Інші податки

Податок на додану вартість

Постачання послуг через інтернет-сайт нерезиденту

Який порядок заповнення платником окремих рядків податкової накладної при здійсненні ним операцій з постачання послуг з надання інформації через інтернет-сайт нерезиденту?


Згідно з пп. «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу від 02.12.2010 р. № 2755-VI (далі — Податковий кодекс) об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 цього Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу слід розуміти будь-яку операцію, що не є постачанням товарів, чи іншу операцію з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Пунктами 186.2 — 186.4 ст. 186 Податкового кодексу визначено категорії послуг, місце постачання яких встановлюється залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг чи від місця фактичного надання відповідних послуг.

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій платника податку з постачання послуг нерезиденту безпосередньо залежить від місця постачання таких послуг.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 зазначеного Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку повинен скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) у встановлений цим Кодексом термін.

Форму та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Мінфіну України від 31.12.2015 р. № 1307 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (далі — Порядок № 1307).

Особливості заповнення податкових накладних у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» визначено п. 12 цього Порядку.

Зокрема, у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000».

При цьому згідно з п. 8 зазначеного Порядку при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладено, зокрема, у пунктах 10 — 15 Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі «Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини» проставляється позначка «Х» та зазначається відповідний тип причини.

Таким чином, при складанні платником податкової накладної у разі здійснення ним операцій з постачання послуг, зокрема надання інформації через інтернет-сайт нерезиденту, якщо місце постачання таких послуг відповідно до ст. 186 Податкового кодексу визначено на митній території України, у графі «Отримувач (покупець)» зазначається «Неплатник», а у рядку «Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)» проставляється умовний ІПН «100000000000».

 

Переуступка права вимоги новому кредитору — неплатнику ПДВ

Чи має право покупець (боржник) на податковий кредит за податковою накладною, складеною постачальником (первісним кредитором), у разі здійснення таким постачальником (первісним кредитором) операції з переведення боргу за договором про відступлення права вимоги новому кредитору, який є неплатником ПДВ?


Відповідно до пп. 14.1.255 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу відступлення права вимоги — операція з переуступки кредитором права вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV (далі — Цивільний кодекс) кредитор у зобов’язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 зазначеного Кодексу).

Статтею 514 цього Кодексу передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас положеннями ст. 516 Цивільного кодексу передбачено, що заміна кредитора у зобов’язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 656 Цивільного кодексу).

Враховуючи зазначене, постачальник (первісний кредитор) при здійсненні операції з постачання товарів/послуг нараховує податкові зобов’язання з ПДВ, складає та реєструє в ЄРПН податкову накладну. Така податкова накладна, зареєстрована в ЄРПН, є підставою для боржника для включення сум ПДВ, зазначених у ній, до складу податкового кредиту.

При переуступці постачальником (первісним кредитором) права вимоги новому кредитору, у тому числі якщо такий кредитор є неплатником ПДВ, покупець (боржник) податковий кредит, сформований на дату отримання послуги від первісного кредитора, не коригує.


Компенсація орендної плати за землю

Чи підлягає оподаткуванню ПДВ компенсація орендної плати за землю, отримана орендарем земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, від підприємства, яке фактично здійснює свою господарську діяльність на такій земельній ділянці?


Згідно зі ст. 4 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі» (далі — Закон № 161) орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 5 зазначеного Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

При цьому п. 288.2 ст. 288 Податкового кодексу встановлено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Згідно з п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99 р. № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон про бухоблік) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Тому платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку: превалювання сутності над формою — операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст. 4 Закону про бухоблік).

За своєю економічною сутністю надання орендованої земельної ділянки у користування іншому підприємству є операцією з надання такої земельної ділянки в суборенду.

Пунктом 185.1 ст. 185 Податкового кодексу встановлено, що об’єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України відповідно до ст. 186 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу постачання послуг — це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав щодо таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є досягнення домовленості утримуватися від певної дії або від конкуренції з третьою особою чи надання дозволу на будь-яку дію за умови укладення договору.

З огляду на зазначені положення Податкового кодексу, операція з передачі підприємством орендованої ним земельної ділянки в користування іншій особі для цілей оподаткування ПДВ є операцією з постачання послуг з оренди (суборенди) майна, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20 %.

Отже, кошти, які надійшли підприємству згідно з укладеним договором як компенсація сплаченої ним орендної плати за землю, включаються ним до бази оподаткування ПДВ.


Складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій

Який порядок складання платником ПДВ податкових накладних за щоденними підсумками операцій, якщо протягом дня розрахунки за поставлені товари/послуги проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника)?


Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.4 ст. 201 Кодексу визначено, що податкова накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо податкова накладна не була складена на ці операції), зокрема, у разі здійснення постачання товарів/послуг за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником податку), розрахунки за які проводяться через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Згідно з п. 1 Порядку № 1307 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Цим Порядком не заборонено складати окремі податкові накладні при проведенні протягом дня розрахунків через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника).

