Інші податки

Переваги для сумлінних платників податків

Держава для фінансування витрат використовує джерела бюджетних надходжень, обсяги яких у загальному обсязі, на жаль, є незначними щодо головного джерела мобілізації коштів і формування фінансових ресурсів держави — надходжень за рахунок податків, питома вага яких коливається від 70 до 90% усіх доходів бюджету.


Податки є основним джерелом формування дохідної частини бюджету, невиконання якої завдає значної шкоди інтересам держави, гальмує процес її макро-фінансової стабілізації й економічного зростання.

Формування законодавчих засад податкових систем більшості передових країн світу та практичні аспекти оподаткування насамперед ґрунтуються на добровільності виконання платниками податків обов’язку зі сплати податків до бюджету, який у розвинутих країнах зазвичай становить 98% від загальної суми належних до сплати податків, що є показником високої податкової культури суспільства.

Державне регулювання оподаткування в Україні як правовій державі з метою заохочення сумлінних платників податків до добровільного виконання конституційного обов’язку зі сплати податків та стимулювання своєчасної та у повному обсязі сплати податків до бюджетів усіх рівнів передбачає для добропорядних платників певні переваги, закладені у положеннях Податкового кодексу.

Правові передумови виникнення податкового боргу

Податковий борг може виникнути з різних причин (через невиконання контрагентами договірних зобов’язань, інші фінансові труднощі, умисне ухилення тощо), але незалежно від причин його появи негативно впливає на стабільність податкової системи та потребує своєчасного урегулювання.

Статтею 6 Податкового кодексу передбачено, що податком є обов’язковий безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Згідно з визначенням, наведеним у п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування відповідно до зазначеного Кодексу або податкових законів, і на яких покладено обов’язок зі сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 Кодексу).

Податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс та закони з питань митної справи пов’язують сплату ним податку (п. 37.2 ст. 37 Кодексу).

Виконанням податкового обов’язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу).

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язку платника податку зі сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір має бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (п. 31.1 ст. 31 цього Кодексу).

Згідно з частиною п’ятою ст. 45 Бюджетного кодексу податки і збори (обов’язкові платежі) та інші доходи держбюджету визнаються зарахованими до держбюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).

Згідно з визначеннями понять, наведених у п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, податковим боргом вважаються сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання.

Грошовим зобов’язанням платника податків вважаються сума коштів, яку платник повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Податкове зобов’язання визначається як сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

Отже, у результаті несплати податків до бюджету виникає податковий борг, що не лише унеможливлює отримання окремих податкових переваг, а й призводить до застосування з боку держави заходів стягнення такого боргу.

До системи заходів державного примусу належать юридичні санкції та заходи щодо припинення протиправних дій суб’єктів.

Загальні процедури погашення податкового боргу платників податків регламентуються статтями 59, 60 та главою 9 Податкового кодексу й іншими положеннями цього Кодексу, що опосередковано застосовуються при стягненні (наприклад, статтями 126 та 129, що передбачають нарахування окремих фінансових санкцій).

Тому врегулювання проблеми існування податкових боргів, попередження їх появи у подальшому та пошук шляхів погашення таких боргів є актуальним та першочерговим завданням спільноти та держави.

За відсутності у платника податків податкового боргу таким платникам чинним податковим законодавством надається можливість використовувати певні переваги, передбачені окремими положеннями Податкового кодексу, які розглянемо далі.

Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань

Поняття помилково сплачених грошових зобов’язань визначено пп. 14.1.182 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу. Це суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб’єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов’язань.

Під надміру сплаченими грошовими зобов’язаннями, передбаченими пп. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, розуміють суми коштів, які на певну дату зараховано до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

При цьому згідно з п. 87.1 ст. 87 зазначеного Кодексу погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу можуть здійснити за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум за іншими платежами до відповідних бюджетів (на підставі відповідної заяви платника).

Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань встановлено п. 43.1 ст. 43 Податкового кодексу, згідно з яким помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст. 301 Митного кодексу, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Згідно з п. 43.2 ст. 43 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника рахунку в банку проводиться лише після повного погашення ним такого податкового боргу.

Законом № 1166 ст. 43 Податкового кодексу доповнено п. 43.6, яким передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється лише з бюджету, до якого такі кошти було зараховано.

Відповідно до п. 43.4 ст. 43 Податкового кодексу платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів, зокрема на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом № 787.

Форма висновку про повернення, що готується контролюючим органом, на підставі заяви платника податків враховує підтвердження відсутності у такого платника податкового боргу або його спрямування до бюджету.

Отже, за наявності у платника податків податкового боргу повернення коштів з бюджету є можливим лише після зарахування надміру та/або помилково сплачених коштів у рахунок погашення податкового боргу.

Отримання автоматичного відшкодування ПДВ

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу бюджетне відшкодування — це відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктом 200.18 ст. 200 Податкового кодексу передбачено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування згідно з цією статтею, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним п. 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Згідно з пп. 200.19.4 п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ мають платники податку, які одночасно відповідають визначеним критеріям, одним з яких є відсутність у такого платника податкового боргу.

