Мито — це загальнодержавний податок, установлений Податковим та Митним кодексами, який нараховується та сплачується відповідно до Митного кодексу, законів України та міжнародних договорів, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України. Главою 42 Митного кодексу визначено порядок оподаткування товарів митом при переміщенні через митний кордон України.
Відповідно до ст. 280 вищезазначеного Кодексу в Україні застосовуються такі види ставок мита:
Нарахування мита наведено у табл. 1.
№ |
Види ставок мита |
База оподаткування |
Формула розрахунку |
1. |
Адвалорна |
Митна вартість товару |
Сма = (В х Ма)/100, де Сма — сума мита, В — митна вартість товару (грн.), Ма — ставка мита, установлена у відсотках до митної вартості товару |
2. |
Специфічна |
Кількість товару в установлених законом одиницях виміру (шт., л) |
Смс = Н х Мс х Кє, де Смс — сума мита, Н — кількісна або фізична характеристика товару в натуральному виразі, Мс — ставка мита в євро за одиницю товару, Кє — курс євро, установлений Нацбанком України на день подання митниці ДФС митної декларації |
3. |
Комбінована |
Митна вартість товару та кількість товару в установлених законом одиницях виміру |
Нарахування мита за комбінованими ставками здійснюється в три етапи: спочатку обчислюється сума мита за адвалорною ставкою у відсотках до митної вартості; потім обчислюється сума мита за специфічною ставкою в євро за одиницю товару; для визначення суми мита, що підлягає сплаті, використовується, як правило, найбільша величина |
В Україні застосовуються такі види мита:
Згідно зі ст. 272 Митного кодексу ввізне мито встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України.
На сьогодні ставки ввізного мита затверджено Законом № 584 (далі — Митний тариф України).
Митний тариф України є невід’ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку — ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Відповідно до міжнародних зобов’язань щодо вступу України до Світової організації торгівлі (далі — СОТ) у Митному тарифі України пільгові комбіновані ставки вилучено, частка специфічних ставок зменшилася і відповідно зросла частка адвалорних ставок, які становлять більшість у загальній кількості ставок.
На більшість товарних підкатегорій (10 464 шт., 99% від загальної кількості) Митного тарифу України встановлено пільгові адвалорні ставки ввізного мита, специфічні становлять 1% від загальної кількості ставок і встановлено на алкоголь та тютюнові вироби, комбіновані ставки на сьогодні не встановлено. Розподіл пільгових ставок мита наведено на рис.
Пунктом 5 ст. 280 Митного кодексу зазначено, що до товарів, які походять з України або з держав — членів СОТ, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.
До переліку країн, згідно з яким Україною надається режим найбільшого сприяння (застосовуються пільгові ставки Митного тарифу України), належать такі:
Докладну інформацію про поточні пільгові ставки ввізного мита зведеного Митного тарифу України станом на 01.01.2016 р. наведено у табл. 2.
Зведений Митний тариф України |
|||||||||
Ставки мита, % |
0 |
0,1 — 5 |
5,1 — 10 |
10,1 — 15 |
15,1 — 20 |
20,1 — 25 |
Понад 25 |
Специфічні ставки |
Усього |
Кількість товарних підкатегорій, шт. |
3962 |
2915 |
2406 |
765 |
296 |
5 |
10 |
105 |
10464 |
Частка від усіх товарних підкатегорій, % |
37,86 |
27,86 |
23 |
7,31 |
2,83 |
0,05 |
0,1 |
1 |
100 |
Середньоарифметична ставка за тарифними коридорами, % |
- |
3,99 |
8,93 |
13,23 |
19,89 |
25 |
48 |
- |
- |
Максимальний рівень ставки ввізного мита для пільгових адвалорних ставок — 50%. |
|||||||||
Для найменувань груп 1 — 24: |
50% (з яких на 0,3% товарних підкатегорій ввізне мито встановлено вище за 25%) |
||||||||
Для найменувань груп 25 — 97: |
25% (тільки 0,1% товарних підкатегорій) |
||||||||
Середня ставка Митного тарифу, % |
4,9 |
Повні ставки мита застосовуються до таких товарів:
товари походженням з країн, з якими Україною не укладено регіональні угоди про надання режиму найбільшого сприяння. Зокрема, це такі країни, як: Бутан, Вануату, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Ефіопія, Заїр, Західна Сахара, Західне Самоа, Ірак, Ємен, Кірібаті, Коморські острови, Лаос, Ліберія, Мідуейські острови, Мікронезія, Науру, Острів Уейк, Сан-Томе и Прінсипі, Сейшельські Острови, Сомалі, Судан, Східний Тімор, Тувалу, Фарерські та Фолклендські острови;
У Митному тарифі України тарифні підкатегорії (десятизначні коди УКТ ЗЕД), за якими пільгові та повні ставки збігаються, становлять 87%. За іншими тарифними підкатегоріями повні ставки перевищують рівень пільгових ставок (товари легкої промисловості).
Для застосування пільгових ставок ввізного мита необхідним є визначення країни походження товару.
Положення розділу ІІ Митного кодексу, що регулюють питання визначення країни походження, відповідають вимогам Угоди СОТ про правила походження товарів і вимог спеціального додатка К до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур.
Для спрощення процедури визначення походження у ст. 43 Митного кодексу розширено перелік документів, що підтверджують країну походження товару.
На сьогодні це чотири документи:
Сертифікат про походження товару (загальна форма) — це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.
У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.
Засвідчена декларація про походження товару — це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним відповідними повноваженнями.
Декларація про походження товару — це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.
На письмовій заяві про країну походження товару робиться запис: «Країна походження» («country of origin», «herkunftsland», «pays d’origine», «pais de origen», «paese di origine» тощо) на комерційному рахунку або іншому документі, який стосується товару.
Сертифікат про регіональне найменування товару — це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для певного регіону країни, та виданий компетентним органом згідно із законодавством країни вивезення товару.
У разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митниці ДФС для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.
Додатковими відомостями про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Митний кодекс — Митний кодекс України від 13.03.2012 р. № 4495-VI. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур — Міжнародна Конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 18.05.73 р. Закон № 170 — Закон України від 03.04.97 р. № 170/97-ВР «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України». Закон № 584 — Закон України «Про Митний тариф України» від 19.09.2013 р. № 584