Таким чином, платник податку може прийняти рішення щодо складання податкових накладних за щоденними підсумками операцій з постачання товарів/послуг, оплата за які здійснена протягом дня через касу/реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок постачальника), якщо на ці операції не було складено окрему податкову накладну, а саме:

  • складати окремі податкові накладні за щоденними підсумками операцій за показниками кожного з таких реєстраторів розрахункових операцій чи платіжних пристроїв;
  • складати одну податкову накладну за щоденними підсумками операцій за показниками усіх реєстраторів розрахункових операцій чи платіжних пристроїв.


Незареєстрована податкова накладна у складі податкового кредиту

Яким чином платник податку може виправити помилку у разі якщо ним було включено до податкового кредиту за попередній звітний період суму ПДВ, зазначену у податковій накладній, яку було складено в тому самому звітному періоді, але зареєстровано у ЄРПН у наступному звітному періоді з порушенням встановленого Податковим кодексом терміну реєстрації?


Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН  з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в ЄРПН, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Статтею 50 цього Кодексу визначено порядок подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а також обставини, за яких такий розрахунок подається.

Пунктом 1 розділу VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.01.2016 р.  № 21, встановлено, що уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу, згідно з яким платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов’язання у минулих податкових періодах, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 цієї статті, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі 3 % від цієї суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

Отже, якщо платник податку помилково включив суму ПДВ, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій у ЄРПН з порушенням встановленого Податковим кодексом терміну реєстрації, до складу податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому було складено таку податкову накладну (а не зареєстровано у ЄРПН), то такий платник податку у разі самостійного виявлення помилки зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації. При цьому штраф, передбачений  абзацом четвертим п. 50.1 ст. 50 зазначеного Кодексу, нараховується платником лише у разі, коли внаслідок виправлення  такої помилки виникає сума, належна до сплати в бюджет.


Формування податкового кредиту без отримання податкової накладної

Чи має право платник податку нараховувати податковий кредит при отриманні послуг водопостачання та водовідведення на підставі рахунку, який виставляє постачальник таких послуг, якщо вартість послуг визначено за встановленим тарифом згідно із затвердженими нормативами, оскільки відсутні прилади обліку (лічильники)?


Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу до складу податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення платником податку операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 зазначеної статті для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів (послуг) засвідчується даними обліку.

Підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, можуть бути документи, зазначені у п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу, зокрема рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв’язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форму яких встановлено міжнародними стандартами.

Отже, оскільки факт постачання послуг водопостачання та водовідведення має підтверджуватися даними обліку, сформованими на підставі показників відповідних приладів обліку, рахунки, сформовані за тарифами (а не за показниками приладів обліку), не є підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до податкового кредиту, без наявності зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної.

Таким чином, платник податку може віднести суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення ним операцій з придбання послуг водопостачання та водовідведення до складу податкового кредиту за умови наявності складеної та зареєстрованої постачальником таких послуг в ЄРПН податкової накладної або на підставі рахунку, що виставляється такому платнику за надані послуги, який відповідає вимогам п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу.


Продаж основних засобів після поновлення реєстрації платника ПДВ

У 2011 р. підприємством скасовано реєстрацію платником ПДВ за власним бажанням і здійснено визнання умовного продажу основних засобів, які обліковувались на підприємстві, та відповідне нарахування податкових зобов’язань. У 2013 р. підприємство поновило реєстрацію як платник ПДВ і в серпні 2016 р. здійснило відчуження майна. Чи потрібно вдруге нараховувати ПДВ на суму майна, адже воно було оподатковано у 2011 р. при анулюванні реєстрації платника ПДВ?


Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 цього Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 зазначеного Кодексу).

Чинними нормами Податкового кодексу передбачено, що сума ПДВ додається до ціни товарів/послуг, а реалізація товарів/послуг платниками ПДВ покупцям/споживачам здійснюється з урахуванням суми такого податку.

При цьому ПДВ є податком на споживання і сплачувати його повинні всі покупці/споживачі товарів/послуг незалежно від категорії (фізичні чи юридичні особи), соціального стану та рівня доходу, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, підприємствоплатник ПДВ при  здійсненні операції з  відчуження майна повинно визначити податкові зобов’язання за  такою операцією та  скласти податкову накладну, яка підлягає обов’язковій реєстрації в  ЄРПН. База оподаткування такої операції визначається за правилами, встановленими п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу.


Підготувала Ганна ЧЕРНИШОВА, оглядач «Вісника»,
за сприяння Алли КОНОНОВОЇ,
начальника відділу розгляду звернень з ПДВ Управління
методології непрямих податків Департаменту
методологічної та нормотворчої роботи Державної фіскальної служби України

«Гарячі лінії»

Дата: 28 березня, Четвер
Час проведення: з 10:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42