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 р. № 584