Підпунктом 4 п. 4 Порядку № 1128 визначено дані, на підставі яких формуються критерії та порядок їх обрахунку (до 1 січня 2015 р. діяв Порядок № 781).

Для формування критерію щодо відсутності у платника податків податкового боргу використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (з урахуванням суми податкового боргу з усіх видів податків за основним платежем, пені та штрафних (фінансових) санкцій) на перше число місяця, що настає за звітним періодом.

Пунктом 5 Порядку № 1128 передбачено, що визначення відповідності платника ПДВ зазначеним критеріям проводиться в автоматичному режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подання звітності.

Згідно з п. 6 цього Порядку за результатами проведення автоматизованої звірки відповідності даних платника ПДВ критеріям на автоматичне відшкодування ДФС України не пізніше 15 календарного дня після граничного терміну подання звітності формує два переліки платників ПДВ:

  • перелік платників ПДВ, що відповідають критеріям, визначеним у Податковому кодексі, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ;
  • перелік платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Податковому кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Відповідно до додатка, затвердженого постановою № 73, платник ПДВ вважається таким, що має позитивну податкову історію, у разі:

  • відсутності рішення органу ДФС про анулювання реєстрації платника ПДВ;
  • своєчасного подання платником ПДВ звітності з цього податку;
  • відповідності такого платника критеріям, установленим п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу (якщо подано податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, відображеної в такій декларації).

Також приміткою до постанови № 73 визначено, що платники ПДВ вважаються такими, що мають позитивну податкову історію, за умови, якщо протягом попередніх 36 послідовних місяців такі платники відповідають усім зазначеним критеріям.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1128 територіальний орган ДФС протягом 17 календарних днів після граничного терміну подання звітності повідомляє платника ПДВ шляхом надсилання/вручення письмового повідомлення про невідповідність критеріям, визначеним у Податковому кодексі, які дають право на автоматичне бюджетне відшкодування, з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано.

Форму такого повідомлення затверджено додатком до Порядку № 1128, що формується на підставі даних переліку платників ПДВ, які не відповідають критеріям, визначеним у Податковому кодексі, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ.

Отже, платники податків, які мають негативну податкову історію, зокрема за критерієм наявності у таких платників податкового боргу, не мають права на отримання автоматичного бюджетного відшкодування ПДВ відповідно до ст. 200 Податкового кодексу, що підтверджується висновком контролюючого органу.


ДОВІДКОВО

Форму заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету,
встановлено додатком 4 (Д4) до Податкової декларації з ПДВ, затвердженої наказом № 966.


Отримання статусу платника єдиного податку: чи можливо за наявності боргу?

Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку — особливого механізму справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно зі ст. 291 цього Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку:

  • першої — третьої груп — суб’єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.5.8 п. 291.5);
  • четвертої групи — суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пп. 291.51.3 п. 291.51).

Абзацом восьмим пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу передбачено, що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку наявності податкового боргу станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а строком здійснення такого переходу має бути останній день другого із двох послідовних кварталів.

Крім того, пп. 2 п. 299.6 ст. 299 цього Кодексу серед підстав для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку визначено наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації.

Відповідно до п. 11 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого наказом № 1675, платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених Податковим кодексом (за умови відсутності непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу з єдиного податку та/або інших податків і зборів, які платники єдиного податку сплачують відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового кодексу), з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів. Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до органу ДФС заяву.

Відповідно до п. 4 Порядку видачі свідоцтва платника єдиного податку, затвердженого наказом № 1675, підставами для прийняття органом ДФС рішення про відмову у видачі суб’єкту господарювання свідоцтва є:

  • невідповідність такого суб’єкта господарювання вимогам ст. 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу;
  • наявність у суб’єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов’язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
  • подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.

Отже, за наявності податкового боргу платник податків не може отримати статус платника єдиного податку, а вже зареєстровані платники єдиного податку зобов’язані перейти на загальну систему оподаткування.

 Чи є наявність податкового боргу перешкодою для участі у тендерах?

Державне регулювання бюджетних відносин, зокрема у сфері державних закупівель, фінансування за рахунок бюджетних коштів, при наданні державної підтримки потребує підтвердження добропорядності у виконанні суб’єктами таких відносин своїх зобов’язань, принаймні щодо сплати податків до бюджету.

Положення, якими передбачено надання учаснику тендера відмови у процедурі закупівлі у разі якщо він має заборгованість зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), відображено у Законі № 1197.


ДОВІДКОВО

Наявність у платника податків податкового боргу є перешкодою для надання йому довідки про відсутність заборгованості за платежами перед бюджетом,
і такий суб’єкт не матиме змоги отримати бюджетні кошти на підтримку (компенсації, дотації), закупівлі, фінансування тощо.


Також урядом України з метою реалізації відповідних вимог Бюджетного кодексу, законів України про держбюджет на відповідні роки у частині видатків бюджетних коштів на підтримку (компенсації, дотації), закупівлі, фінансування тощо щороку приймаються нормативно-правові акти, згідно з якими одним із критеріїв відбору учасників конкурсу, що міститься у переліку конкурсної документації, яка подається до відповідного державного органу для участі у такому конкурсі, є відсутність заборгованості з податків перед бюджетом, що підтверджується довідкою.

