Статті

Відходи — в доходи

Сфера збирання, сортування та утилізації відходів може служити безперебійним постачальником дешевої вторинної сировини і покликана сприяти додатковим надходженням до бюджету.
21 жовтня 2015 р. у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 3199-1 «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо включення податку за виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці до екологічного податку)», яким пропонується виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці оподаткувати екологічним податком і спрямувати його виключно на оплату послуг з переробки побутових відходів.


Законопроекту передувало революційне рішення: 18 березня 2015 р. Кабінет Міністрів України проголосував за скасування постанови № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», що закріплювала монопольне положення ДП «Укрекоресурси» на ринку утилізації тари та упаковки. Згідно з постановою, яка діяла з липня 2001 р., вся упаковка, вироблена у країні або імпортована, фактично оподатковувалася спеціальним податком  — так званим тарифом на послуги зі збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів. Функції щодо створення системи збору та утилізації було покладено на ДП «Укрекоресурси». Тобто внутрішні виробники та імпортери мали наперед заплатити цьому підприємству, безпосередньо підпорядкованому Кабінету Міністрів України, або самостійно займатися збиранням, переробкою та утилізацією відходів.

ДП «Укрекоресурси» акуратно збирало гроші. Так, лише у 2013 р. на рахунок держпідприємства надійшло 100 млн. грн. платежів, а всього з початку дії закону — понад 1 млрд. грн. Однак витрачати ці суми за призначенням воно не поспішало. Не через надмірну завантаженість переробних підприємств. Навпаки, згідно з даними Української пакувально-екологічної коаліції (УКРПЕК) у країні переробляється лише 3,65% побутових відходів, тоді як у країнах ЄС — до 85%, а тому не лише сміттєві полігони, а й приміські ліси та придорожні яри завалено сміттям. Водночас переробні заводи, щоб завантажити свої потужності, мусять щороку імпортувати зазвичай із сусідніх країн до 400 тис. т вторсировини. Через ситуацію, що склалася, втрати переробних підприємств щороку оцінюються в 5 млрд. грн. Що ж призвело до таких наслідків?

Звісно, кошти, отримані від переробників, іноді частково, а іноді значною мірою компенсують собівартість упаковки. Але ж за її переробку та утилізацію підприємства-виробники спочатку розрахувалися з ДП «Укрекоресурсам», які в такій схемі переробки відходів могли бути навіть не задіяними», — наголошують експерти.

Така сама ситуація склалася й на побутовому рівні. Майбутня утилізація всієї тари й інших пакувальних матеріалів, які ми купуємо в магазині, вже оплачена заздалегідь (ще на рівні виробника або імпортера) і включена у відпускну ціну такого товару. Однак ми змушені оплачувати додаткові послуги за місцем проживання за вивезення відходів з наших дворів та вулиць.

Тобто плата за збирання, заготівлю та утилізацію тари і пакувальних матеріалів стягувалася як мінімум два рази, а то й більше. До того ж систему було вибудувано таким чином, що ні на жодну із структур не можна було покласти кінцеву відповідальність за гори відходів, у тому числі придатних для вторинної переробки.

Лише у побутовому секторі щороку накопичується близько 50 млн. м3 побутових відходів, з яких близько 35 — 45% — від упаковки. Тому виробники й громадяни-споживачі забили тривогу. «Ситуація, що склалась у нас у сфері поводження з відходами виробництва і споживання, насправді є критичною й потребує негайного вирішення», — наголошують експерти.

Скасування постанови № 915 було лише першим етапом комплексної реформи ринку утилізації тари й упаковки. Наступний крок — прийняття законопроекту про упаковку і відходи упаковки, який має втілити в Україні так звану модель розширеної відповідальності виробника, яка вже успішно функціонує в 28 європейських країнах.

Принцип розширеної відповідальності виробника покладає на нього відповідальність за збирання, транспортування, переробку та утилізацію упаковки, стимулюючи його застосовувати екологічні види упаковки. Запровадження цього принципу та закріплення його на законодавчому рівні дасть змогу привести українську нормативну базу у сфері поводження з відходами у відповідність з Угодою про асоціацію між Україною та ЄС і створити законодавчу базу для дерегуляції та ефективного функціонування цієї галузі.

Поки в Україні на звалищах і полігонах накопичуються купи використаної упаковки, забруднюючи землю, повітря і воду, в країнах Євросоюзу переробляється близько 70% таких відходів. Причому йдеться не лише про утилізацію, а насамперед про переробку й спрямування відходів у доходи.

