Юридична практика

Анулювання (прощення) боргу (пені) банком за самостійним рішенням

Суть справи

ДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи «С» щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої було складено акт перевірки. Перевіркою встановлено, що фізичною особою «С» порушено пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб.

В акті перевірки зазначено, що фізичною особою «С» на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма — 1ДФ) у 2014 р. отримано дохід у сумі 100 000 грн. за ознакою доходу «126» — додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання — АТ «Т банк».

АТ «Т банк» листом від 19.11.2015 р. № 12.2-б.б/6560 повідомлено ДПІ про списання кредитної заборгованості у вигляді пені фізичній особі «С» у сумі 100 000 грн. Також відповідно до договору від 29.05.2014 р. про припинення дії Кредитного договору від 12.07.2008 р. № 123/АА АТ «Т банк» звільняє (прощає) фізичну особу «С» від сплати пені у розмірі 100 000 грн., розрахованої відповідно до умов кредитного договору. Фізичною особою «С» до ДПІ не подано декларації про майновий стан та доходи за 2014 р., дохід у сумі 100 000 грн. у вигляді суми боргу, анульованого кредитором, не задекларовано, податок на доходи фізичних осіб із зазначеної суми не сплачено.

За результатами перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення про нарахування податку з доходів фізичних осіб.

Позиція платника

Платник податку вважає, що ДПІ неправомірно донараховано податок на доходи фізичних осіб за рахунок списаної кредитної заборгованості у вигляді пені, оскільки відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу сума прощеної (анульованої) пені не підлягає оподаткуванню, бо не є доходом платника податку в розумінні Податкового кодексу. Нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов’язань та правом банку, яке останній здійснює на свій розсуд (може як стягувати пеню, так і не стягувати). Нормами чинного законодавства не передбачено обов’язок кредитора нараховувати та стягувати пеню, а отже, відсутні підстави для її оподаткування.

Основною метою пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу є запобігання уникненню оподаткування шляхом прощення (анулювання) переданих/перерахованих коштів (кредиту). Проте сума нарахованої пені не отримувалася скаржником у грошовій формі.

Оподатковуватися має лише сума основ-ного боргу, тобто тіло кредиту, отриманого боржником та прощеного (анульованого) кредитором.

Відповідно до пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов’язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позов-ної давності.

Витяг з рішення

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Водночас ст. 611 вищезазначеного Кодексу передбачено правові наслідки у разі порушення зобов’язання, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поняття неустойки та порядок її обчислення визначено у ст. 549 Цивільного кодексу, а саме неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Згідно з п. 164.3 ст. 164 цього Кодексу при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.

Підпунктом 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи — загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За визначенням, наведеним у пп. 14.1.47 п. 14.1 цієї статті, додаткові блага — кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов’язаний з виконанням обов’язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов’я-заним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку — боржника про анулювання боргу (рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу) та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно з положеннями пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно з п. 167.1. ст. 167 Податкового кодексу ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, визначена з урахуванням норм п. 164.6 ст. 164 щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17%.

Відповідно до п. 55.1 ст. 55 Податкового кодексу щодо скасування рішень конт-ролюючих органів податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов’язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасовано контролю-ючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Під час розгляду повторної скарги фізичній особі «С» з’ясовано судову практику, зокрема ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.03.2016 р. № К/800/5293/15 та від 23.02.2015 р. № К/800/46868/15, у якій зазначено, що анулювання банком пені не є доходом та додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, банківська установа має вирішувати, стягувати її чи ні.

Як свідчать обставини справи, фізичній особі «С» донараховано податок на доходи фізичних осіб на суму анульованої АТ «Т банк» пені у сумі 100 000 грн., яка не є доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є правовим наслідком до боржника щодо порушення ним виконання договірних зобов’язань.

Враховуючи вищевикладене, рішенням, прийнятим за розглядом повторної скарги, податкове повідомлення-рішення про нарахування податку з доходів фізичних осіб скасовано, а скаргу фізичної особи «С» — задоволено.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Податковий кодекс — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Цивільний кодекс — Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV

«Гарячі лінії»

Дата: 3 жовтня, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42