У зв’язку з необхідністю узгодження таких положень із податковим законодавством наказом № 567 затверджено Порядок видачі довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів.

Зазначеним наказом регламентовано процедуру підтвердження відсутності у платника податків податкової заборгованості перед бюджетом, що здійснюється шляхом надання платнику податків органом ДФС відповідної довідки, яка надається на адресу суб’єкта владних повноважень (переважно в особі будь-якого з органів державної виконавчої влади), який від імені держави та у випадках, передбачених чинним законодавством, розпоряджається бюджетними коштами, виконує обов’язок з організації процедури закупівлі (надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти) чи виконання бюджетних програм, відповідає за створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, забезпечує запобігання проявам корупції у цій сфері, захищає розвиток добросовісної конкуренції та контролює раціональне та ефективне використання державних коштів.

На сьогодні довідкою про відсутність заборгованості з податків, зборів, що контролюються органами ДФС, підтверджується відсутність податкового боргу з податкових і митних платежів.

Довідка, що підтверджує повноту сплати податків до бюджету, надає змогу підтвердити репутацію добропорядного суб’єкта господарювання і можливість здійснення ним його статутної діяльності із залученням бюджетних коштів.

Отже, наявність у платника податків податкового боргу є перешкодою для надання йому довідки про відсутність заборгованості за платежами перед бюджетом, і такий суб’єкт не матиме змоги отримати бюджетні кошти на підтримку (компенсації, дотації), закупівлі, фінансування тощо.

Припинення юридичної особи за спрощеною процедурою

Відповідно до статей 36, 37, 381 Закону № 755 визначено порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи у результаті: ліквідації; злиття, приєднання, поділу або перетворення; спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації, що передбачають надсилання (поштовим відправленням або в електронному вигляді в порядку взаємообміну) державному реєстратору заявниками довідок відповідного органу ДФС про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), необхідних для проведення державної реєстрації припинення таких юридичних осіб.

Отже, за наявності податкового боргу у разі проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті:

  • її ліквідації органами ДФС надсилаються державному реєстратору повідомлення про наявність заперечень щодо припинення у зв’язку з наявністю заборгованості зі сплати податків, зборів;
  • її злиття, приєднання, поділу або перетворення — документ про узгодження плану реорганізації з органом ДФС (за наявності податкового боргу);
  • за спрощеною процедурою — повідомлення про наявність податкового боргу, що унеможливлює проведення спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи.

Порядок зняття з обліку платників податків в органах ДФС визначено розділом ХІ Порядку № 1588.

Згідно з п. 11.5 цього Порядку у разі якщо платник податків подавав заяву за формою № 8-ОПП (додаток 15 до Порядку № 1588) про припинення платника податків, то після проведеної документальної позапланової перевірки платника та його відокремлених підрозділів і закінчення законодавчо встановлених строків сплати узгоджених грошових зобов’язань такого платника та його відокремлених підрозділів, у разі відсутності заперечень органу, що забезпечує адміністрування відповідних платежів, щодо здійснення державної реєстрації припинення платника податків, визначених пп. 11.9.1 п. 11.9 розділу  ХІ цього Порядку, та встановлення факту відсутності заборгованості платника та його відокремлених підрозділів перед бюджетом щодо сплати платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи ДФС, такий орган складає довідку про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів за формою № 22-ОПП, затвердженою додатком 20 до Порядку № 1588.

За зверненням комісії з припинення (ліквідаційної комісії), ліквідатора, платника податків (фізичної особи), іншої особи, яку за даними Єдиного державного реєстру (згідно з рішенням про припинення) призначено відповідальною за проведення процедур припинення платника податків, довідка за формою № 22-ОПП може бути видана такій особі безпосередньо в органі ДФС, але не пізніше третього робочого дня, що настає за днем реєстрації довідки в такому органі. Після закінчення триденного строку така довідка надсилається поштою відповідальній особі платника податків.

Якщо припиняється платник податків, який перебуває на обліку в органі ДФС за основним місцем обліку та одночасно в інших органах ДФС за неосновним місцем обліку, чи перебувають на обліку його відокремлені підрозділи, довідка про відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів за формою № 22-ОПП видається такому платнику органом ДФС за основним місцем обліку лише після отримання від усіх інших зазначених органів висновків про відсутність заборгованості щодо сплати платежів.

Отже, за наявності податкового боргу платника податківюридичну особу не може бути знято з обліку в органах ДФС, у тому числі за спрощеною процедурою.

Як бачимо, наявність у чинному податковому законодавстві певних переваг є стимулом для проведення своєчасних та у повному обсязі розрахунків з бюджетом щодо податків, оскільки такі положення можуть бути застосовані платниками податків лише за відсутності у них податкового боргу.

Тому у разі виникнення непередбачуваних фінансових обставин не слід ігнорувати факт виконання податкового обов’язку, а намагатися вживати заходів для урегулювання податкового боргу на законних підставах (наприклад, шляхом використання механізму перенесення строку сплати платежів).

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42