Статті
Тема: Інше

«Найважливіший вид палива — заощаджений»

Від реформ в енергетичному секторі багато в чому залежить зростання вітчизняної економіки. Чому вчить досвід інших держав і які кроки в цьому напрямі має зробити Україна — в інтерв’ю з аналітиком.


В. — Пані Катерино, які чинники визначають сьогодні розвиток світової енергетики і які енергоресурси користуються найбільшим попитом у світі?

К. М. — Попит на енергоресурси сьогодні та у подальшому визначатиметься, по-перше, зростанням кількості населення, зокрема, в країнах, що швидко розвиваються (Індія, Китай), по-друге — боротьбою зі зміною клімату, де каталізатором є курс на декарбонізацію, по-третє — розвитком виробничого сектору та підвищенням рівня життя населення, що формують стабільний попит на енергоресурси, по-четверте — ціноутворенням на енергоресурси, зокрема на нафту, а надалі — на природний газ.

Що стосується самих енергоресурсів, то, як і раніше, викопні види палива задовольнятимуть більшу частину світових потреб. Найбільшим попитом сьогодні користується природний газ, оскільки саме цей ресурс порівняно з вугіллям та нафтою є найбільш екологічно чистим і спричинює мінімальну емісію СО2 та відповідає цілям декарбонізації.

Безперечним є той факт, що з кожним роком зростатиме видобуток нетрадиційних вуглеводнів, які збільшують вже конкуренцію на ринках традиційних палив. Особ-ливу роль відіграватимуть відновлювальні джерела енергії (ВДЕ), собівартість виробництва яких стрімкими темпами наближується до рівня собівартості традиційних.

Зростання конкуренції на енергетичних ринках відкриває можливості вибору ресурсів. Проте рік у рік кількість таких ресурсів знижується, а їх якість (через важкодоступність) — погіршується. Це може призвести до так званого глобального полювання на енергоресурси серед країн світу. Але сьогодні прослідковується нова тенденція — найважливішим «видом палива» буде ефективність енергоспоживання: обсяги енергії, зекономленої за рахунок підвищення ефективності її використання, будуть більшими за обсяги енергії, яку дасть будь-яке інше окремо взяте джерело.

В. — Як інші держави заощаджують енергоресурси і які перспективи застосування цього досвіду в Україні?

К. М. — Більшість європейських країн вирішують проблему споживання енергоносіїв шляхом покращення технологічного процесу, зменшуючи енергоємність виробництва, підвищуючи рівень енергозбереження у промисловості, бюджетному секторі та домашніх господарствах, а також підвищуючи частку ВДЕ при виробництві енергії. Як приклад можна навести досвід низки країн. У Данії ще в 70-ті роки ХХ ст., враховуючи тогочасні високі ціни на нафту, уряд країни взяв курс на мінімізацію цього ресурсу з послідовним збільшенням споживання соломи, дерев’яної тирси, біогазу, побутового та промислового сміття. Доволі швидкими темпами почала розвиватися вітрова енергетика. Нині вітровими установками володіє більша частина фермерських угідь та кооперативів. До того ж у країні діє ефективна як на державному, так і на муніципальному рівні система планування та регулювання опалювальної, газової та електроенергетичної структур.

Цікавим є досвід Польщі, де в країні діє спеціальний фонд, кошти якого акумулюються за рахунок зборів від населення і використовуються для поточного ремонту, що спрямовуються на підвищення якості опалення. Німеччина ж, наприклад, з 2000-х років на програми з енергозбереження та розвиток ВДЕ виділяє з бюджету від 200 млн. євро до 1 млрд. євро щороку. Влада також активно залучає приватний капітал у проекти енергозбереження, надаючи відповідні кредити та пільги при оподаткуванні. Енергоефективна політика країн Європи доводить свою результативність, що підтверджено рівнем енергоємності ВВП за ПКС (паритетом купівельної спроможності) (тонн нафтового еквіваленту — 1 toe/1000 дол.): Німеччина — 0,11, Угорщина — 0,13, Польща — 0,14, Чехія — 0,16, Україна — 0,34.

Які ж кроки має зробити Україна? Перед-усім сформувати державну політику енергозбереження, що спрямовуватиме на розвиток та підтримку державою інноваційних проектів у сфері розробки та впровадження енергозберігаючих технологій. Необхідно затвердити на законодавчому рівні «Проект національного плану дій з енергоефективності до 2020 р.», сприяти підвищенню енергоефективної свідомості громадян шляхом розв’язання проблем недостатньої інформованості споживачів енергоресурсів щодо їх зацікавленості в енергозаощадженні, продовжити роботу зі скорочення споживання енергії в домогосподарствах та секторі промисловості (зокрема, хімічній та металургійній), забезпечити подальшу реалізацію заходів із скорочення споживання енергії в системах централізованого теплопостачання. Саме енергозбереження має здійснюватися за технологічною ланкою: виробництво енергії — транспортування — розподіл — споживання.

В. — Які найголовніші особливості України слід брати до уваги під час реформування енергетичного сектору?

К. М. — Однією з передумов енергетичної безпеки України та безперебійного функціонування її економіки є забезпеченість власними паливно-енергетичними ресурсами. Доведено, що Україна володіє достатніми запасами та ресурсами природного газу для того, щоб у перспективі вийти на повне самозабезпечення цим видом палива. Але для цього державі необхідно змінити принцип податкової політики у секторі газовидобутку з фіскального на стимулювальний. Збільшення рівня газовидобутку дасть змогу знизити імпорт енергоресурсу, створити нові робочі місця, підвищити рівень дохідної частини держбюджету і, як наслідок, забезпечити належний рівень енергетичної безпеки держави. В умовах надзвичайно гострого дефіциту валютних ресурсів, які йдуть на оплату імпортних поставок, це повинно стати одним із пріоритетних завдань українського уряду.

Необхідною ж умовою досягнення вищого рівня видобутку будь-якого виду палива є інвестиції. Доведено, що найефективнішими є приватні іноземні інвестиції, що привносять і нові технології. Але спочатку необхідно створити сприятливий інвестиційний клімат — вжити заходів, спрямованих на запобігання відпливу капіталів, повернення виведених та залучення нових.

Серед окремих пропозицій щодо подальшого реформування енергетичного сектору України можна виокремити: запровадження системи пільгового оподаткування прибутку з акцентом на стимулювання інноваційних заходів (НДДКР); зменшення бюрократичних бар’єрів під час отримання ліценцій та забезпечення належного державного контролю за використанням інвесторами ліцензійних ділянок; продовження трансформації нормативно-правової бази та регуляторного середовища України відповідно до членства нашої держави у договорі про заснування Енергетичного співтовариства; продовження роботи щодо ліквідування перехресного субсидування на ринку електричної енергії і природного газу, а також створення конкурентних енергетичних ринків шляхом запровадження біржової торгівлі.

Водночас зважаючи на відносини з Ро-сією та ситуацію на сході країни, необхідним є забезпечення надійного функціонування енергетичної інфраструктури, створення стратегічних резервів ресурсів, а також забезпечення диверсифікації їх постачань.


Розмову вела Інна ГОЛОВКО

«Гарячі лінії»

Дата: 1 листопада, Четвер
Час проведення: з 14:00 до 16:00
Контактний номер: (044) 501-06-42