Так, у Чехії понад 70% населення постійно сортують побутові відходи, а всього у країні встановлено понад 240 тис. контейнерів для роздільного збирання сміття. Ще у 2002 р. було ухвалено закон про упаковку, яким встановлено спільну відповідальність за збирання і сортування відходів упаковки муніципалітетів та виробників. Такі зобов’язання виробники  передали акредитованій державою приватній компанії ЕКО-КОМ, яка  за кошти бізнесу організувала роздільне збирання відходів упаковки у 6000 муніципалітетів. При цьому держава контролює ефективність діяльності оператора. У результаті впровадження цієї моделі лише за перші три роки обсяг утилізації відходів упаковки зріс у чотири рази, а сьогодні в Чехії переробляється 72% всієї упаковки, яка потрапляє на ринок.

Створення приватної компанії, яка б за кошти виробників займалася роздільним збиранням, транспортуванням, сортуванням та переробкою відходів упаковки, доцільно і для України. 

Європейська модель поводження з відходами упаковки мала б для України не лише екологічний, а й економічний ефект. Щороку ми втрачаємо до 1 млн. т паперу та картону, 0,6 млн. т скла і таку саму кількість полімерів, які могли б перероблятися. Натомість значний обсяг вторинної сировини імпортується.

Іноземний та український бізнес — члени Європейської Бізнес Асоціації та Американської торгової палати — активно підтримують запровадження в Україні сучасного підходу до поводження з відходами упаковки і наголошують на необхідності прийняття Верховною Радою України відповідного законопроекту. Головне, на думку бізнесу, — це прозорість і ефективність використання коштів, які вони сплачуватимуть за  збирання і сортування відходів упаковки, та можливість контролювати результати роботи. І законотворці з рішенням не забарилися: 21 жовтня 2015 р. у Верховній Раді України було прийнято проект закону (реєстр. № 3199-1) «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо включення податку за виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці до екологічного податку)».

Співавтори законопроекту вважають доцільним виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці оподаткувати екологічним податком і спрямувати його виключно на оплату послуг з переробки побутових відходів, що надаються переробниками побутових відходів, які отримали ліцензії на здійснення такої діяльності.

Зокрема, голова Комітету Верховної  Ради України з питань митної та податкової політики Ніна Южаніна наголосила на тому, що в Україні склалася катастрофічна ситуація у сфері поводження з побутовими відходами: щороку накопичується 12 — 15 млн. т твердих побутових відходів, які захоронюються на близько 6 тис. полігонів та звалищ і близько 33 тис. несанкціонованих сміттєзвалищ, площа яких зіставна з площею такої країни, як Кіпр. При цьому з року в рік спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів утворення таких відходів. Існуючі полігони та звалища переповнені, їхні кордони підійшли впритул до житлової забудови, 80 — 90% полігонів не відповідають елементарним вимогам екологічної безпеки.

Ця проблема не локальна, а характерна для кожного населеного пункту. Її неможливо вирішити без запровадження оплати за послуги з переробки побутових відходів, тому й пропонується включити податок за виробництво й імпорт упаковки та товарів в упаковці в екологічний податок.

Сплату податку передбачається зробити обов’язковою для юридичних осіб незалежно від форми власності та фізичних осіб — підприємців, які здійснюють виробництво упаковки або товарів в упаковці на території України та/або імпортують упаковку (окремо або разом з товарами). Ставка податку визначатиметься залежно від матеріалу, з якого виготовлено упаковку. При цьому законотворці пропонують створити умови для стимулювання використання в Україні екологічно безпечних видів упаковки, період розкладу яких становить не більше трьох років.

Крім того, передбачено внесення законодавчих змін, що додатково сприятимуть розвитку галузі переробки побутових відходів та зменшенню обсягів не перероблених побутових відходів, що захоронюються.

Співавтори законопроекту наполягають і на перегляді середнього тарифу на захоронення побутових відходів в Україні, який на сьогодні становить 50 — 70 грн. за 1 т, що наразі не забезпечує можливості належного поводження з побутовими відходами і підштовхує суб’єкти господарювання не переробляти/утилізувати побутові відходи, а навпаки — розміщувати їх на полігонах.

Депутати переконані, що запропоновані зміни до Податкового кодексу створять законодавчий механізм у сфері поводження з відходами, стимулюватимуть інвестиції, розвиток і використання нових технологій у цій галузі, створять умови для максимального повторного залучення відходів у господарський оборот як вторинних ресурсів та альтернативного джерела енергії, забезпечать розвиток галузі переробки відходів загалом, а також сприятимуть покращенню екологічної ситуації в країні, створенню нових робочих місць.

Усі ці райдужні перспективи, можливо б, і гріли душу пересічного громадянина, який прагне жити за принципом «чисто не там, де прибирають, а там де не смітять», якби не суттєвий недолік. Законопроект передбачає запровадження податку на упаковку не лише для виробників продукції в упаковці, а й для виробників/імпортерів упаковочних матеріалів. Таке подвійне оподаткування, відповідно, підніме ціни на продукцію в упаковці, відтак споживачам знову буде запропоновано затягнути паски. Не кажучи вже про самих виробників та імпортерів, які до обіцяного контролю щодо чесного використання сплачених ними податків ставляться з великою недовірою.

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42